Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Варто нагадати, що в історії філософії під субстанцією розуміли найзагальнішу основу, сутність та причину буття. В історій філософії виділяли матеріальну та духовну субстанцію. Студент має пояснити як в історії змінювалися погляди на субстанцію. Тут треба виділити домодерний, модерний та сучасний погляд на субстанцію. В домодерний період субстанцією виступала вища реальність буття – Єдине, Бог. У період Нового часу панували погляди на дві субстанції (матеріальну та духовну , або єдину субстанцію). В сучасній філософії проблема субстанції втратила свою актуальність.

2. Студент має знати, що в сучасній філософії до проблеми матерії існує два підходи. Згідно субстанційного підходу матерія є сутністю матеріальних процесів у світі. Згідно реляційному підходу – не існує єдиної сутності світу. Останній постає як динамічний процес. Сучасна фізика пристає до реляційного підходу в поясненні світу. Зокрема основні категорії буття: простір, час та рух, згідно реляційного підходу, є відносними, тобто їх величини не абсолютні, а взаємозалежні.

3. Студент має розуміти, що філософське осмислення проблематики буття можливе через систему категорій (загальних понять). Категорії буття є формами мислення і одночасно загальними структурами та властивостями буття. Треба розуміти, що сутність – це основа явища, єдність його основних властивостей. Явище – це феноменальний вияв сутнісних властивостей речі чи процесу. Простір і час є взаємо доповнюваними поняттями і основними формами матеріального світу, які відображають протяжність, місце та тривалість, черговість. Взаємодія простору й часу може бути осмислена з позицій субстанційної та реляційної концепцій. Також варто усвідомити, що не існує єдиної концепції, яка б описала властивості простору і часу в усіх сферах буття. Існує фізичний, біологічний, психічний, культурно-історичний час і простір. Варто нагадати, що поняття причинності дозволяє осмислити зумовленість однієї речі чи процесу іншою. При цьому виділяють детермінізм – повну залежність і зумовленість та індетермінізм – свободу від зумовленості. Варто пам’ятати, що в різних сферах буття присутня різні види детермінації.

4. Студент має усвідомлювати специфіку культурно-історичного часу і простору. Цей час абсолютно не співпадає з фізичним чи біологічним часом і простором. В одному астрономічному часі може існувати декілька культурних часів. Окремо можна говорити про простір архітектури, кіно, літератури і про час музики, історії, психічних переживань. Справді, герої літературного твору і кіно живуть в особливому просторі і часі.. Мистецький твір має свою логіку розвитку, час і простір свого розгортання. Фактично культурна реальність є множиною світів. Важливим є розуміння природи історичного часу. В осмисленні історичних подій ми можемо спостерігати декілька ліній розвитку історії. Якщо звичайний розвиток подій не має зворотного руху, то інтерпретація цих подій багатоваріантна.

5. Для відповіді на питання необхідно з’ясувати зміст поняття світ. Останній постає як єдність і сукупність усього існуючого. В той же час, завжди актуальним був пошук структури світу. Варто пам’ятати, що в історії філософії було два підходи до структури світу. Згідно першому світ поділяється на дві частини – матеріальний і духовний (Платон, Декарт, Сковорода), а згідно другому виділяються своєрідні східці буття (Арістотель, Фома Аквінат, Енгельс). Недоліком цих підходів було те, що вони встановлювали первинність якоїсь однієї сфери буття – матеріальної чи духовної, а інші виступали другорядними і залежними від головної. В сучасній некласичній філософії М. Гартмана розвинуте нове бачення буття і сущого. Він виділив дві якісно різні сфери (шари) буття: реальне та ідеальне, але кожному з них надав самостійного значення. До реального буття потрапляє все, що існує в часі та має індивідуальну форму: матерія, життя, психічні та духовні явища. Причому простір має лише матеріальна реальність (неживе і живе), а інші (психічне, духовне) існують в часі. Так був подоланий матеріалізм, який усі сфери включав до матеріального. Реальному буттю якісно протистоїть ідеальне – математичні, логічні предметності та цінності. Ідеальні речі характеризуються позачасовістю, надіндивідуальністю, нематеріальністю.