8. Теорія пізнання д Локка (1632 – 1702 рр.)

У центрі філософії Локка — його теорія Пізнання, викладена в "Essay concerning Human Understanding" ("Дослід про люд­ський розум"). Завдання твору — з'ясувати витоки й основи людського пізнання, а також виявити межі пізнавальної здатності розуму.

У свідомості кожної людини з самого по­чатку є уявлення, які Локк називає ідеями. "Усе, що розум сприймає в самому собі або що є безпосереднім об'єктом сприйняття, мислення чи розуму, я називаю ідеєю". Але звідки ж постають ідеї? Вони походять тільки з досвіду. Локк заперечує теорію, згідно з якою людина має вроджені ідеї, наявні у ній до будь-якого досвіду (так званий іннатизм, наприклад, у Декарта).

Відразу ,,після народження розум подібний до незайманого аркуша паперу ("white paper" або "tabula rasa"). Усі визначені уявлення виникають лише в процесі набуття досвіду і з нього. Але здат­ність уявляти закладена в людині наперед.

У досвіду є такі два джерела: зовнішнє чуттєве сприйняття (sensa­tion) і внутрішнє самосприйняття (reflec­tion), яке стосується актів мислення, бо­ління, віри й т. ін. Уявлення, що постають з обох джерел, бувають прості або складні. Прості ідеї поділяються, в свою чергу, на Ідеї, що

• сприймаються лише одним відчуттям (наприклад, колір, звук);

• сприймаються кількома відчуттями (про­стір, рух);

• виникають як наслідок рефлексії (про­цеси у свідомості);

• в яких беруть участь рефлексія і зовнішнє чуттєве сприйняття (час, насолода).

Щодо цих простих уявлень розум пово­диться пасивно: вони безпосередньо зумовлені подразнен­нями, що йдуть від об'єкта. У чуттєвому сприйнятті Локк розрізняє первинні властивості, характерні для зовнішніх речей як таких (наприклад, протяжність, форма, щільність, число) і вторинні, суб'єктивні властивості, такі як колір, смак, запах, які в суб'єкті є лише відчуттями. Розумові властива й активна здатність про­дукувати складні ідеї шляхом порівняння, поділу, поєднання та абстрагування, склад­ники яких — знову ж таки прості ідеї. Виникають три види складних ідей: суб­станції, модуси і відношення.

Субстанції — це або одиничні речі, що існують самі собою, або види (напри­клад, людина, рослина).

Модуси — це складні ідеї, що не існу­ють самі собою, а входять до субстанцій (так, день — це простий модус часу). Поряд з ними існують змішані модуси, до яких належать і моральні поняття (наприклад, справедливість). Відношення — це такі ідеї, як, наприклад, причини і наслідки.

9. Які форми державного устрою за Шарлем де Монтеск'є (1689 – 1755рр.)

Усі чинники, різною мірою прояву, мож­на визначити за їхньою "питомою вагою". Монтеск'є розрізняє три форми держав­ного устрою, кожна з яких підлягає відпо­відному їй принципу:

• деспотія, принципом якої є страх;

• монархія, яка ґрунтується на шанобі;

• республіка, що може бути або демо­кратичною, або аристократичною, прин­цип якої — чеснота.

Добра та форма правління, якій властива помірність, бо лише тоді вона може забез­печити свободу. Свобода служить, крім того, й обмеженню влади владою завдяки поділу влади на:

• законодавчу владу, яка повинна контро­лювати виконавчу: вона складається з двох палат, контролюючої верхньої па­лати (фр. corps des nobles) і законодав­чої нижньої палати;

• виконавчу владу з правом вето на рішен­ня законодавчої влади;

• судову владу, чітко відмежовану від ви­конавчої.