Питання для поглибленого вивчення теми

1. Формування комплексної системи ризик-менеджменту на підприємствах.

2. Сутність несистемних (унікальних) ризиків та можливості зведення їх до мінімуму.

3. Особливості страхування підприємницьких ризиків.

4. Оцінювання ефективності системи ризик-менеджменту.

5. Правове забезпечення розв’язання проблеми ризикології.

Література

1. Бартон Т., Шенкир У., Уокер  П. Комплексный подход риск-менеджменту: стоит ли этим заниматься: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2003. — 208 с.

2. Бережнов Г. В. Управление предприятием: Новые подходы к снижению риска и повышению эффективности организации // Управление риском. — 2003. — № 2. — С. 24—29.

3. Буянов В. П., Клуханов К. А., Михайлов Л. М. Рискология (управление риском): Учеб. пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Экзамен, 2003. — 384 с.

4. Вітлінський В. В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. — К.: ТОВ «Борисфен-М», 1996. — 336 с.

5. Вяткин В. Н., Гамза В. А., Дж. Дж. Хэмптон. Управление риском в рыночной экономике. — М.: Экономика, 2002. — 195 с.

6. Глущенко В. А., Глущенко И. И. Разработка управленческого решения. Прогнозирование-планирование. Теория проектирования экспериментов. — Железнодорожный,: Крылья, 2000. — 400 с.

7. Глущенко В. В. Управление рисками. Страхование. — Железнодорожный: Крылья, 1999. — 336 с.

8. Дуброва О. С. Особливості формування комплексної системи ризик-менеджменту на підприємствах олійно-жирової галузі // Вісн. Нац. техн. ун-ту «Харківський політехнічний інститут». Зб. наук. пр. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. — Х.: НТУ «ХПІ». — 2003. — № 22. — Т. 2. — 262 с. — С. 89—93.

9. Клейнер Г. Б. и др. Предприятия в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность / Под общ. ред. С. А. Панова. — М.: Экономикс, 1997. — 288 с.

10. Лапуста М. Г., Шаршукова Л. Г. Риски в предпринимательской деятельности. — М.: ИНФРА-М, 1998. — 224 с.

11. Станиславчик Е. Н. Риск-менеджмент на предприятии: Теория и практика. — М.: Ось-89, 2002. — 80 с.

12. Управління підприємницьким ризиком. / За заг. ред. д-ра екон. наук Д. А. Штефанека. — Т.: Екон. думка, 1999. — 224 с.

13. Хіт, Роберт. Кризовий менеджмент для керівників: Пер. с англ. — К.: Всеувито, Наук. думка, 2002. — 566 с.

14. Христиановский А. Т., Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: — Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 387 с.

15. Цай Т. Н., Грабовый П. Г. Конкуренция и управление рисками на предприятиях в условиях рынка. — М.: Аланс, 1997. — 288 с.

15.3. Термінологічний словник

Етапи процесу ризик-менеджменту: оцінювання господарської ситуації на підприємстві та виявлення ризиків; кількісний та якісний аналіз; регулювання ступеня ризику (вибір напрямів і методів регулювання, їх реалізація); оцінювання отриманих результатів та їх коригування.

Збереження ризику — напрям регулювання ступеня ризику, що передбачає здійснення таких заходів: відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів; отримання кредитів і позик, державних дотацій.

Зниження ступеня ризику — напрям регулювання ризику, спрямований на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених утрат.

Компенсація ризику — напрям, який належить до превентивних засобів управління ризиками та характеризується трудомісткістю й численними аналітичними дослідженнями (стратегічне планування, прогнозування зовнішньої економічної ситуації, моніторинг соціально-економічного та правового середовища, активний цілеспрямований маркетинг).

Напрями впливу на ступінь ризику: уникнення ризику; компенсація ризику; збереження ризику; передача ризику; зниження ризику.

Передача ризику — напрям регулювання ступеня ризику, що має на меті передачу відповідальності за нього третім особам за збереження наявного рівня ризику (страхування; передавання ризиків через укладення договорів факторингу, поручительства; передавання ризику укладенням біржових угод хеджування).

Уникнення ризику — один з найпоширеніших напрямів, який полягає в простому ухиленні від прийняття проектів, рішень, обтяжених надмірним ризиком, у відмові співпрацювати з ненадійними партнерами, постачальниками.

Управління ризиками — сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, чинників, джерел ризику, оцінювання величини, розроблення й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам.

Хеджування — напрям регулювання ризику, що передбачає страхування ціни товару від ризику, яка невигідна для продавця чи покупця, створенням зустрічних валютних, комерційних, кредитних вимог.