4. Типи семінарів

Для сучасної вищої школи характерні три типи семінарських занять:

• просемінар (пишуть і „протосемінар");

• власне семінар;

• спецсемінар.

Просемінар - це, по суті, заняття, які готують до семінару. У ХУШ-ХІХ ст. вони проводились під назвою попередніх семіна­рів для студентів І семе'стру. В сучасних робочих навчальних планах заняття під такою назвою відсутні (назва „просемінар" збереглась тільки в університетах), хоча й використовується в практиці окремих викладачів. Просемінари проводяться, голо­вним чином, для ознайомлення студентів із специфікою само­стійної роботи у вузі, вироблення навиків роботи з літературою, джерелами, вміння реферувати їх, складати тези і т.п. Словом, просемінари - це своєрідні практикуми для студентів молодших курсів.

Власне семінар в сучасній вищій юридичній школі існує в двох різновидах:

1) семінар, що має за основну мету поглиблення вивчення пев­ ного систематичного курсу і тематично тісно пов'язаний з ним;

2) семінар, призначений для ґрунтовного опрацювання окремих, найважливіших і типових у методологічному відно­ шенні тем курсу або навіть окремої теми.

Особливим типом семінарського заняття є спецсемінар, який практикується на старших курсах із навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю у науково-дослідній роботі. Тематика спецсемінару (або семінару дослідницького типу) незалежна від лекційного курсу, вона присвячена конкре­тним проблемам науки.

5. Форми семінарів

Реалізація завдань, які стоять перед семінаром, визначає фо­рму семінару. Вибір форми семінару обумовлюється багатьма чинниками: метою і змістом заняття, характером джерел, роком навчання, складом групи, рівнем підготовки групи, рівнем фа­хової і педагогічної підготовки викладача і т.д. В методичній

літературі зустрічається і думка про доцільність враховувати при визначенні форми семінару і думку студентів. Очевидно, в якійсь мірі така практика допустима, хоча системою вона бути не може.

В сучасній вищій школі найпоширенішими формами семі­нарів є:

• семінар запитань і відповідей (досить „модне" експрес- опитування);

• термінологічний диктант;

• семінар - розгорнута бесіда;

• семінар - коментоване читання;

• семінар - обговорення письмових рефератів студентів;

• семінар - дискусія;

• семінар - конференція (теоретична конференція в групі або навіть на потоці, прес-конференція);

• семінар - вирішення задач;

• семінар - заняття в установах та органах практики;

• семінар - ділова гра;

• семінар - „мозковий штурм" та ін.

• семінар — колоквіум.

Найпоширенішою формою проведення семінарських занять сьогодні є розгорнута бесіда. Дана форма передбачає підготов­ку всіх студентів з усіх питань семінару за єдиним для всієї гру­пи списком рекомендованої літератури, виступи студентів (за бажанням або за викликом викладача), обговорення виступів, вступ і висновки викладача з окремих питань і семінару в ціло­му. При вмілій організації розгорнута бесіда дозволяє залучити до обговорення поставлених питань максимум студентів. Разом з тим висвітлення питань у ході такого семінару далеко не зав­жди буває достатньо повним і глибоким, частина студентів за­лишається пасивною. У зв'язку з цим часто виникають питання: яким повинен бути перший виступ студента з кожного питання? Чи слід виступаючому охоплювати питання в цілому (чи лише окремі його аспекти)? Чи потрібно викладачу вимагати, щоб студентський виступ носив самостійний, творчий характер і міс­тив елементи самостійних пошуків та висновків? Очевидно, що

зростаючий рівень семінарів вимагає, щоб виступ студента но­сив цілісний і всебічний характер, наближаючись за змістом і за формою до доповіді. Іншим учасникам семінару (з допомогою добре продуманих, чітко сформульованих питань викладача до виступаючого і всієї групи) надається можливість доповнювати, уточнювати, корегувати при потребі виступи товаришів.

Досить поширений і семінар запитань та відповідей. Його суть полягає в тому, що на кожному семінарі „проходиться" пе­вна тема програми - крок за кроком, питання за питанням. Зада­чам (казусам) при такому підході відводиться другорядна роль, хоча практика доводить зацікавленість студентів у них, навіть на першому курсі. Студенти успішно вирішують задачі (навіть без домашнього завдання), сформульовані на основі Законів XII Таблиць, Салічної правди, Кодексу Наполеона 1804 р. і т.п.

Недоліком цієї методики є те, що вона недостатньо орієнто­вана на творчу роботу, на формування у студентів практичних навиків, містить елементи школярства. На такому занятті сту­дент може відкрити підручник (ксерокопії) або конспект лекції і, користуючись ними, відповідати на питання викладача.

Практикується і проведення семінарів, присвячених виключ­но вирішенню задач. Після вступної частини заняття викладач відразу ж приступає до вирішення задач, які були визначені для домашнього завдання. Задачі повинні повністю відповідати темі, їх зміст і кількість детально продумується. Особливість таких занять полягає в тому, що вони виключають обособлене обгово­рення теоретичних питань, що стосуються теми. Теоретичні пи­тання обговорюються лише в ході вирішення задач. Як правило, задачі з домашнього завдання мають бути вирішені письмово.

Семінар - коментоване читання проводиться переважно на молодших курсах. На старших курсах як різновид такого семі­нару може проводитись робота з текстами статей і монографій. Для такої роботи використовуються ксерокопії статей, розділів монографій, які можуть дати важливу інформацію для розумін­ня чи уточнення важливої проблеми. Механізм використання таких матеріалів досить простий (значно складніше їх підібра­ти): студент отримує матеріал, завдання і намагається знайти

правильну відповідь та необхідну аргументацію. Однак робота з текстами повинна бути конкретною і чітко обмеженою в часі (в іншому разі вона може неоправдано затягнутися).

Цікавим і багатоваріантним є семінар-обговорення письмо­вих рефератів студентів. Але використання цієї форми семіна­ру вимагає великої попередньої (підготовчої) роботи і студента, і викладача. До того ж таке заняття непросто і провести, бо ре­ферати, при заслуховуванні яких 1-2 студенти працюють, а інші відпочивають, неприйнятні апріорі. Найсуттєвішими умовами успіху даної форми семінару є:

• наявність письмового варіанту відповіді (доцільна і пись­ мова рецензія);

• використання новітньої (маловідомої) літератури;

• чітка визначеність реферату в часі (не більше 10-15 хвилин);

- обов'язкове обговорення реферату (питання, уточнення, виправлення).

Досить відома форма семінару - термінологічний диктант. Проводиться, як правило, письмово, хоча можна й усно. На практиці термінологічний диктант використовується переважно як елемент, частина семінару, особливо з теоретичних дисцип­лін (теорія держави і права, філософія права, юридична логіка і т.п.). Найчастіше його проводять на початку заняття, коли по­трібно вияснити рівень володіння понятійним апаратом і готов­ність студентів до заняття. Використовуються терміни, які зу­стрічаються при підготовці з конкретної теми, при вивченні ре­комендованої літератури. Доцільно давати невеликі за обсягом завдання (4-5 термінів) з фіксованим часом на відповідь. Термі­ни, з якими студенти не справились, їм рекомендується уточнити вдома (з обов'язковою перевіркою). Варіантів проведення терміно­логічного диктанту багато: від одного варіанту для всіх студентів -до персонального завдання кожному (роздаткові картки).

Великий інтерес у студентів викликають семінари у формі ділової гри. Прикладом такої ділової гри може бути навчальне „судове засідання". Студенти виконують функції судді, засіда­телів, присяжних, адвоката, прокурора, свідків. На такому за­нятті використовуються навчальні кримінальні (цивільні) спра-

ви (зазвичай, це перероблені в навчальних цілях старі конкретні справи із зміненими прізвищами діючих осіб), а також художні твори. Підготовка до такого навчального „процесу" дуже складна і не під силу одному викладачу (потрібна допомога кафедри). Особ­ливо ефективне проведення подібної ділової гри у спеціальному залі (зважаючи, що такий зал може бути обладнаний в рідко якому вузі, можна „орендувати" зал засідань місцевого суду).

Різновидом ділової гри є, по суті, семінар - „мозковий штурм ". Його завдання - вироблення навиків колективного ана­лізу наявної інформації в проблемних робочих ситуаціях (на­приклад, взаємодія слідчих і оперативників у слідчій бригаді).

Заслуговує на окрему увагу методика проведення першого се­мінару з семестрового чи річного курсу (хоча вона не є окремою самостійною формою семінару). Головна проблема для молодих викладачів на такому семінарі - повноцінно використати всі 80-90 хвилин часу. У додатку № 4 наводиться інформація про узагальне­ний досвід проведення першого семінару на юридичному факуль­теті Московського університету (він досить типовий).