Передумови виникнення перших держав

Одяг, прикраси

Охорона інтересів рабовласників

Інвентар

Знаряддя праці

Худоба

Політичні мотиви

Охорона інтересів власників майна

Човни

Захист від зовнішньої небезпеки

Інше рухоме майно

Для прадавньої людини найбільшим скарбом були речі, без яких вона не могла існувати. Проте з часом поняття "скарб" змінювало своє значення.

Ще в прадавні часи постійне отримання додаткового продукту привело до виникнення обміну. Спочатку об'єктами обміну було те, що давала природа: цінні породи дерева, камені, шкури, рідкісні черепашки. З розвитком скотарства, землеробства, різних ремесел поняття "скарб" приймає різні форми. Так, на рубежі III і II тис. до н.е. в північній половині Європи від Рейну до Дніпра символом багатства стає велика рогата худоба. Недаремно на старослов'янській

Удосконалення знарядь праці

Розширення виробництва знарядь праці з металу

Поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремісництво

Виробництво додаткового продукту

Для виконання своїх функцій держава повинна була мати у своєму розпорядженні певний обсяг матеріальних і фінансових ресурсів. Поступово формується чиновницький апарат. Відбувається становлення фінансової і податкової системи (табл. 1). З виникненням держави розробляються юридичні закони, що визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами - державою, громадянами, групами, класами.

Розглянемо витоки зародження скарбниці на прикладі перших держав. Одними з перших, що виникли на нашій планеті (IV тис. до н.е.), були давні держави Месопотамії. Приблизно до 2340 р. до н.е. в Месопотамії існувало дві великі держави: шумерів на півдні та семітів на півночі. Згодом ці держави внаслідок війни були об'єднані в єдине Шумеро-Аккадське царство, що мало позитивний вплив на розвиток економіки Месопотамії і дозволило ввести єдину систему мір і ваги, поліпшити торгівлю; регулювати всю річкову і зрошувальну системи, і таким чином збільшити транспортну й іригаційну мережу. Зростання темпів землеробства, ремісництва, торгівлі та на цій основі зміцнення фінансів дало змогу утримувати сильну постійно діючу армію чисельністю 5400 воїнів, і вести війни з метою захоплення нових земель. Проте постійні війни підірвали економіку держави, і вона була підкорена з часом аморитами, які створили в 1897 р. до н.е. Вавилонське царство. Найбільшого розвитку Вавилонське царство досягло за царя Хаммурапі (1792— 1750 рр. до н.е.), який прославився створенням зводу законів-кодексу Хаммурапі. Цей кодекс є важливим історичним джерелом для вивчення суспільного устрою і господарського життя давньої держави.

Головною галуззю в Месопотамії було землеробство, а місцеві жителі збирали високі врожаї. Для цього зводилися могутні протиповеневі греблі та інші іригаційні споруди. За часів Хаммурапі будувалися грандіозні канали, що вимагало великих людських і матеріальних ресурсів. Потреба у проведенні значних іригаційних робіт привела до посилення ролі держави в економіці країни. Перші царі захопили частику общинних земель для себе і жерців, утворивши царські та храмові господарства. Крім того, царськими ставали землі, захоплені під час війн. У подальшому вся земля в державі була оголошена царською. Цар роздавав її жерцям, чиновникам, військовим і придворним. Общини повинні були сплачувати царю за землю повинності та платити податки. Царські землі здавалися в оренду, що оформлялося договором. У договорі зазначався об'єкт

оренди, розмір орендної плати, термін оренди. Орендна плата вносилась натурою, частиною врожаю. Це були перші орендні відносини в історії людства.

Надлишкову сільськогосподарську та ремісничу продукцію, вироблену в натуральному господарстві, почали обмінювати між виробниками, потім у більш широких масштабах - всередині країни, а пізніше вивозити за межі держави. Про рівень торгівлі та наявність у країні вже у III тис. до н.е. широких торговельних зв'язків свідчать тексти торгових договорів на продаж не тільки сільськогосподарської і ремісничої продукції, але і нерухомості (земельних ділянок, будинків), що надійшли до наших часів. Поширювалась міжнародна торгівля. Так, до Вавилонського царства з Індії привозили бавовну, яшму, з Ірану — олово, лазурит, обсидіан, із Сирії— коралове дерево.

Для перших цивілізацій Месопотамії характерний швидкий розвиток приватної власності. Про це свідчить кодекс законів царя Хаммурапі. Основна тема цих законів - створення системи правових норм для регулювання економічного життя. Кодекс забороняв продаж і відчуження землі за борги, обмежував експлуатацію громадян лихварями, захищав безпосередніх виробників. Закони визнавали право приватної власності, а будь-які посягання на неї вважалися злочином.

Операції з нерухомістю (продаж, заклад землі, будинків), торгівля всередині країни, і особливо зовнішня торгівля, зумовлювали потребу в створенні банків, які з'явились у II тис. до н.е. Банки давали позики. Якщо матеріальне становище позичальника було стійким, він одержував позику під, 20-30% річних, якщо воно викликало сумнів, банк брав під свій контроль нерухомість позичальника. У Вавилоні в VI ст. до н.е. уже була відома банківська династія "Егібі і син", у Ніппурі - династія Мурашу. Вже тоді банки за багатством переважали не тільки храми, але й в деяких випадках державу, зосередивши в своєму володінні землі, будинки, худобу тощо.

Уся верховна влада перших держав Месопотамії належала царю. Переважна більшість землі теж. Але для забезпечення розвинених економічних відносин, утримання постійної армії, захисту інтересів держави та своїх інтересів царі створювали державний скарб. Головними джерелами цього скарбу були податкова система, доходи від війн, продажу рабів, торгівлі. Спочатку податки стягувались натурою (худобою, зерном), а потім металевими грошима у вигляді злитків срібла - шекелями, вага яких складала близько 8 грамів.

За рахунок державної казни утримувались постійна армія, здійснювалось будівництво протиповеневих гребель, іригаційних

9

споруд, каналів. Крім того, держава за свій кошт підтримувала у порядку іригаційну систему общини. Кошти державної казни йшли на будівництво храмів, палаців, ведення дворового і храмового господарства. За кошт державної казни створювалась бойова техніка та спорядження. Наприклад, у І тис. до н.е. були виготовлені облогові механізми - тарани, в III тис. до н.е. з'явилась захисна збруя із шкіри, а в 2500 р. до н.е. - металеві шоломи. Близько 1000 р. до н.е. з'явились перші панцири-кольчуги. Таким чином, вже у давні часи державний скарб використовувався на виробництво озброєння, спонукаючи державу шукати додаткові матеріальні та фінансові ресурси.

Будівництво палаців

Будівництво храмів

Будівництво

протиповеневих гребель,

іригаційних споруд,

каналів

Утримання армії

Напрями використання

Державний скарб Месопотамії

	Джерела надходження
	Податкова система
	Доходи від війн
	Доходи від продажу рабів
	Доходи від торгівлі

Стародавній Китай. Перша китайська держава сформувалась у XIV ст. до н.е. У давньокитайській державі ван (цар) був не тільки верховним світським правителем, але і первосвящеником. Все, що було на землі, належало йому. Землі сільських общин також належали вану. Громадяни платили податки.

З розвитком давньокитайської держави формувався чиновницький апарат. Очолював цей апарат помічник вана. Йому підпорядковувались три чиновники, які керували трьома головними відомствами. Перше здійснювало нагляд за господарським життям країни, тобто за сільськогосподарськими роботами, торгівлею, цінами на ринках тощо. Друге керувало військом. Третє відомство розпоряджалось усім земельним фондом та іригаційною системою країни. Пізніше виникли інші відомства, які керували судами, царським палацом і маєтками, здійснювали організацію релігійного культу. Кожне з відомств мало штати своїх чиновників по всій країні. З розвитком державності та зростанням чиновницького апарату створюється державна скарбниця.