Тема 6. Майстри педагогічної праці Харківщини.

Досвід видатних освітян, науковців, що працювали на Харківщині: Х.Д. Алчевської, Б.Д. Грінченка, А.І. Зільберштейна, В.Н. Каразіна, М.О. Корфа, М.О. Лавровського, С.А. Литвинова, А.С. Макаренка, Я.А. Мамонтова, СІ. Миропольського, В.О. Повха, О.І. Попова, Х.П. Роммеля, С.Ф. Русової, Г.С. Сковороди, О.І. Скороходової, М.Ф. Сумцова, І.Т. Федоренка, И І.Щепкіна.

Досвід представників сучасних науково-педагогічних шкіл, викладачів, заслужених учителів і працівників народної освіти, вчителів-новаторів: А.Г.Відченко, М.В.Гадецького, В.М.Гриньової, В.І.Євдокимова, С.Т.Золотухіної, Н.Д. Ільїної, О.М. Іонової, В.І.Лозової, П.А.Масленникова, О.М.Микитюка, Б.М.Наумова, Л.Д. Попової, О.В. Попової, І.Ф. Прокопенка, В.А. Рєдіної, Г.В. Троцко, М.М. Тураша, Л.А.Штефан.

Тема 7. Наукова організація праці вчителя (ноп).

Завдання НОП - виявлення й використання резервів підвищення якості навчальної роботи. Вимоги наукової організації праці: чітка постановка мети конкретної діяльності, визначення змісту роботи, вибір раціональних форм і методів виконання діяльності. Умови НОП: знання гігієни, розумової праці; розвиток уваги, пам'яті, уявлення; оволодіння механізмами розумових операцій; формування умінь слухати, записувати необхідне, працювати з книжкою, правильно говорити, спілкуватися з людьми (вивчається самостійно).

Гема 8. Самостійна робота студентів у вищій педагогічній школі. Види самостійної роботи. Самостійна робота з книжкою.

Сутність самостійної роботи як засобу формування самостійності особистості. Самостійна робота студентів як один із видів активної пізнавальної творчої діяльності, її значення, основні принципи організації, форми. Особливості організації самостійної роботи студентів на лекції, семінарсько-практичних заняттях та поза аудиторією. Облік і контроль самостійної роботи студентів. Види, прийоми самостійної роботи з книжкою (вивчається самостійно).

Тема 9. Науково-дослідна робота студентів.

Організація та залучення студентів до науково-дослідної роботи; ознайомлення з напрямками досліджень кафедр; участь у роботі науково-дослідницьких гуртків, у конференціях; технологія здійснення науково-дослідної роботи студентів.

Основні вимоги до оформлення науково-дослідних робіт. Правила оформлення наукової роботи (вивчається самостійно).

Екскурсія до бібліотеки університету чи зустріч з бібліотекарем (проводить викладач або куратор).

Тема 10. Узагальнення вивченого та залік. Підведення підсумків роботи за навчальний період.

Таблиця

Орієнтовний тематичний

№	Теми знань	Лекції	Семінари	Сам. роб.
Модуль1	Педагогічна професія та сучасність	2
1.1	Вступ до вчительської професії		2
Модуль2	Педагогічна майстерність учителя, її складові. Педагогічна техніка як один з головних компонентів педагогічної майстерності вчителя.		2
2.1	Педагогічна майстерність. Педагогічна техніка. Культура зовнішнього вигляду вчителя.		2
2.2	Вербальні та невербальні засоби самовираження майбутнього вчителя. Мовлення вчителя. Міміка, пантоміміка, жестикуляція.		2
2.3	Майстерність учителя в управлінні собою, основи психотехніки. Розвиток уваги, спостережливості, уяви майбутнього вчителя		2
Модуль3	Педагогічне спілкування, його функції, стилі. Педагогічний такт як одна з умов здійснення взаємодії педагога та учнів.	2
3.1	Культура педагогічного спілкування. Розвиток комунікативних умінь майбутнього вчителя.		2
Модуль4	Професійне самовиховання вчителя. Структурні компоненти. Стимулювання самовиховання.		2
Модуль5	Видатні педагоги про педагогічну майстерність		2
Модуль6	Майстри педагогічної праці Харківщини.		2
Модуль7	Наукова організація праці вчителя (НОП)			2
Модуль8	Самостійна робота студентів у вищій педагогічній школі. Види самостійної роботи. Самостійна робота з книжкою.			2
Модуль9	Науково-дослідна робота студентів.			2
Модуль10	Узагальнення вивченого та залік. Підведення підсумків роботи за навчальний період.		2
	Всього годин	6	18	6

Усього 30 годин

Орієнтовний виклад змісту лекцій

Лекція 1 (2 год.). Тема: "Педагогічна професія та сучасність"

Мета: визначити суспільну значущість професії вчителя, структуру, функції,

види педагогічної діяльності; обґрунтувати особливості педагогічної

діяльності; розкрити права, обов'язки та вимоги до сучасного вчителя;

ознайомити студентів із системою освіти в Україні та основними

положеннями державних документів про освіту.

План

1. Виникнення та становлення педагогічної професії, її своєрідність,

перспективи розвитку.

Сутність педагогічної діяльності: структура, функції, види, особливості.

Сучасний учитель, його права, обов'язки, вимоги до нього.

Система освіти України.

Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Закон "Про освіту", Закон України про загальну середню освіту, Концепція розвитку загальної середньої школи, Державна програма "Вчитель", Національна доктрина розвитку освіти про вчителя.

Тезисний виклад змісту питань

1. Педагогічна професія — одна з найдавніших, вона виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв'язку з потребою передавати набутий досвід. Необхідність підготовки нових поколінь до трудової діяльності зумовила виокремлення навчання й виховання в самостійну галузь, що спричинило появу професії педагога, представникам якої доручалося передавати знання, навчати володіти знаряддями праці. Учителями ставали жерці, а в Стародавній Греції з'явилися особи, вільнонаймані вчителі, яких називали дидаскалами, педагогами та які спеціально займалися навчанням дітей і підлітків. У Давньому Римі від імені імператора, вчителями призначалися державні чиновники, які добре знали науки, а головне - багато подорожували, знали мови, культуру, звичаї народів. У середні віки педагогами були священики, монахи та жителі міста, що отримали спеціальну освіту. На Київській Русі обов'язки вчителя збігалися з обов'язками батьків та володаря. Так, у "Повчанні" Мономаха розкривається головний звід правил життя, який наслідував государ та його діти: любити власну Батьківщину, турбуватися про народ, творити добро близьким, не грішити, відхилятися від злих справ, бути милостивим. Учителів називали майстрами, а майстрів - ремісників називали поважним словом "Учитель". З виникненням педагогічної професії за вчителем закріпилася виховна функція, а з плином часу ускладнилися функції: навчальна (дидактична), розвивальна, освітня тощо.

Своєрідність педагогічної професії полягає в тому, що її змістом є гуманно-демократичні взаємовідносини між дорослими та дітьми. Щоб побудувати такі взаємовідносини, педагогові потрібно, з одного боку, пізнавати та розвивати власні здібності, формулювати спеціальні знання, вміння та навички, а з іншого боку, щоб організувати педагогічну діяльність, потрібно добре знати та уявляти діяльність учнів та чинників, від яких вона залежить.

Перспективами розвитку професії вчителя є забезпечення умов для отримання якісної освіти кожним громадянином як основи розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запоруки майбутнього України та сприяння професійному самовдосконаленню, саморозвитку, самореалізації особистості педагога.

2. Педагогічну діяльність можна розглядати як "особливий вид соціальної діяльності, яка спрямована на передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури та досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві"[42, 24].

Її можна представити у вигляді системи, що має певну структуру: а) зі змістовно - діяльнісними компонентами: мета діяльності (формування особистості учня як гідного громадянина своєї країни); суб'єкт діяльності (Учитель, педагогічний колектив школи); об'єкт діяльності (учень, класний колектив) та сукупність дій та операцій, з допомогою яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учня); результати діяльності (рівень сформованості необхідних знань, умінь, якостей особистості) [43, [Ш б) із функціональними компонентами: гностичний, комунікативний (Н.В. Кузьміна), інформаційний, розвиваючий, орієнтацій ний, мотиваційний (А.І. Щербаков), творчий (В.Г. Маралов).

Б.М. Наумов, досліджуючи основи розвитку цілісного педагогічного процессу в педагогіці, виділяє його структурні компоненти: мету як цілісність цілей педагогів (учителів, вихователів) і учнів (вихованців, школярів); предмет педагогічної діяльності - концепцію цілісного розвитку особистості в педагогіці; структуру особистості людини - біо-духо-соціо-єдність в педагогіці; засоби педагогічної діяльності у вихованні й навчанні - цілісну класифікацію засобів педагогічної діяльності, методів навчання й виховання в єдиному педагогічному процесі, цілісну систему засобів різноманітної діяльності учнів; зміст цілісного педагогічного процесу - єдність навчально -виховної діяльності щодо засвоєння основ наук і різноманітних видів діяьності учнів, предметно - діяльнісний характер сучасного педагогічного процесу за формулою "4+4", "10+10", "50x50" та "клас + центр"; форми виховання та навчання - єдність форм цілісного педагогічного процесу; результат - цілісність результату діяльності школярів, контрольно-оцінної діяльності, самоконтролю, самооцінки учнів і вибору подальшої сфери діяльності (Наумов Б.М. Вища педагогічна школа 21 століття. Яка вона? / Щ М Наумов // Педагогічна газета.-2003.-№4 (105). - С.4)

До найбільш характерних видів педагогічної діяльності слід віднести: пізнавальну, трудову, художню, спортивну, громадську, орієнтаційно –ціннісну, комунікативну (Н.Є. Щуркова). Особливостями педагогічної діяльності є гуманістичний, колективний, творчий характер (В.О. Сластьонін).

3. На кожному етапі розвитку суспільства саме до особистості вчителя висувалися вимоги. В першу чергу на це звертали увагу українські та зарубіжні філософи, педагоги, поети, письменники, науковці минулого та сучасності: Х.Д. Алчевська, Ш.О. Амонашвілі, П.А. Грабовський, А. Дистервег, Я. Корчак, Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, К. Роджерс, Сократ, Г.С. Сковорода, В.О. Сухомлинський, Леся Українка, І.Я. Франко,Т.Г. Шевченко тощо. Так, Сократ вважав, що головним завданням учителя є розвиток найкращих задатків і почуттів вихованця, його потягу до істини й добра. Г.С. Сковорода визнавав, що головне в особистості вчителя - це гуманне ставлення до школяра. Серце вихователя він порівнював із джерелом, а його чистий струмок - із знаннями, думками. Якщо вчитель буде мати таке серце від природи, то він буде з дітьми чуйним, співчутливим, вірним, допомагатиме їм, тому що "от сердца же все советы". Але цього недостатньо, бо мудрий учитель не тільки сам поважає дітей, але й навчає їх вдячності. Григорій Савич вбачав у цьому глибокий сенс життя. Вдячність як людську якість називав "духом чистим, тихим, благовонним," порівнював із тим зерном, з якого виросте корінь, дерево і як результат привчання "плоды блаженные жизни суть, радость, веселіє і удовольствіє" (Рибалко Л.С. Г.С. Сковорода про професію вчителя /Л.С. Рибалко// Педагогіка та психологія. - Харків: ХДГГУ, 1998. - Вип.б -СІ 85-186).

Видатні педагоги XIX століття М.І.Пирогов, К.Д.Ушинський, М.І.Демков, П.Ф.Каптерєв, М.О.Корф, С.І. Миропольський у своїх працях обґрунтовували значущість спеціальної педагогічної підготовки вчителя та вимоги до його особистості, які можна об'єднати в три групи.

Група І. Вимоги до морально-вольових якостей учителя: моральне благородство, готовність віддати себе справі народу, енциклопедична освіченість учителя, позитивний приклад, авторитет, сумлінне виконання своїх обов'язків тощо. Як вважала Х.Д. Алчевська, вчитель своїм прикладом зможе виховати в учнів любов до школи, до розумової праці, до книжки. На її думку, діамантами душі є довір'я, відвертість і любов, які потрібно виховувати і вчителеві й учням.

Група 2. Вимоги до професійних якостей учителя: любов, повага, вимогливість до дитини, гуманне та майже родинне ставлення до дітей, уміння збудити душевні емоції, прислуховуватися до душі дитини не­розумом, а серцем, володіти словом, будувати спілкування з учнями на базі гуманності. Професійному зростанню вчителя, на думку педагогів XIX століття, буде сприяти взаємодія вчителів, взаємо довір’я між ними. Навіть у статуті "Про гімназії"" (1804 р.) зафіксовано, що вчителі повинні допомагати один одному порадою й дією, чинити перед учнями ушанування, не нехтувати вчителями нижчих класів, не принижувати перед учнями або сторонніми людьми предметів, які вони викладають.

Група 3. Вимоги до загально-педагогічної й методичної підготовки вчителя: видавати статті науково-методичного характеру, книжки та підручники з проблем богослов'я, історії церкви, логіки, філософії, математики, іноземної мови та літератури, гігієни, мистецтва, читання, підвищення рівня викладання, навчання грамотності, добре знати свій предмет, використовувати різноманітні форми та методи навчання, легко й досить доступно викладати матеріал (Золотухіна С.Т. Тенденції розвитку виховую чого навчання // С.Т. Золотухіна.- X.: Основа, 1995.- С.147-159).

Відомі педагоги XX століття Ш.О. Амонашвілі, А.С.Макаренко та В.О. Сухомлинський розкривають особистість педагога - гуманіста, котрому притаманні такі якості, як любов до дітей, доброзичливість, глибока віра в добре починання й творчу сутність дитини, прагнення її зрозуміти і вміння поставити себе на її місце, жити її інтересами , вивчати дитину, прагнення до самоосвіти, глибокі, різнобічні знання, вміння керувати своїм психічним станом, уміння чітко, образно, емоційно говорити, натхненність своєю працею, почуття гумору, спостережливість. Василь Олександрович писав: Є ще одна риса, без якої, по-моєму, неможливе педагогічне покликання. Я б назвав рису гармонією серця й розуму. Навряд чи є інші професій, крім професій педагога й лікаря, які вимагали б стільки сердечності" [Т.2, 423]. У книзі "Размышления о гуманной педагогике" Ш.О. Амонашвілі виділяє чотирнадцять внутрішніх та зовнішніх прийомів стимулювання учня, якими повинен оволодіти вчитель. Наприклад, оцінюючи роботу дитини, він враховує мотиви, потреби, прагнення, особистісну позицію, відношення до знань учіння, можливості досягнення успіху тощо. [2-д, 410-414].

Вимоги до педагогічної діяльності та особистості вчителя постійно уточнюються

, ускладнюються. Проте знання професіонограми вчителя (система вимог до спеціаліста, яка вказує шляхи до оволодіння педагогічною майстерністю), структури його педагогічної майстерності, педагогічних здібностей, професійно-педагогічної спрямованості, відкривають майбутньому вчителеві шляхи й напрямки самовдосконалення як професіонала.

Права та обов'язки вчителів визначені в ст. ст. 55, 56 Закону «Про освіту» Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на: захист професійної честі, гідності; вільний вибір форм, методів, засобів навчання; виявлення педагогічної ініціативи; індивідуальну педагогічну діяльність; участь у громадському самоврядуванні; користування

подовженою оплачуваною відпусткою; забезпечення житлом у першочерговому порядку; пільгові кредити для індивідуального й кооперативного будівництва; придбання для тих, хто працює в сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства; одержання службового житла; підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації й перепідготовку [20, 28].

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших добро чинностей; виховувати в дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного й соціального устрою, дбайливо ставитися до історико-культурного та природного середовища країни; готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам [20,29].

4. Системою освіти вважається сукупність освітньо-виховних закладів, що функціонують у державі та суспільстві, зв'язки й взаємозв'язки між ними в процесі досягнення цілей виховання й навчання. Структура системи освіти в Україні включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-педагогічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту. Освітньо-виховний заклад у цій системі включає навчальну й виробничу матеріальні бази, кадри вчителів і викладачів, управлінський апарат, контингент учнів чи студентів, розроблену систему навчально-виховної роботи, зв'язки з сім'єю, громадськістю, виробничими колективами.

Основним видом середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, другий - основна школа - забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа – забезпечує повну загальну середню освіту. Навчання в середній загальноосвітній школі починається з 6 або 7- річного віку та продовжується "протягом 12 років. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів.

Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

5.У Законі України "Про освіту " (23 березня 1996 року) стверджується, що метою освіти є всебічний гармонійний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократизації, національної свідомості, взаємоповаги між націями. Основними принципами освіти в Україні є: доступність; рівність умов для повної реалізації здібностей людини, її таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизація та пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий характер освіти; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність; безперервність системи освіти та різноманітність освіти; знання державного управління та громадського самоврядування в освіті.

Доцільно знати, що громадяни України мають право на безкоштовну

освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси,

національності, соціального та матеріального стану, світоглядних

переконань, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право

забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти, їх відкритим

характером, а також різними формами навчання - денною, вечірньою,

заочною, екстернатом. Для забезпечення реалізації єдиної державної

політики в галузі освіти здійснюється державний контроль за діяльністю

закладів освіти незалежно від форм власності [20].

Концепції розвитку загальної середньої школи (від ] 6 серпня 2000р.) Визначені основні завдання сучасної школи — це різнобічний розвиток Індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, , формування інтересів і потреб; збереження та зміцнення морального й фізичного здоров'я вихованців; виховання школяра як громадянина України, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення і різноманітних життєвих ситуаціях; формування в школярів уміння й бажання вчитися, виховання потреби й здатності до навчання упродовж усього життя вироблення вмінь практичного й творчого застосування здобутих знань становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової загальнокультурної, технологічної, комунікативної й соціально; компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами практичної й пізнавальної діяльності; виховання в учнів розуміння ролі праці як умови ї.\ життєвого й професійного самоствердження; виховання школяра як людині і моральної, людини культури з розвиненими естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу й самої себе [25-а].

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні (від 23 квітня 200 ' року) акцентується увага на подальшому розвитку освіти, а саме матеріальної бази, здійснення комп'ютеризації навчальних закладі!1 упровадження інформаційних технологій, забезпечення ефективної підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних і науково - педагогічних працівників, упровадження нових економічних і управлінських механізмі: розвитку освіти [39 ].

Висновки. Сучасний педагог-професіонал є суб'єктом педагогічної діяльності, а не тільки носієм сукупності наукових знань. Він спрямована і на працю з людиною, а не тільки на трансляцію знань, умінь, навичок, ;і також прагне самовдосконалення, саморозвитку, самореалізації.

Питання для самоконтролю

У чому полягає своєрідність педагогічної професії ?

Назвати перспективи розвитку педагогічної професії.

Обґрунтувати структуру та особливості педагогічної діяльності.

Намалювати уявний портрет сучасного вчителя.

Висловити свої думки щодо прав, обов'язків учителя та вимог д-, вчителя.

Схарактеризувати систему освіти в Україні.

Визначити основні положення державних документів про освіту г Україні та обговорити їх.

Основна література

Амонашвили Ш.А. Здравствуйте дети / Ш.А. Амонашвили. - М 1988.-208с.

Андриади И.П. Основы педагогического мастерства: Учеб. пос/ И.1 і Андриади. - М, 1999. - 160с.

3. Болсун С. Модель ідеального вчителя / С. Болсун // Рідна школа. -1999. С55-58.

4. Гоноболин Ф.Н. Книга для учителя / Ф.Н. Гоноболин. - М.: Просвещение, 1965.- 257 с.

5. Гончарова Т.И. Когда учитель - властитель дум : Книга для учителя Т.И. Гончарова, И.Ф. Гончаров. - М: Просвещение, 1991. - 174с.

6. Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя: НШЧільиий посібник для студентів, викладачів, вчителів / В.М. Гриньова.- іфІІН. 1996. -104 с.

7. Державна національна програма "Освіта"/ Україна XXI століття/ іЦІ листопада 1993р.

8.Закон України "Про освіту" - К., 1996. - ст. 55, ст.56.

9. Закон України про загальну середню освіту від 23 червня 1999 року. 10.Золотухіна СТ. Тенденції розвитку виховуючого навчання.- X.: (ІЩвій. 1995.- 292 с.

11. Иванов К.А. Все начинается с учителя: Учеб. пос. для студ. пед. ин- тов\сост. хрестом, сб. К.А. Іванов/Под ред. З.И.Равкина. -М., 1983.-175 с.

12. КорчакЯ. Как любить детей/ Я. Корчак-Мн., 1980-79 с.

13. Лещинский В,И. Всегда ли прав учитель? / В.И. Лещинский, С.С. Кузнецова, С.В. Кульневич. - М., 1990. - 160 с.

14, Національна доктрина розвитку освіти //Освіта України. -23 квітня іЧ£|) 2002.-С.8-10.

15. Основы педагогического мастерства / И.А.Зязюн и др.. - М., 1989.

16. Педагогика/ под ред. В.А. Сластеника - М., 2000.- С. 5-72.

17. Педагогічна майстерність учителя. Навчальний посібник для студентів викладачів, учителів // За ред. В.М. Гриньової. - Харків: Видавник Шуст А.І. 2000. -С.4-19.

18. Слово про вчителя / Упоряд. і авт. вступ, ст. О.Г. Губко - К., 1985.

19. ("Сухомлинский В.А. Сто советов учителю / В.А. Сухомлинский - 251с.

20. Троцко ГВ. Педагогічна майстерність / Г.В, Троцко. - X,: ХДПУ,.

Додаткова література

1. Амонашвили Ш.А. Размышление о гуманной педагогике Ш.А. Амонашвили.- М., 1996. - 494 с.

2. Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение/ А.В. Мудрик. –М.,1988 ('. 33-69.

Профессиональная деятельность молодого учителя: Соц-пед. аспект. / Под ред. С. Г Вершловского, Л.Н. Лееохиной. - М, 1982. - 145 с.

Профессия - учитель. Беседьі с молодими учителями / Под ред. В.Г. Онищука. - М., 1987. - 191 с.

Скульский Р.П. Учиться бьіть учителем / Р.П. Скульский - М., 1996. - 144 с.

Учитель: Статьи. Документи. Педагогический поиск. Воспоминания. Страницьі литературьі/ Ред.- сост. Д.Л. Брудньш. - М: Политиздат, 1991. - 350с.

7. Храпов В.Е. Твой лучший учитель - школа/ В.Е. Храпов. М.: Педагогика, 1987.- 173 с.

8. Чернокозова В.Н. Зтика учителя / В.Н.Чернокозова, И.И. Чернокозов. -К., 1973.-173 с.

Лекція 2 (2 год.). Тема: "Педагогічна майстерність учителя, розвиток та формування її компонентів. Педагогічна техніка як один з головних компонентів педагогічної майстерності вчителя".

Мета: розкрити сутність педагогічної майстерності вчителя та її компонентів; довести, що педагогічна техніка є головним компонентом педагогічної майстерності вчителя.

План

Сутність поняття "педагогічна майстерність учителя".

Компоненти педагогічної майстерності.

Педагогічна техніка як один з головних компонентів педагогічної майстерності.

Тезисний виклад змісту питань

Педагогічна майстерність - це вияв найвищої форми активності особистості вчителя в професійній діяльності, що базується на гуманізмі ті розкривається в доцільному використанні методів і засобі и педагогічної взаємодії в конкретній ситуації виховання й навчання, ними педагогом власного "Я" в професії, самореалізація його особисте 11 у педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток учня. Педагогічної майстерність це комплекс властивостей особистості вчителя , що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності па рефлексивній основі. В.О. Сухомлинський писав так: "Дорогий мій колего, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найточніших речей у нашій педагогічній справі. Якщо ви наполегливо оволодієте нею, ви будете справжнім майстром[Т.2,425].

2. Компонентами педагогічної майстерності є гуманістична спрямованість діяльності вчителя, оволодіння професійною компетентністю, розвиток педагогічних здібностей та формування педагогічної техніки (І.А. Зязюн)

Гуманістична спрямованість — це спрямованість на особистість іншої

людини, утвердження словами й працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків. Це вияв професійної ідеології вчителя Його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, субьектів. Саме педагогічна система поглядів В.О. Сухомлинського прикладом реалізації гуманізму. Це ставлення до вихованців з повагою, формування та розвиток в учнів таких якостей як доброта, людяність, співчутливість, сердечність. "Одна з таких граней педагогічної майстерності творити і своєму вихованцеві потребу в людині, створювати людську здатність дорожити іншою людиною, готувати маленького громадянина до того, щоб він умів бути вірним іншій людині... Як бачить кожний вихованець людину, що відкриває в ній, що дає їй, - це в сто разів важливіше, ніж те, виконав він чи не виконав домашнє завдання" [Т.2, 184.].

У процесі підготовки майбутній учитель повинен оволодіти системою знань і а саме такими, як культурологічними, антропологічними, фізіологічними, деонтологічними, естетичними, екологічними, правовими, соціологічними, економічними, гуманітарними, інформаційними, а також соціальними знаннями з методики викладання предметів (В.М. Гриньова). А також він має оволодіти уміннями теоретичної готовності вчителя: аналітичними, прогностичними, проективними, рефлексивними та практичної готовності вчителя: організаторськими (мобілізаційними, інформаційними, розвиваючими, орієнтацій ними), комунікативними (перцептивнивними, особистісними, вміннями спілкуватися тобто вербальними вміннями Підагогічної техніки) (В.О. Сластьонін).

На успішність професійної діяльності впливає розвиток педагогічних здібностей майбутнього вчителя: академічних, перцептивних, комунікативних, мовних, організаторських, проектувальних, дидактичних, сугестивних, науково-пізнавальних, креативних, а також пед. уяви, емоційної стабільності тощо.

3.Педагогічна техніка - це вміння використовувати власний психофізіологічний апарат як інструмент виховного впливу, володіння комплексом прийомів, які допомагають учителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе й досягти успіхів у навчально-виховній роботі. Педагогічна техніка с одним з головних компонентів педагогічної майстерності,

тому що вона уявляє собою, з одного боку, групу особистісних умінь педагога - вміння керувати своєю поведінкою, (настроєм, мовою, мімікою, диханням тощо), а з другого, - впливати на особистість і колектив (створення дисципліни, заохочення, покарання, техніка організації спілкування, техніка вимог) [Див. таблицю 3 на с.32].

У педагогічній техніці важливим є вміння вчителя оцінювати власну

діяльність та діяльність учнів. Вирішального значення цьому питанню надавали відомі теоретики педагогічної науки, педагоги-класики, вчителі-новатори. Цінні думки з цього приводу сформулював видатний український педагог В.О. Сухомлинський. Він зазначав, що специфіка роботи вчителя така, що він постійно оцінює роботу і вчинки своїх вихованців. Зважаючи на це, він обґрунтував низку вимог, якими керується в своїй роботі вчитель. Основні з них такі:

оцінка повинна мати яскраво виражений моральний смисл, адже в ній закладений стимул, під впливом якого в дитини повинно утверджуватися прагнення бути хорошою;

учитель повинен дуже обережно ставитися до покарань, а в молодших класах повністю обходитися без них;

якщо дитина скоїла якийсь негативний вчинок, то вчителеві в розмові з нею треба говорити не стільки про провину, скільки про помилку;

учитель не повинен опосередковано карати учнів руками батьків;

не можна знаходити розрядку свого психічного стану в згаряча придуманому покаранні;

покарання повинно бути природним, тобто коли винний усвідомлю й боляче переживає свій вчинок, то це вже є серйозне покарання;

"Чим серйозніші будуть заборони й покарання, тим більше процвітатиме зло" [Т.1, 531].

"Коли дитину звинувачують і судять, педагог маг бути тільки захисником і оборонцем її" [Т.1, 632].

перш ніж карати чи заохочувати, потрібно зрозуміти суть мотивів вчинків;

щоб мати право карати, треба передусім любити дітей;

ніколи не карати вихованця, який розкрив перед учителем свою душу, зізнався у своїй провині.

Таким чином, педагогічна техніка - це сукупність методів, прийомів, якими оволодіває вчитель та які дозволяють сформувати його педагогічну культуру, що допомагає адекватно впливати на учня і мстою формування його як всебічно розвиненої особистості.

Висновки. Педагогічна майстерність необхідна вчителеві для забезпечення високого рівня освіченості, вихованості та розвитку учнів, постійного саморозвитку, самовдосконалення. Показниками наявності певного рівня її (репродуктивного, реконструктивного, творчого моделюючого) є високі результати навчально-виховної роботи, творчий оригінальний самостійний характер діяльності та особливе відповідальне ставлення вчителя до виконання своїх обов'язків. Серед шляхів формування педагогічної майстерності слід відзначити спеціальну, психолого-педагогічну, методичну підготовку вчителя, вивчення досвіду педагогічної праці вчителів-новаторів, організацію й участь у ділових іграх, педагогічних практикумах, самоосвіту. Отже професійно-педагогічна компетентність-це високий рівень оволодіння педагогічною майстерністю, в ході якого само реалізується особистість вчителя та досягнення належний рівень научуваності та вихованості школярів.

Питання для самоконтролю

1. Проаналізувати визначення поняття "педагогічна майстерність", які існують у психолого-педагогічній літературі та навести власне тлумачення.

2. Перерахувати компоненти педагогічної майстерності та охарактеризувати зміст кожного із них.

3.У чому полягає сутність педагогічної техніки?

4. Які компоненти входять до її складу?

5. Обґрунтувати способи та умови формування педагогічної техніки вчителя сучасної школи.

Основна література

1. Андриади И.П. Основи педагогического мастерства/И.А. Андриади.

М.1999-С. 3-17.

2.Беляев Г.С. Психологическая саморегуляция / Г.С. Беляев, В.С.

Лобзин, И.А. Копьшова. - Л., 1983. - С. 51-139.

3. Болсун С. Модель ідеального вчителя / С. Болсун // Рідна школа. -

1999№4. -С.55-58.

4. Габдреева Г.Ш. Самоуправление психологическим состоянием/

Габдреева Г.Ш. - Казань, 1981. - С. 21-24.

5. Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя:

навчальний посібник для студентів, викладачів, учителів/ В.М. Гриньова. —

Х.1996. С16-27.

6. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього

Вчителя: теоретичний та методичний аспекти/ -X.: Основа, 1998.-С. 140-183

7. Корнегі Д. Как перестать беспокоиться и начать жить/ Д. Карнеги. -

К.1992 С. 38-48, 173-182, 187-200.

8. Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу: В 7 т,- Т.5

Макаренко А.С. - К., 1954. - Т.5. - С.76-80

9. Макаренко А.С. Проблеми шкільного радянського виховання. В 7

Макаренко А.С. - К., 1954. - Т.5 - С. 195-203.

10. Основи педагогического мастерства / И.А. Зязюн и др.. - М., 1989.

С.6-27 79-85.

11. Педагогічна майстерність / За ред. І.А. Зязюна. - К., 1997, - С. 27-

38,47-49,57 -67.

12. Педагогічна майстерність учителя: Навчальний посібник для

студентів викладачів, учителів / За ред. В.М. Гриньової. - X.: Шуст А.І.,

13. Педагогическая технология: Учеб. пос/ О.Е. Бельчикова, А.М. болгова О.В. Ерофеева. - Бєлгород: Изд-во Белг. госуд. ун-та, 1998.

14. Роджерс К. Свобода учиться / К. Роджерс, Д. Прейберг. - М., 2002. 527с.

Додаткова література

1. Амонашвили Ш.А. Размьішления о гуманной педагогикс Ш.А. Амонашвили. - М., 1996. - 494с.

2. Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение./ А.В. Мудрик., М, 1986.,- С. 33-69.

Муромцева О.Г. Культура мови вчителя / О.Г. Муромцевл В.Ф. Жовтобрюх. - X., 1998. - 208 с.

Профессия - учитель: Беседм с молодьіми учителями/ Под ред В.Г.Онищука. - М., 1987.- 191с.

Скульский Р.П. Учиться бьіть учителем / Р.П. Скульский. - М., 19%

- 144 с.

6. Храпов В.Е. Твой лучший учитель - школа/ В.Е. Храпов. М. Педагогика, 1987- 173 с.

Лекція 3 (2 год.). Тема: "Педагогічне спілкування, його функції, стилі Педагогічний такт як одна з умов здійснення взаємодії педагога та учнів"

Мета: сформувати поняття "педагогічне спілкування", "педагогічній такт", виявити функції, стилі педагогічного спілкування, ознайомиш студентів з вимогами до оволодіння технікою педагогічного спілкування.

План

1. Сутність, функції, стиль педагогічного спілкування.

Комунікативні вміння, якими повинен оволодіти вчитель.

Педагогічний такт учителя. І

Вимоги до оволодіння вчителем технікою педагогічного спілкування : Тезисний виклад змісту питань

1. Педагогічне спілкування - це взаємодія вчителя і учня, яка забезпечує трансляцію учням людської культури, допомагає засвоєнню знань, сприяє становленню ціннісних орієнтацій під час обміну думками, формуванню власної гідності дитини. В останній пораді "По секрету" В.О. Сухомлинський підкреслював: "Треба створити таке спілкування вихователя й вихованці н щоб кожне слово, звернене до юного серця й розуму, пробуджувало внутрішні духовні сили, викликало внутрішню роботу розуму й серця, спрямовану їм самопізнання й самовдосконалення" [Т.2, 303],

Функції педагогічного спілкування: перцептативна - сприйняті >і людини людиною, пізнання особистості й самоствердження; комунікативні

обмін інформацією та ставленнями; інтерактивна - організація взаємодії.

Єтапи педагогічного спілкування

а) етап моделювання педагогом спілкування з класом, аудиторією в процесі підготовки безпосередньої діяльності зі школярами (прогностичний етап)

б) Єтап і організації безпосереднього спілкування а класом, аудиторією в момент взаємодії з учнями.

в) Управління спілкуванням у педагогічному процесі, який розвивається, передбачає діалогічне спілкування, підтримку ініціативи школярів корекцію задумів у зв'язку з реальними умовами.

г) Аналіз спілкування, яке відбулося, та моделювання наступного.

Стиль педагогічного спілкування - це сукупність способів взаємодії учителя з учнями в процесі спільної діяльності. Більшість педагогів виділяють три стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний. В.А. Кан - Калик визначає такі стилі спілкування: спілкування на основі захопленості сумісною творчою діяльністю; спілкування на основі дружньої прихильності; спілкування - дистанція; спілкування залякування; спілкування - зігрівання[24]

2. Комунікативні вміння необхідні педагогу для організації спілкування, тому-що він може опинитися в ситуації непідготовленого спілкування, коли необхідно оперативно вирішувати комунікативну задачу або ситуацію. Тут велику роль відіграє культура вчителя, його ерудиція, професійне мислення, мовленнєва культура, комунікабельність. Здатність уміло орієнтуватися в коменикативній ситуації, попереджати конфлікти має вирішальне значення, оскільки не можливо запрограмувати всі варіанти спілкувань. Володіння комунікативними уміннями розкріпачує вчителя, надає можливість вільно реалізувати свої сили й здібності як у стандартних, так і нестандартних ситуаціях, працювати впевнено в умовах співпраці з учнями. Такими вміннями є:

- уміння планувати спілкування;

- уміння визначати стратегію поведінки в певній ситуації;

- уміння входити в ситуацію (виходити з неї);

- уміння швидко й правильно орієнтуватися у ситуації;

- уміння орієнтуватися в комуні кантах;

- уміння приховувати індивідуальні й вікові особливості комунікантів;

- уміння відчувати й підтримувати зворотний зв'язок;

- уміння "транслювати" власну прихильність до школярів і доброзичливість; - уміння чітко й емоційно відкрито висловлювати свої думки до певної ситуації;

уміння використовувати вербальні засоби комунікації;

уміння використовувати невербальні засоби комунікації (жести, мімік, пантоміміку);

уміння використовувати пара лінгвістичну систему знаків у комунікативній ситуації (голос, тональність, діапазон);

уміння використовувати екстралінгвістичну систему знаків у комунікативній ситуації (темп мовлення, логічний наголос, паузи);

уміння використовувати особистісні простори ("просторові зони") в спілкуванні;

уміння орієнтуватися в нестандартних ситуаціях;

уміння діяти в конфліктних ситуаціях;

уміння керувати своєю поведінкою;

уміння слухати;

- уміння аналізувати ситуацію [24; 32; 44].

3. Педагогічний такт - це почуття міри в застосуванні засобів педагогічного впливу на дітей. Важливою вимогою педагогічного такту вміння вчителя адекватно оцінити ситуацію, наслідки якої можуть привести до якогось порушення, і вимагають своєчасного втручання. Щоб цього не сталося, вчитель повинен бути інформованим про причини моральних протиріч, і у випадку, якщо цієї інформації немає, враховувати, коли приймається рішення, її неточність або неповність. Педагогічний такі вимагає вміння враховувати суб'єктивні особливості учня та об'єктивні умови, в яких виявляються протиріччя: від кого залежить спрямованість ситуації, чи під силу зробити це учневі і як учитель може йому допомогти Педагогічна тактовність - це не окремі вчинки вчителя, а стиль його поведінки, коли учні завжди впевнені в його доброзичливості, чуйності і доброті. Такт, тактовність - це педагогічно моральна поведінка, в якім і виявляється непримиренність до всього, що заважає вихованню, це засіб боротьби за людину, прояв душевної чуттєвості вчителя в дії, це форма поведінки, коли моральне мислення і практика єдині. Тактовність учителя < важливою умовою формування вчительського авторитету, одне з джерел сил 11 й ефективності його впливу на дітей.

Шляхи здійснення педагогічного такту: аналіз та оцінка ситуації самоконтроль, врахування умов та обставин, передбачення впливу реакції на учня або клас тощо.

4. Учитель, який володіє технікою педагогічного спілкування:

уміло переводить ситуації, що виникають спонтанно, в потрібне русло до взаємодії;

гнучкий у своїх установках: вони в нього позитивні;

розмову з учнем розпочинає з питань, з яких простіше досягти узгодженості;

- орі єнтується у в і відповідях співрозмовника, доречно продовжуючи його думки;

- має яскраве, емоційне, образне мовлення;

- спрямований на відкрите педагогічне спілкування; манера спілкування стримано;

- уміє слухати партнера;

- доцільно використовує невербальні засоби спілкування (мову жестів), пластику, міміку, памтоміміку стримана;

- активний в організації спілкування, взаємостосунків у класі: як

колективного, гак і парного (вчитель. - учень);

- чітко індивідуалізує свої контакти - взаємодії;

- завжди знає мету спілкування й розуміє, що в його власній поведінці

сприятиме досягненню мети;

. .

- уміє вступати в діалог з опонентами, ставати на позицію іншого;

- емпатійний (здатний допомагати іншим), повсякчас виявляє співчуття та співпереживання, у змозі виразно демонструвати це у формі

реальної допомоги;

- розуміє й сприймає кожного учня, адекватно оцінюючи його

недоліки й позитивне, що допомагає і встановлювати, й підтримувати

продуктивні контакти. Знаючи ставлення учнів до себе, сприяє налагодженню

зворотного зв'язку;

- діалог з учнями веде невимушено, безпосередньо, в

доброзичливому тоні;

- уміє швидко й правильно орієнтуватись у конкретних ситуаціях і умовах; спілкування;

- володіє вмінняіуї проектувати спілкування, визначити його зміст і

засоби для передачі;

- будує комунікацію так, щоб у ході взаємодії був наявний обмін

р враженнями, ідеями, уявленнями, настроєм, почуттями;

- спілкуючись, демонструє свою ввічливість, привітність,

толерантність, педагогічний такт:, коректність;

- він компетентна, ерудована людина з різнобічними інтересами та хобі, тобто людина, з якою цікаво вести спілкування на різноманітні теми;

ретельно готується до спілкування, наперед продумує його структуру, можливі реакції й результати;

враховує вікові та індивідуальні особливості своїх вихованців, сімейні обставини, здоров'я, темперамент і характер;

створює сприятливі умови для успішного спілкування: приміщення, світло, музика, час;

знає оптимальну відстань між собою та учнем, батьком чи колективом, дотримується її;

відчуває психічний стан партнера завдяки його міміці й жестам залежно від цього будує комунікацію;

самостійний у висловленні суджень і висновків, ураховує неповторність спілкування;

не поспішає приймати остаточне рішення, всебічно аналізуючи ситуацію; прийняте рішення доводить до логічного завершення;

спілкуючись, уміє створювати навколо себе довірливу, тепло миролюбну атмосферу;

розмовляючи з учнем, завжди називає його ім'я;

часто довіряє своїй інтуїції, яка має яскраво виражену професій і спрямованість;

надає партнерам можливість спільно з ним шукати раціональні шляхи виходу із складної ситуації;

бачить бар'єри в спілкуванні, розуміє їх причини, появу, шляхи уникнення й подолання;

усвідомлює власні помилки та прорахунки і під час моделювання наступного спілкування враховує їх;

бесіду веде з позиції «ми», що забезпечує єдність співрозмовників і п причетність до вирішення проблеми [7,57].

Висновки. Професійно—педагогічне спілкування — це комунікативну взаємодія вчителя з учнями, батьками, яка спрямована на встановленні] сприятливого психологічного клімату, атмосфери довіри та взаєморозуміння і Непрофесійне педагогічне спілкування, навпаки, породжує страх І невпевненість, сприяє зниженню працездатності, порушенню динаміки І мовлення та закріпленню стереотипних висловлювань у школярів, бо в нім І зменшується бажання думати й діяти самостійно. Зрештою, виникає стійке негативне ставлення до вчителя, навчання. Замість радості пізнання й спілкування, з'являється відчуженість, байдужість.

Питання для самоконтролю

У чому полягає сутність педагогічного спілкування?

Визначити особливості педагогічного спілкування.

Які функції виконує педагогічне спілкування? !

Які є підходи до виділення стилів педагогічного спілкування? Який і

стиль імпонує Вам та чому?

5. Назвіть комунікативні вміння, якими повинен оволодівати вчитель

Які складові педагогічного такту?

Обґрунтувати вимоги, які висуваються до вчителя з метою оволодіння: тєхнікою педагогічного спілкування.

Основна література

1. Андриади И .П. Основы педагогического мастерства/И.П. Андриади. -м., 1999. - о_ 29-в8.

2. Гриньова Педагогічна культура майбутнього вчителя: Навч. посіб. для студ., викл., вчителів / В_ТИ. Гриньова - X., 1996.' С. 91-98.

3. Гриньова В.Т. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя: теоретичний та методичний аспекти/-X:Основа, 1998. —С.130-140.

4. В.А. Кан-Калик. Учителю о педагогическом общении / В.А. Кан-Калик. -М, 1987. — 19Ос.

5. Леонтьев А.А. Педагогическое общение / А.А.Леонтьев. -М., 1979. і- 44с.

6. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. - М., 1989.— О. 139- 172.

7. Педагогічна майстерність.: Підручник / За ред. І.А. Зязюна. - К., 1997.— О. 199-268.

8. Педагогічна майстерність учителя: навчальний посібник для студентів, викладачів, учителів / За ред. В.М. Гриньової. - X.:- Видавник ШустА.І., 2000. — С 107-118.

9.Педагогическая технология: Учеб. пос/ О.Е. Бельчикова, А.М. Болгова, О.В. Ерофеева — Бєлгород: Изд-во Белг. госуд. ун-та, 1998. - 167 с.

Додаткова література

1.Амонашвнли Т ГТ _ А. Размишления о гуманной педагогике /

Ш.А. Амонашвили- М., 1996 — 44 с

2. Аврат Ф.С. Культура спілкування: Навч-метод. посібник / Ф.С. Аврат. К., 199Т. — 32 8с.

3.Гусев Г_В. Психология общения : текст лекцій спецкурса Г.В. Гусев. -М., 198О. 135 с.

4. Ильин Е.Н. Искусство» общения Е.Н. Ильин.-М., 1982. -122 с.

5. Мальковская Т.И. Учитгель-ученик/Т.Н. Мальковская. -М., 1977. — 63 с.

6. Мудрик А..В. Учитель: мастерство и вдохновение / А.В. Мудрик.- ;М., 1986. — С.33-69.

7. Профєссиональная деятельность молодого учителя: Соц.-пед. аспект/ Под ред.. С.Г. ВершловскогоЛ.Н.Лесохиной,- М.: Педагогика, 1982. - 145 с.

Тематика семінарсько-практичних занять

ТЕМА 1. 1.ВСТУП ДО ВЧИТЕЛЬСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ Мета: Розкрити особливості педагогічної професії, багатогранність і глибину її змісту, структуру педагогічної діяльності; формувати первинні навички ототожнення (ідентифікації з професійними зразками) Обґрунтувати сутність педагогічної рефлексії; формувати навички рефлексі і Узагальнити вимоги до вчителя. Ознайомити студентів із системою освіти 11 Україні та основними положеннями Закону "Про освіту", Концепції розвитку загальної середньої освіти, Державної програми "Вчитель", Національної доктрини розвитку освіти.

План

1. Особливості педагогічної професії, її сучасний стан та перспективи розвитку.

2. Сутність педагогічної діяльності, структура, компоненти.

3. Сучасний учитель, права, обов'язки, вимоги до нього.

4. Система освіти в Україні.

5. Нормативно-правові документи про освіту: Закон "Про освіту (1996), Концепція розвитку загальної середньої освіти (2000), Держави програма "Вчитель" (2002), Національна доктрина розвитку освіти (2002)

6. Виконання вправ на професійну ідентифікацію, на формування адекватних уявлень про педагогічну професію.

7. Діагностика педагогічної спрямованості студентів (тестування).

Самостійна робота з теоретичного матеріалу (СРТМ)

1. Які фактори зумовили виникнення педагогічної професії?

2. Як співвідносяться поняття "педагог", "учитель", "вихователь"?

3. У чому полягає своєрідність педагогічної професії?

4. Як ви розумієте зміст такого висловлювання: "Творчий характер педагогічної діяльності"?

5. Розкрити сутність такого вислову: "Учитель є суб'єктом педагогічної діяльності".

6. Які вимоги пред'являються до особистості сучасного вчителя

7. Ознайомитися з матеріалами Закону "Про освіту" (1996 р.), Концепті розвитку загальної середньої освіти (2000 р.), Національної доктрини розвитку освіти (2002 р.), Державної програми "Вчитель" (2002 р.).

Самостійна робота з практичних завдань (СРПЗ)

1. Використовуючи джерела народної педагогіки (народні легенд 11 прислів'я, казки, національні звичаї), виписати міркування народу про значення вчителя в житті людини й розвитку суспільства.

2. Підібрати висловлювання відомих педагогів про значущість професії вчителя (не менше 5 висловлювань).

3. Згадати пісні, фрагменти кінофільмів про вчителя, назвати відомих акторів, що грають роль, учителя.

4. На підставі прочитаної літератури про вчителя написати твір-роздум та дати відповідь на питання: які особливості професії вчителя спонукали автора написати ці історії якими вчителями ви спілкувалися, читаючи ці оповідання? Що приваблює вас у цих учителях? У чому допомагав учитель дитині в описаних, ситуаціях? -Яке місце по сідають уподобані вами якості в цих розповідях у системі професійних вимог до вчителя? Чи були у вашому житті такі вчителі і як вони вплинули на вашу долю?

5. Написати мікротвір на тему (на вибір): "Учитель, на якого чекають", "Мій улюблений учитель", "Мій ідеал учителя", "Чому я вибрав (ла) педагогічну професію за обраним фахові", "Сучасний вчитель, який він?", "Школа моєї мрії.

6. Підготувати: реферат на тему (на вибір): "Педагогічна професія в 21 столітті", "Сучасне суспільство та вчитель", "Соціально-психологічні умови становлення майбутнього вчителя".

7. Розробити сценарій та критерії рольової гри "Найкраще зіграна роль ; учителя".

8. Підібрати вправи на професійну ідентифікацію, на формування адекватних уявлень про педагогічну професію.

9. Проаналізувати результати діагностики (тестування) педагогічної спрямованості.

Література

1. Гоноболин Ф.И. Книга для учителя/ Ф.Н. Гоноболин. - М.: Просвещение, 1965.-257 с.

2. Гончарова Т.И., Гончаров И. Ф. Когда. учитель - властитель дум: Книга для учителя .-М.: Просвешение, 1991.- 174 с,

3. Державна національна программа Освіта" (Україна XXI століття)

від 3 листопада 1993 року.

4. Державна програма "Вчитель" - 20О2 р.

5. Закон України "Про освіту"- К., 1996.- ст.55, ст. 56.

6. Закон України про загальну середню освіту від 23 червня 1999 року.

7. Иванов К.А. Все начинается с учителя/К.А. Иванов.-Учеб. Пособие для студ. пед. ик-гов /Сост хрестоматийного сборникаК.А.Иванов. Подред. З.И.Равкина-М,: Просвешение, 1983.- 175 с.

8. Концепція розвитку загальної середньої освіти// Освіта України.—2000 16 серпня (№33).-С. 8-11.

9. Кукушин В.С. Введение в педагогическую деятельность/ В.( Кукушин.- Учеб. пособие.- Ростов-на-Дону, 2002.- С.5-45.

10. Лещинский В.И., Кузнецова С.С., Кульневич С.В. Всегда ли пр;іи учитель?/В.И. Лещинский, С.С. Кузнєцова, С.В. Кульневич- М.: Педагогика 1990.- 160 с.

11. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України.- 2002 23 квітня (№33).- С. 8-Ю.

12. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. - М Просвещение, 1989.- С.27-33.

13. Педагогика /Под ред. В.А. Сластенина.- М., 2000.- С.5-72

14. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А.Зязюна.- К.: Виш. школа, 1997.- С.8-26.

15. Педагогічна майстерність учителя: Навчальний посібник для студентів, викладачів, учителів /За ред. В.М. Гриньової.- X.: Видавник Шуст А.І., 2000.- С.4-26.

16. Слово про вчителя / Упор, і авт. вступ.ст. О.Г.Губко - 2-ге ви;і І перероб. і доп.- К.: Рад.шк., 1985.- 254 с.

17. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю./ В.А. Сухомлинский. К, Рад.шк., 1984.-251 с.

18. Учитель: Статьи. Документи. Педагогический поиск Воспоминания. Страницьі литературы /Ред.- сос. Д.Л. Брудньїй.- М Политиздат, 1991.- 350 с.