Логічні норми редагування (2 год.)

Завдання 1. Питання для обговорення:

1. Норми редагування понять: критерії необхідності означень; структура і види означень; вимоги до означень; нерозв’язані проблеми при означенні понять; вимоги до операції поділу.

2. Норми редагування тверджень: два аспекти істинності тверджень; твердження та їх види; співвіднесеність між істинністю тверджень і видом літератури.

3. Норми для опрацювання фактичних тверджень та джерела їх перевірки. Особливості перевірки істинності фактичних тверджень.

4. Норми редагування виводів: види виведення знань; безпосередні виводи; прості силогізми; індуктивні та аналогові виводи.

5. Норми редагування доведень; співвідношення між істинністю та переконливістю доведень.

6. Норми редагування зв’язків між елементами повідомлення.

7. Норми модальних логік.

Завдання 2. Простежити реалізацію логічних норм у різних видах статей. Матеріалами для аналізу виступають газетні статті («Червоний Гірник») та наукові (Східнослов’янська філологія: здобутки та перспективи: Збірник матеріалів V Всеукраїнської студентської наукової конференції. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2009. – 416 с.).

Завдання 3. Зробити переклад з російської мови українською уривка з наукової статті (Східнослов’янська філологія: здобутки та перспективи: Збірник матеріалів V Всеукраїнської студентської наукової конференції. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2009. – 416 с.); проаналізувати помилки.

Модуль 2. Лабораторна робота № 8.

Лінгвістичні норми редагування (4 год.)

Завдання 1. Питання для обговорення:

1. Норми для рівня елементарних знаків (графем і звуків): орфоепічні та орфографічні норми української мови.

2. Норми для рівня морфем: морфемний склад слова, морфологічні характеристики слів, словотвір.

3. Норми для рівня слів: словниковий склад повідомлення, точність слововживання, урізноманітнення лексики, вживання термінів.

4. Норми для рівня словосполучень: фразеограми, синтаксичні зв’язки.

5. Норми для рівня речень: порядок слів, пунктуація, норми для ССК, фразеографічні речення.

6. Норми для рівня надфразних єдностей; блоків; для рівня дискурсу.

Завдання 2. Підготувати друковані ЗМІ для добору різновидів нарису, проаналізувати на одному з прикладів дотримання лінгвістичних норм редагування.

Завдання 3. Написати один з різновидів нарису (на вибір студента).

Довідка:

Нарис розвивається на стикові публіцистики і художньої літератури, він належить до жанрів, які відображають життя документально, і саме факти, якими оперує нарис, у своїй сукупності дають можливість окреслити образ людини, побачити і зрозуміти якесь явище, життя через відображення його в окремій долі.

Він відрізняється від інших жанрів публіцистики художнім, образним письмом, а від жанрів літератури – конкретністю, точністю відтворення реальних фактів і явищ, «адресністю», публіцистичною насиченістю, підкресленою проблемністю.

Нарис – це самостійний жанр публіцистики, в якому на документальній основі узагальнюються важливі суспільно-політичні явища, розкриваються події, в центрі яких є зображення людини, розкриття її характеру.

У основі поділу нарису на види лежать внутрішні закономірності в методиці відбору фактів, в прийомах художнього зображення, у способі творення нарису як самостійного публіцистичного жанру.

Різновиди нарису:

1. Зарисовка – найпоширеніший твір нарисового характеру. В центрі уваги тут завжди конкретна й локальна за значенням і масштабами подія. Виразно виявляється авторське «я», чим посилюється ефект авторської присутності. Журналістові не треба прагнути до всеосяжності у показі характеру героя, зображенні події чи явища, його мета – виокремити з-поміж багатьох граней найосновнішу і знайти ефективну форму її публіцистичного вираження.

2. Портретний нарис – зображення внутрішнього світу людини, розкриття її характеру через конкретні суспільно значимі вчинки, конфліктні ситуації. Основне завдання автора такого твору – з безлічі фактів вибрати найхарактерніші, найтиповіші, назвати час і місце дії, точно відтворити життєву ситуацію. При цьому слід виділити з характеру героя найприкметніші риси і, розкривши їх через певну ситуацію, піднятися до масштабних узагальнень чи висновків або ж внутрішньою логікою розповіді підвести до них читача.

3. Проблемний нарис – це поглиблене осмислення багатогранних проблем суспільства. Конкретна людина присутня в ньому постільки, поскільки бере участь в освоєнні проблеми, якогось її аспекту. Головне завдання журналіста – конкретну життєву проблему оцінювати через призму досвіду, внутрішнього світу героя, вловити і відбити тривоги, надії, ставлення героїв до проблеми. Проблемні нариси високої проби мають виховувати читачів, пробуджувати усвідомлення громадянського обов’язку, допомагати їм стати на чіткі життєві позиції, залучати до освоєння багатств культури і розвивати комплекс позитивних якостей.

4. Подорожній нарис – один з найдавніших різновидів нарисової творчості. Його основа – це дорожні спостереження, зустрічі з цікавими людьми, враження від баченого, почутого, пережитого, соціальні, економічні, наукові, моральні проблеми, що відкриваються мандрівникові. Однак це не просто протокольна хроніка, яка фіксує буквально все, що побачив і почув автор, а талановите осмислення і відображення дійсності. Рівень художньо-публіцистичного твору безумовно залежить від особистості ліричного героя (тобто автора), від його ерудиції, розкутості, сміливості, часом несподіваності асоціацій, від темпераменту та спраги пошуку, від пристрасної закоханості в те, про що він пише.

Модуль 2. Лабораторна робота № 9.