Сутність редагування (2 год.)

Завдання 1. Питання для обговорення:

1. Об’єкт, предмет, методологічна база редагування.

2. Методи і методики редагування.

3. Мета і завдання редагування.

4. Галузі редагування.

5. Аспекти редагування.

Завдання 2. З’ясувати поняття «інформація», її різновиди.

Завдання 3. Дібрати шість різновидів інформації з україномовних газет чи журналів.

Довідка:

Види інформації:

• та, яка надходить із зовнішнього світу (умовно програма об’єкта);

• та, яка зберігається у свідомості журналіста (програма суб’єкта).

Схематично всю інформацію, яку несуть засоби масового впливу, поділяють на шість видів:

1). Офіційна інформація – партійні і державні постанови, звіти, комюніке, привітання, розпорядження, резолюції конференцій, з’їздів, виступи керівних державних діячів і т.д. (дуже важливий потік інформації, який надходить з офіційних джерел, не підлягає редагуванню, змінам, скороченню в редакції). 2). Подієва інформація – оперативні повідомлення про факти і події внутрішнього і міжнародного життя, більшою чи меншою мірою пояснені і прокоментовані (цей потік інформації надходить з двох джерел: а) редакції одержують у готовому вигляді з телетайпів центральних інформаційних агентств, регіональних агентств; б) кожна редакція готує власну різножанрову інформацію, користуючись повідомленнями своїх та позаштатних кореспондентів).

3). Власне публіцистика – аналітичні матеріали різних жанрів – від стислого коментаря до значних за розміром статей, оглядів, нарисів тощо (виконуються журналістами відповідних ЗМІ). Чимало у газетах, як і у передачах теле- та радіо, “змішаних” інформаційно-публіцистичних матеріалів, у яких своєрідно переплітаються повідомлення про події і факти з їх поясненням, коментарем.

4). Ділова інформація – різного роду поради, консультації, виступи спеціалістів, скажімо лікарів, дизайнерів, педагогів, присвячені найширшому колу практичних питань охорони здоров’я, техніки побуту тощо (ця інформація добирається з інтерв’ю, репортажів та ін.).

5). Естетична інформація – добірки поезій, оповідання, гуморески, уривки з повістей і романів, тексти і ноти пісень. На радіо – це музика (інформаційно-музичні передачі), інсценізації, читання уривків з художніх творів, концерти на замовлення, ігри зі слухачами. На телебаченні – це кіно і телефільми, художньо-мистецькі передачі (для багатьох громадян – це головне джерело естетичної інформації).

6). Довідкова інформація і реклама – програми передач, інформація про кіно і театральні вистави, розклад руху літаків, поїздів, повідомлення про погоду, таблиці виграшу різноманітних лотерей тощо.

Реклама – особливий вид довідкової інформації.

Модуль 1. Лабораторна робота № 3.

Історія розвитку редагування (2 год.)

Завдання 1. Питання для обговорення:

1. Період існування редагування як практичної діяльності (виникнення, стагнація в редагуванні, відродження).

2. Період нагромадження редакційний фактів.

3. Період функціонування редагування як науки (виникнення теорії редагування, класичне редагування, комп’ютерне редагування).

4. Становлення редагування в Україні (реферат).

Завдання 2. Написати власну інформацію, обравши певний різновид, з’ясувати, для якого виду ЗМІ вона призначена.

Довідка:

Головні ознаки журналістської творчості:

• політична гострота,

• практична спрямованість,

• актуальність,

• оперативність,

• документалізм.

Журналістська майстерність – це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоке і компетентне проникнення в суть суспільних явищ, правдиве узагальнення їх із загальнолюдських позицій, сміливе, аргументоване, цікаве і переконливе втілення думок у стислій і досконалій літературній формі, конкретні практичні результати виступів.

Основні етапи роботи над журналістським твором:

1. Виникнення задуму.

2. Процес збору і систематизації матеріалу (формування теми, створення концепції, попереднє знайомство з життєвим явищем, зустріч з героями твору тощо).

3. Реалізація літературного задуму.

Тема – це коло життєвих явищ і зв’язаних з ними проблем (питання, думка, яка хвилює автора). Коли визрів задум, продумана тема (автор знає, на якому матеріалі і які питання буде висувати), публіцист створює своєрідну модель, схему майбутнього твору – концепцію.

Концепція – це своєрідна гіпотеза, припущення можливого тлумачення фактів і явищ. Інколи редакції практикують колективне обговорення можливої розробки теми, тобто спільно обмірковують концепцію майбутнього виступу (журналістське відрядження або підтверджує концепцію або спростовує її).

Основні етапи роботи щодо реалізації літературного задуму:

• назва майбутнього виступу (закладена головна ідея виступу, вказано на предмет розмови, його оцінку, а й нерідко обраний ключ виступу, художньо-публіцистичний присуд явищу);

• план твору (процес творення – остаточна переплавка окремих фрагментів, фактів, думок у своєрідний моноліт);

• зачин, композиційний прийом, сюжетний хід;

• добір аргументів (доведення ідеї, думки, переконання читача чи слухача);

• кінцівка твору (загальний підсумок, висновок твору).

Основи мовної майстерності журналіста

Стиль мови ЗМІ характеризується рядом особливостей. Визначальними є динаміка, лаконізм, строгість і чіткість фрази, вислову, абзацу, мінімум описовості. На всіх рівнях журналістського мовлення – лексичному, фразеологічному, словотвірному, граматичному – виявляється специфіка функціонування мовних одиниць. Головну особливість журналістського твору становить соціальна оцінність мовних засобів, що допомагають показати особисте ставлення публіциста до змісту сказаного, дати оцінку описаним фактам і явищам. Знання оцінної лексики, вдале використання мовних кліше та фразеології української мови, врахування синтаксичних норм сприяє підвищенню образності мовлення.

Модуль 1. Лабораторна робота № 4.