Питання для самоконтролю:

1. Чому і до сьогодні спостерігається виникнення нових релігійних систем?

2. У чому полягає головна відмінність між новими релігіями і псевдорелігійними злочинними організаціями?

3. Назвіть головні небезпечні явища, пов’язані зі вступом до псевдорелігійних організацій

4. У чому полягає спільність неохристиянських релігій, назвіть найпоширеніші з них.

5. Стисло характеризуйте вчення «вісаріонівців», «мормонів», «муніатів», «Свідків Єгови».

6. У чому полягає специфіка віровчення «кришнаїтів» ?

Рекомендована література для самостійної роботи за темою 5:

• Кислюк К.В. Кучер О.М. Релігієзнавство: Підручник для студентів вузів / Народ. укр. академія. – 5-е вид., виправ. і доп. – К.: 2007. – 636 с. – С. 425 – 464.

• Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Академвидав, 2002. – 432 с. – С. 367 – 381.

• Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 352 с. – С. 212 – 235.

• Религиоведение: Учебное пособие. 4-е изд., испр. и доп. / Научный редактор А.В.Солдатов. – Санкт Петербург: Лань, 2003. – 800 с. – С. 604 – 646.

• Радугин А.А. Введение в религиеведение: теория, история и современные религии: курс лекций. – Москва: Центр, 2000. – 240 с. - С. 198 – 209.

• Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 376 с. – С. 181 – 209.

• Религиоведение: Учебное пособие / Авторы-составители: Воронянский А.В., Власенко О.И., Зайончковский Ю.В. – Харьков: Парус, 2009. – 512 с. – С. 349 – 387.

• Яртись А.В., Васьків А.Ю. Релігієзнавство: Навч. посіб. – К.: Знання, 2010. – 423 с. – С. 279 – 305.

Розділ 2. Методичні матеріали. Робоча програма курсу

2.1. Вступ до програми Опис

Релігієзнавство - система знань про релігію, її історію, зміст, структуру і функції у духовному житті людей. Воно сформувалося у другій половині XIX ст. як комплексна і відносно самостійна галузь знання на перетині філософії, соціології, антропології, психології, лінгвістики, загальної історії, етнології, археології, палеонтології.

Об'єктом релігієзнавства є природа і сутність духовного світу людини, її реакції на прояви сакрального, надприродного, трансцендентного, а предметом - усі структурні компоненти релігії в їх становленні, еволюції і функціонуванні.

У свою чергу, складовими релігії є релігійна віра і свідомість, релігійна діяльність і відносини, а також релігійні організації.

Релігієзнавство досліджує свій предмет та об’єкт на підставі низки принципів. Перший з них має назву принципу пізнаваності. Він тлумачить релігію як пізнаване суспільне явище - тобто у процесі її дослідження немає місця ні агностицизму, ні ірраціоналізму, ні будь-яким іншим проявам окультизму.

Другим важливим принципом є принцип об'єктивності. Жодні абстрактні стереотипи щодо релігії, незбалансовані суб’єктивні судження релігієзнавство не сприймає. Воно розглядає лише підтверджені факти з наміром якомога точніше відтворити історію і функції релігії без штучних виключень.

Третій принцип – правило толерантності означає необхідність усвідомлення і визнання права будь-якої особистості-носія релігійності на власну самобутність.

Ще одним суттєвим принципом релігієзнавства є культурологічний, завдяки якому релігія має тлумачитися як феномен культури – особливої незнищенної «другої природи», створеної людством, яка містить цінності, еталони поведінки, специфічні знаки тощо.

Як вже було сказано вище, ця наука дає можливість будь-якому фахівцеві орієнтуватися у складному і багатогранному світі сакральних змістів, ставитися до їх артикуляторів толерантно і компетентно. Сучасний багатополярний світ об’єктивно формулює вимогу саме таких діалогів у царинах економіки, політики, права, природничо-наукового знання і навіть повсякденної суспільної комунікації.

Нижче буде викладена структура дисципліни, подані рекомендації щодо самостійної роботи студентів, критерії оцінювання їх академічної активності тощо.

При цьому укладач подасть також плани семінарських занять, хоча їх проведення іноді з незрозумілих причин скасовується. Відтак, загальна кількість академічних годин (36) буде традиційно поділена між лекційними та семінарськими заняттями, бо саме таке викладання дисципліни бачиться традиційним і оптимальним.

У разі відміни семінарських занять на факультетах, кількість лекційних годин буде збільшена вдвічі – з відповідною модифікацією системи оцінювання знань студентів – про це буде згадано нижче.

Отже, найдоцільнішим вважається викладання навчальної дисципліни «Релігієзнавство» за п’ятьма базовими темами, які структурно об’єднані у два тематичних модулі.

Перший тематичний модуль включатиме теми 1-3 (1. Визначення віри. Релігія як форма свідомості, її структура; 2. Проторелігійність. Міфологічний світогляд, його форми; 3. Національні релігійні системи). Другий тематичний модуль об’єднає теми 4 і 5 (4. Світові релігії; 5. Нетрадиційні релігійні системи).

Згідно вимог Болонського процесу, тематичні модулі і вся дисципліна в цілому забезпечена проміжною та підсумковою рейтинговою системою оцінювання академічної активності студентів.