Питання для самоконтролю:

1. Чому деякі релігійні системи долають географічні і національно-культурні бар’єри, стаючи світовими?

2. Розтлумачте сакральний зміст „чотирьох істин” Будди

3. Що таке „восьмеричний шлях”?

4. Характеризуйте напрямки буддизму, у чому їх відмінності?

5. Назвіть причини швидкого поширення ісламу

6. Розкрийте значення „стовпів” ісламу

7. Як називається релігійна спільнота мусульман і якою є її ієрархія?

8. Назвіть типові релігійні дії мусульман, їх свята.

9. Перерахуйте базові християнські догмати, які підтримуються у католицизмі та православ’ї.

10. Наведіть приклади додаткових догматів католиків.

11. Перерахуйте «таїнства», які практикуються у православ’ї та католицизмі.

12. Як виник протестантизм?

13. Що спільного є у різних напрямках протестантизму?

14. Наведіть приклади протестантських напрямків, їх характерні особливості.

Рекомендована література для самостійної роботи за темою 4:

• Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П.Сидоренка. – К.: Знання, 2007. – 468 с. – С. 135 – 242.

• Кислюк К.В. Кучер О.М. Релігієзнавство: Підручник для студентів вузів / Народ.ук.академія. – 5-е вид., виправ. і доп. – К.: 2007. – 636 с. – С. 165 – 345.

• Релігієзнавство: Підручник / Є.К. Дулуман, М.М. Закович, М.Ф. Рибачук та ін. – К.: Вища школа, 2000. – 350 с. – С. 34 – 167.

• Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник – К.: Вілбор, 1997. – 480 с. – С. 202 – 433 с.

• Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Академвидав, 2002. – 432 с. – С. 198 – 365.

• Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 352 с. – С. 113 – 190.

• Религиоведение: Учебное пособие. 4-е изд., испр. и доп. / Научный редактор А.В.Солдатов. – Санкт Петербург: Лань, 2003. – 800 с. – С. 255 – 452.

• Єришев А.О. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1999. – 280 с. – С. 112 – 179.

• Радугин А.А. Введение в религиеведение: теория, история и современные религии: курс лекций. – Москва: Центр, 2000. – 240 с. - С. 100 – 197.

• Религиоведение: Учебное пособие / Авторы-составители: Воронянский А.В., Власенко О.И., Зайончковский Ю.В. – Харьков: Парус, 2009. – 512 с. – С. 156 – 234.

• Яртись А.В., Васьків А.Ю. Релігієзнавство: Навчальний посібник – К.: Знання, 2010. – 423 с. – С. 99 – 276.

• Религиоведение: Учебное пособие / Под редакцией Лобазова П.К. – Харьков, 2005. – 480 с. – С 71 – 161.

Тема 5. Нетрадиційні релігійні системи

1. Причини виникнення нетрадиційних релігій.

2. Приклади нетрадиційних релігійних систем

   1. Неохристиянські об’єднання

   2. Міжнародне Товариство Свідомості Крішни -

приклад неоорієнталістських вірувань

1.

Національні та світові релігії охоплюють своїм впливом більшість населення нашої планети. Однак процес формування релігійних систем відбувається і сьогодні. Релігієнавцями підкреслюється факт того, що кожна епоха прагне сформувати ті релігійні вірування, які відповідають її нагальним проблемам.

Наочний і потужний чинник глобальної маскультури, який, впливаючи на сучасну людину з дитинства, нав’язує їй ілюзорну мету стати якоюсь мірою божеством (супергероєм, мутантом, людиною ікс, кіборгом тощо). Це впливає на розхитування чіткої традиційної релігійної ідентифікації.

Крім цього, вплив глобальних мереж і віртуальної реальності прямо створює симулякри (імітацію неіснуючої реальності), які породжують ілюзорні марення про тілесне безсмертя, володіння надприродною силою, ототожнення себе з героєм комп’ютерних – все це може ставати психічною домінантою, деформуючи і спотворюючи світогляд у бік нетрадиційних вірувань. До того ж сьогодні чітко простежуються тенденції створення своєрідної «фантастичної дійсності» – особливо у людей з низькою культурною та інтелектуальною організацією. Це породжує небезпеку відходу від реальності взагалі, пріоритет нераціонального реагування, пробудження архаїчних форм свідомості - магії, тотемізму, анімізму тощо. Зрозуміло, що такі індивіди демонструють скептичне ставлення до традиційних релігій.

Таким чином, технологічний вплив на свідомість і невизначеність буття з-за глобальних проблем, досягнення сучасної квантової фізики, які вносять невизначеність у появу та природу Всесвіту, критика дарвінізму, пропаганда очікування контактів з позаземними цивілізаціями та ідея палеоконтактів тощо послаблюють донедавна міцний підмурівок як наукового світогляду, так і традиційних релігій.

Проте існуючі системи вірувань, які і будь-які традиційні соціальні інститути, мають серйозну інерцію і продовжують себе транслювати, але вони, неминуче модифікуються.

Нові віровчення формуються внаслідок взаємодії різноманітних духовних традицій, поєднання світських (зокрема, наукових або паранаукових) та релігійних позицій, крім цього, секти з’являються з причини елементарної суб’єктивності трансляторів вже існуючих релігій.

Так сьогодні можна спостерігати процес утворення необуддистських, неохристиянських, неоіндуїстичних вірувань, які починають відігравати важливу світоглядну роль доволі масштабних шарів населення США, Західної Європи, країн Азії. Слід зазначити, що зміни у ортодоксальному релігійному світогляді неформально відбувається не лише у цих регіонах. Наприклад, в Україні, де формально поширене християнство, безліч православних вірян неофіційно підтримують позицію про реінкарнацію, карму, «запас добрих справ», відроджують язичницькі традиції, утворюючи «конгломерат» вірувань у надприродні явища.

Отже, тепер нас цікавитимуть базові напрямки так званих «нетрадиційних» релігій – їх ґенеза, характерні ознаки – особливості віровчення, культу тощо.

Відзначимо, що сам термін «нетрадиційні релігії» є відносно новим і охоплює сукупність релігійних віровчень, які з’являються вже з середини ХІХ ст. і активно розгортаються у ХХ-ХХІ ст. Їх також називають «релігіями Нової доби».

Класифікувати їх доволі проблематично – нижче буде подано одну з популярних сьогодні моделей поділу цих віровчень. При цьому ми особливо зауважуємо, що не беремо до уваги організації кримінальної спрямованості, наприклад, «Велике Біле Братство» і будемо розглядати тільки ряд власне релігій, які не передбачають свідомий обман адептів з метою здобути їх майно, фінансові кошти тощо. Ми, як і більшість аналітиків, не вважаємо ці угрупування справжніми релігіями, бо потужна і часто віртуозна спекуляція релігійною термінологією є маскуванням спотвореної якості - злочинних цілей організаторів таких «сект».

Отже, сьогодні, почасти вирізняють такі, часто взаємопроникні різновиди нетрадиційних релігій:

1. Квазіхристиянські, для яких характерна експлуатація християнської ідеї, що наново інтерпретується з залученням елементів суб’єктивного теософствування. Лідери таких вчень частіше за все видають себе за «продовжувачів справи Христа», нових пророків та ін. Прикладами таких є «Церква об’єднання» («муніати»), «Церква Віссаріона» («віссаріонівці»), безліч неопротестантських вчень («Діти Бога», «Християнська наука», «Школа Християнської єдності» та ін.).

2. Неосхідні (неоорієнталістські) - сукупність культів, основа яких складає індуїзм, йога, даосизм, буддизм і конфуціанство. Основна ознака таких вірувань – акцент на розкриття внутрішніх властивостей людини через оволодіння психотехніками. Це: кришнаїти, «Трансцендентальна медитація», «Ліга духовного відродження Санатана Дхарма», «Місія Божественного світла», «Тібетський буддизм» Оле Нідала та інші.

3. Окультизм – для цих вірувань характерне містичне спрямування і експлуатування наукоподібних понять на кшталт «енергія», «еволюція», «поле», які накладаються на тло іудаїзму, християнства чи інших релігій. Яскравими прикладами таких є астрологія, спіритуалізм, мантика, вуду, масони та ін.

4. Неоязичницькі, які намагається відновити архаїчні міфологічні традиції світосприйняття різних народів. Такі погляди розділяють адепти «РУН віри», друїди тощо.

5. Сатанізм - ряд і вірувань, в яких образ антихриста тлумачиться як позитивний символ могутності і свободи. Цей напрям не є виключно модерновим явищем, оскільки в нього досить тривала історія. За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності цей напрям дуже неоднорідний, але адептів сатанізму часто плутають з дияволопоклонництвом, послідовники якого пропагують потворну асоціальну діяльність. Моральна програма сатаністів відзначається вираженим індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, культом сили, які досить рідко стають приводом для злочинної діяльності.

6. Псевдопсихологічні і псевдомедичні рухи, основу яких складає доктрина поліпшення фізичного і духовного стану. Часто до цієї основи додається і економічних стимуляційний чинник. Таким рухом деякі дослідники вважають організацію «Гербалайф» і подібні.

7. Наукоподібні напрямки (саєнтологічні - від англійського «science» - наука) прагнуть розтлумачити недосліджені або непояснені наукою природні явища з позиції містики, проявів надприродного.

Не дивлячись на різнорідність новітніх релігій, можна виділити такі їх спільні риси:

• організаційні – практика поклоніння живому божеству або обожнення лідера; жорстка централізація управління та дисципліна; активна агітація;

• кадрові – спрямованість на швидкі і доволі радикальні зміни у світогляді адептів, який повинен стати максимально некритичним («зомбованим»); використання агресивних методів залучення і утримання членів організації, що базуються на психологічному впливові, руйнуванні минулих соціальних зв’язків;

• концептуальні – спостерігається відсутність або слабкість оригінальної догматичної і обрядової традиції. Як правило демонструються загальні антихристиянські погляди, а власна релігійна концепція тлумачиться як така, що перебуває у стадії формування. При цьому адепти експлуатують синтетичні тези східних релігій, християнства, іудаїзму тощо. Часто така еклектика «не тримається купи» з погляду ерудованої людини – для цього вводиться потужна теза її «непізнаваності» для новачка, містичні обряди, огортання його «любов’ю» замість прояснення догматів.

Іншими словами, спрощена модель новорелігійних організацій така: її чільником є харизматичний лідер, який вважає, що має нове унікальне «одкровення» або «найбільш правильно» розуміє концепцію вірування; лідер створює особливу «сім'ю» або комуну, у якій займає домінантне місце, встановлює обов'язкові для всіх абсолютні правила поведінки (при цьому він не обов'язково виконує їх сам). Група, як правило, дотримується песимістичного або апокаліптичного погляду на світ, її члени замикають особисте спілкування всередині спільноти, підтримуючи з соціумом контакти агітаційного чи суто формального характеру. Може практикуватися техніка контролю за поведінкою навернених. Культові дії у цих організаціях переважно колективні, можуть мати на меті екзальтацію, насичені спрощеними молитвами, вигуками, простими рухами, або малозрозумілими висловами.

При цьому для майбутньої безпеки читача додатково зауважимо, що у разі наполегливого пропонування новачку «пожертвувати» на потреби організації кошти або цінне майно, нерухомість, підписати якісь папери, або якщо це є неодмінною умовою для вступу і повноцінного спілкування, то треба чітко усвідомлювати не релігійний, а кримінальний характер організації – ми маємо не з віруванням, а з вмілою технікою аферистів. Простіше кажучи, будь-якій моделі надприродної істоти гроші не потрібні.

2.

2.1. Після такої перестороги, розглянемо деякі приклади нетрадиційних релігійних систем, які популяризуються сьогодні.

Неохристиянські об'єднання.

«Свідки Єгови». Укладач розуміє певну суперечливість віднесення цих вірян до числа «нетрадиційних» віруючих. Деякі аналітики відносять цю організацію до протестантських віровчень. Разом з цим, контраргументи такій позиції віднаходяться доволі ґрунтовні – у «Свідків Єгови» існують радикальні концептуальні розбіжності з визнанням канонічного тексту Біблії, інакше, ніж у християнстві тлумачиться персона Ісуса тощо. Детальніше про це віровчення.

Секта «Свідків Єгови» виникла у Пенсільванії у 1870 році як група вірян, які вивчають Біблію. Чільником її був виходець з протестантської сім’ї Чарльз Рассел (1852 - 1916 роки), який певною мірою був розчарований деякими догмами християнства і розпочав власне дослідження тексту Біблії, яке вилилося у написання серії книг під назвою «Дослідження Писань» (6 томів), які сукупно з твором Джозефа Резерфорда, послідовника Рассела, «Довершена таємниця» містять практично всю теологію Свідків.

У 1886 році було засноване товариство «Сторожева башта» і вчення «расселітів» почало швидко популяризуватися, видаючи, зокрема, однойменний журнал.

Ідейна доктрина Свідків Єгови, попри те, що вони називають себе християнами, стосовно таких питань як божественність Христа, Трійця, Святий Дух, спасіння, спокута гріхів тощо, демонструє, що вони не дотримуються ортодоксальних християнських позицій. Вони вірять, що Ісус – це архангел Михаїл, найвища коли-небудь створена істота, а спасіння досягається через поєднання віри, добрих справ і смиріння.

Відкидається також ідея ортодоксальної Трійці, бо Ісус не є Богом, а створеною особою, а Святий Дух сприймається не як іпостась, а як сила Бога. Далі Свідки Єгови відкидають концепцію спокути христовою смертю гріхів віруючих і дотримуються теорії щодо спокутування лише гріха Адама.

Спільнота вважає, що християнська церква спотворила Біблію. У зв’язку з цим вони наново перекладають її, продовжуючи знаходити для себе дедалі більше біблійних текстів, що суперечать їхнім доктринам. Тобто цей культ лише зовнішньо спирається на Біблію і базується на оригінальних вченнях Рассела, Резерфорда та їх послідовників.

До особливостей секти можна додати і такі:

• ім’я «Єгова» застосовується як особисте найменування Бога;

• Христос – друга по значимості особистість, яка спокутувала гріх людства, він є Царем Божого Царства, посередником між Богом і людьми. При цьому Христос Богом не є;

• поклонятися можна лише Єгові. Шкідливим ідолопоклонством вважається поклоніння святим, іконам, молитви будь-кому, крім Єгови, а також участь у суспільних святах і церемоніях на честь людини (наприклад, дні народження, різноманітні мітинги тощо);

• душа людини не вважається безсмертною;

• ієговісти вважають також, що незрима присутність Христа розпочалася на землі з 1914 року і закінчиться явним пришестям та Страшним судом;

• після пришестя Бог оживить всіх мертвих, звершить суд – при цьому праведникам будуть створені райські умови для життя на землі, грішники остаточно будуть знищені, а деякі з Свідків Єгови (144 тисячі обраних) попадуть на небо;

• Христос, добрі божественні сили і 144 тисячі обраних Свідків переможуть в Армагеддоні;

• Після цього земне райське царство буде через деякий час переміщено на небо, а сатана остаточно знищений.

Колегіальний керівний орган Сторожевої башти ієрархічно координує діяльність всіх спільнот секти – ті з вірян, які належать до вищих щаблів називають себе «помазаниками», інші – «тими, що мають земне сподівання».

Стосовно особливостей життя ієговістів, то вони категорично негативно ставляться до позашлюбних та нетрадиційних статевих стосунків, деяких медичних технік (переливання крові), вбивства, під якими розуміють і аборти, засуджують неправду і фінансові махінації, декларують уникнення участі у політиці і військовій справі, засуджується також паління, вживання алкоголю, нескромність у одязі та побуті. Категорично заборонена лайка і недоцільне називання імені Бога, агресія (у тому числі агресивний спорт). Нормативи зовнішності декларують жінкам і чоловікам охайність, гігієнічність і традицінійсть. Бажаною вважається також освіченість, проте отримання вищої освіти не рекомендується, бо людина може стати суб’єктом конкуренції, кар’єрного росту, професійних інтриг у «сатанинському» суспільстві. До осіб, які допускають порушення може застосовуватися санкція на кшталт по життєвого бойкоту.

Соціальні контакти для цих вірян обмежуються – їм рекомендується спілкуватися лише мінімально необхідно, уникаючи особистих довірливих розмов – натомість широке коло однодумців розцінюється як бажане поле для пошуку суб’єктів для шлюбу, дружби тощо. Зі «звичайними» людьми комунікація на релігійні і приватні теми можлива лише за наявності перспективи навернути їх до числа Свідків Єгови. Зазначимо, що відносна замкненість спільнот ієговістів неодноразово викликала критику з боку психологів, соціологів та інших вчених.

Щодо свят, то Свідки Єгови не святкують Пасху, Різдво та інші традиційні дати, вважаючи, що вони насичені атрибутами язичництва та ідолопоклонства. Лише один раз на рік відзначається Вечеря нагадування про смерть Ісуса Христа.

Традиція християнських таїнств не підтримується. Свідки не визнають такі символи, як хрест, будь-які зображення – іконічні та скульптурні. Своєрідне хрещення також не має нічого спільного з християнським – це по суті публічна заява про служіння Богу Єгові і його теократичній організації.

Свідки Єгови активно популяризують своє вчення у багатьох країнах, включаючи нашу. Журнал «Сторожова башта» видається 180 мовами світу (у тому числі абеткою Брайля), випускається також інша періодика, фільми, брошури, поширюється Біблія у «Перекладі нового світу» тощо. Загальна кількість цих альтернативних християнських віруючих – понад 7 мільйонів осіб, при цьому в Україні, за різними підрахунками, нараховується до 800 тисяч активних членів та прихильників руху.

«Церква об'єднання» Муна. Була заснована у 1954 році у Південній Кореї Мун Сан Мьєном. Визнаючи авторитетність Біблії, основною книгою цієї спільноти є «Божественний Принцип», написаний фундатором-Муном.

Адептами підтримується віра у те, що у 15-ти річному віці Муну було видіння Ісуса Христа, який доручив відновити «довершене царство Боже». Крім цього, Мун та його дружина отримали звання «Істинних батьків» («Месії» та «відновленої Єви»). Ця людина вважається інструментом Ісуса, який буде говорити з людством через такий «канал».

Спочатку організація отримала назву Асоціації Святого Духу за Єднання Світового Християнства, згодом її стали називати «Церквою об’єднання». Продекларована концепція базується на принципі всезагальної любові, бо, як вказується ідеологами муніацтва, на ньому наголошує іудаїзм, християнство, буддизм та іслам. В цьому контексті, діяльність «Церкви об’єднання» присвячена тому, щоб об’єднати людей та встановити Царство Небесне на землі.

Церква також наголошує, що відповідальність кожної людини полягає у припиненні страждань Бога та людства, для чого потрібно побудувати високоморальне суспільство на підвалинах любові. У теологічних тезах говориться, що розвиток науки та релігії має бути використаним для духовного та фізичного прогресу людства.

Книга «Божественний Принцип» демонструє три головні мети, які стоять перед віруючими людьми:

1. Створити сім’ї на чолі з Богом, які стануть основою морального та здорового суспільства.

2. Створити єдину сім’ю людства, в основі якої буде любов Бога – при цьому не буде расових та національних кордонів.

3. Створити суспільство на чолі з Богом.

Доктрина «Церкви» є синкретичною і по суті являє собою суміш католицизму, п’ятидесятництва, шаманізму, містицизму, конфуціанства та ін. Як було сказано, центральною фігурою («месією») є Мун Сан Мьєн – він є частиною нової «довершеної трійці», яку утворюють Бог, Месія і дружина Месії. При цьому він, Мун, існував до свого народження поза простором і часом, а Христос є людиною, яка була позбавлена первородного гріха.

Своєрідна інтерпретація Біблії наголошує, що Бог створив світ за кількома універсальними схемами, а структура творіння складається з чоловічого та жіночого принципів, які об’єднуються у більш крупні блоки і у єдине ціле.

Муніацтво провіщує наближення кінця світу у вигляді світової війни, після чого Мун стане повелителем Всесвіту. Одна з головних ідей полягає також у об’єднанні всі релігій.

Підтримується тут також і спіритизм – віра у спілкування з духами померлих, ритуали якого практикуються для покращення стану останніх у духовному світі. У контексті цього наголошується на здійсненні контактів з Авраамом, Блаженним Августином, Буддою, Ісусом Христом, Конфуцієм, Моїсеєм, Мухаммедом, Карлом Марксом, Фрідріхом Енгельсом, Леніним, Сталіним та іншими персонами.

Муніацтво настійно пропагує специфічний ритуал освячення шлюбів інших людей для прощення їм первородного гріха Адама і очищення від нього всього їх родоводу. Вважається, що діти у таких шлюбах не мають «сатанинської» природи. Адепти характеризуються надзвичайною відданістю персоні Муна і секта має ряд ознак тоталітарної, що викликає справедливу критику.

Ця нова релігія знаходить адептів у США, Японії, інших країнах. Загальне число віруючих складає приблизно 1,5 - 2 мільйони осіб.

«Церква Віссаріона» («Церква Єдиної віри» або «Церква Останнього Заповіту») може також розглядатися як неохристиянський тоталітарний культ, очолюваний «новим месією» - Віссаріоном.

Культ заснований у травні 1990 року в Російській Федерації у місті Мінусинську на базі місцевого уфологічного центру. Ініціатива належала «контактерам з позаземним розумом», зокрема, Володимирові Плетину, який, за віровченням, отримав вказівку стати тим, хто «дає життя», тобто «Віссаріоном». Проте коли Плетин зустрів однодумця Сергія Торопа, «космос змінив рішення» і роль «месії» перейшла до останнього.

Специфічні цілі діяльності полягають у побудові «землі обітованної» у Красноярському краї, де всі адепти будуть жити на чолі з «месією». Джерелами віровчення є книги: «Слово Віссаріона», «Основні положення вчення Віссаріона - вчення єдиної віри», «Останній Заповіт». Крім цього, про Віссаріона зняті відеофільми, у Красноярському краї видається газета «Земля обітована», у якій публікуються матеріали, що відображають внутрішнє життя громади віруючих, замітки духовно-повчального характеру, численні свідоцтва про набуття віри, інтерв'ю з керівниками секти тощо.

Проповіді Сергія Торопа (Віссаріона) загалом спрямовуються на пропаганду побудови «Нового Ієрусалиму», «Міста Сонця» у Сибіру, який повинен стати новою «Святою землею».

На практиці це поки що означає створення специфічного поселення з екологічним вектором господарювання – тут відсутній транспорт, м'ясо-молочне тваринництво, полювання, рибальство і заборонені будь-які забруднення довкілля. Господарська діяльність обмежується народними та художніми промислами, збиранням у тайзі горіхів та ягід, городництвом, садівництвом, бджільництвом. Мета подібного задуму полягає у лабораторному відпрацюванні найбільш ефективних засобів збереження та покращення «середовища проживання людини», які повинні бути поширені, щоб зберегти людство в умовах майбутніх катастроф.

Таким чином, головою організації «Церква Останнього Заповіту», її вищим духовним керівником є С.Тороп, який закріпив за собою право обирати і посвячувати в духовний сан інших людей, благословляти організаторів церкви, керувати громадою. «Апостолами» Віссаріона ставали представники шоу-бізнесу, що посилювало популяризацію культу, деякий час існувала тут і персона «Марії Магдалини». Агітаційні подорожі різними країнами світу супроводжувалися інформацією про появу чудес, що популяризувало месіанську роль Торопа.

Стосовно інших ідеологічних засад, то слід зазначити, що Віссаріон, спочатку вважався апостолом Христа, а згодом був обожнений і названий самим богом, Христом. Відповідно до вчення, на землі настав особливий час, який закінчиться або «небувалим злетом, або небувалим падінням» - тобто людство з причини гріховності, стоїть на краю прірви. Але у нього є шанс вижити, якщо воно обере «справжню досконалість», тобто вчення Торопа. Критики цього вчення оголошуються «носіями пітьми», які будуть покарані богом.

Стверджується також, що на землі закінчується період «царства сили», на зміну якому приходить «царство душі», або «царство Боже» - «доба Останнього Заповіту», втіленням якої є бог Віссаріон. При цьому він об’єднає релігії і створить нову – саме так бог відкриє людям істину існування у Всесвіті «єдиного Духу життя, бога-сина і духа святого».

Книги, написані Віссаріоном, алегоричні, глибоко символічні і, як вказують аналітики, майстерно впливають на підсвідомість. Головним богом і творцем Всесвіту в них визнається матеріальний Абсолют, який створив безліч розумних світів. Завідувач Землею є Отець Небесний - син Абсолюту, який створив людську душу, добро, джерело Духу Життя. Останній, злившись з енергією серця Матері-Землі, породив Сина Божого.

Тороп-Віссаріон підтримує віру в існування пекла і раю, переселення душ фіксоване число разів (10). Зло, як вважає ідеолог, має матеріальне начало, існує лише на Землі і виключно серед людей. Воно є наслідком гріховних думок та дій, які роблять матеріальними злих духів. Таким чином людина розглядається в якості небезпечної істоти з примітивним розумом, загрози для всієї космічної цивілізації. У зв'язку з цим Абсолют прийняв кармічне рішення знищити людство – жити зможуть лише ті його представники, які вчасно підключилися до «програми спасіння».

Щоб не допустити проникнення «вірусу зла» у космос, інші розумні світи знищать нашу цивілізацію. Тороп стверджує, що Земля вкриється піском, Мінусинськ піде під воду, а Москва провалиться крізь землю. І за цей короткий термін він покликаний об'єднати «духовні струмочки у єдину річку спільної віри», сформувати людину нової епохи і технології її виживання.

Заповіді Віссаріона, яких налічується 61, досить ліберальні. Так, наприклад, перелюбство засуджується, проте пояснюється, що це стосується тільки одружених, вбивства бути не повинно, але вбивство тварини дозволене у разі необхідності. Обманювати також не можна, але якщо брехня може принести більше добра, ніж зла, вона допускається тощо.

Як бачимо, релігійна доктрина тут поєднала в собі євангельські притчі, теософію, тези інтуїтизму, а також аскетизм йоги.

У громаді Останнього Заповіту віруючі повинні суворо дотримуватися вегетаріанства, не вживати також цукор, каву, чай, продукти з пшениці, дріжджовий хліб. Обмежено вживання вівса, солі, гострих приправ, меду. Вони харчуються здебільшого овочами, фруктами, ягодами, соєю, деякими крупами, травами та грибами. Господаркам, які випікають коржі з висівок, вчення Віссаріона рекомендувало подумки додавати в тісто яйця, сметану, пелюстки троянд і космічний світ.

Наслідком такої дієти стало ослаблення організму членів культу, їх фізичне виснаження. З 1994 року в громаді виникли перші осередки непокори - тоді Віссаріон пом'якшив режим харчування, дозволивши дітям кисломолочне, а вагітним – рибу.

Серед віссаріонівців поширене самолікування, діти часто не відвідують загальноосвітніх шкіл і навчаються у громаді за особливою програмою, їм не роблять щеплень. Спільнота ввела новий календар, головним елементом культових дій є «Священне коло» – своєрідна колективна медитація. До особливостей культу можна віднести також оригінальний одяг, виконаний у народному стилі, оскільки він «вбирає енергію землі і сприяє оздоровленню».

Символом цієї нової релігії є хрест у колі, який означає єдність чотирьох релігій, визнаних Віссаріоном (даосизму, буддизму, християнства та ісламу). Їм же присвячено чотири пости.

Віссаріонівські громади в основному складаються з інтелігентних і освічених людей, які продали своє майно і переселилися у цю комуну. Загальна кількість вірян і прихильників цієї релігії – близько 50 тисяч осіб.

Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони). Ця організація також є доволі потужним неохристиянським культом, заснованим на початку ХІХ ст. Джозефом Смітом (США).

За віруваннями, цьому, доволі звичайному юнакові, у відповідь на вечірню молитву, було видіння ангела Моронія, який ніби-то вказав місце знаходження таблиць з записом книги ізраїльського пророка Мормона. За віруваннями, в цих «скрижалях» наведено опис життя двох давніх народів, які залишили Ізраїль і переселилися до Америки.

Перекладена Смітом ця «Книга Мормона» містить понад 300 цитат і висловів, які розповідають про «священну історію перших поселенців Америки». Віровчення мормонів ґрунтується, крім «Книги» на творах Дж. Сміта «Вчення і завіти», «Дорогоцінна перлина» та Біблії (у англійському перекладі XVII ст).

Вчення має синкретичний характер і увібрало християнські, іудейські, буддистські та дохристиянські релігійні вірування. Мормони вважають, що Сміт отримав повеління діяти і заснувати істинну христову церкву, бо після розп'яття Ісуса Христа вона була втрачена.

Своєрідно тлумачать вони ними також ряд християнських догматів. Наприклад, вони відкидають Символ віри, не визнають Святу Трійцю Богом, а трьома втіленнями Верховного Бога, вважають можливим отримання дару «іномовлення», наголошують, що ними керує Ісус Христос через одкровення Джозефа Сміта.

Мормони називають богом, або «небесним батьком» вищу істоту у нематеріальному світі «небесах». У нього є досконале фізичне тіло, за образом якого були створені тіла людей. Він по суті не є творцем, а радше «улаштовувачем» Всесвіту, який «запросив» особливі нестворені вічні сутності («розуми») приєднатися до плану творіння.

У бога і «розумів» є свобода волі, проте вони (а також люди) підпорядковані закону чіткого наслідку такого вибору (своєрідна карма). Звідси і виникають поняття гріха та чесноти: добродійними є вчинки, що ведуть до подальшого розвитку; гріховними - ті, що ведуть до обмеження можливостей розвитку Всесвіту.

Відповідно до таких вірувань мормони вважають себе дітьми Бога, вірять у побудову «Сіону» - «Нового Єрусалиму» на американському континенті, у закономірне вдосконалення суспільства - «Закон прогресу». Також підтримуються тези про швидке настання кінця недосконалого світу, останню битву з сатаною і щасливе життя у царстві Божому. Примітним є те, що мормони вірять у здобуття після цих подій божественної сутності - тобто стануть богами, «подібними до Христа».

З семи християнських таїнств «святі останніх днів» (як вони себе називають) визнають лише чотири: хрещення, що здійснюється над дітьми восьмирічного віку, рукопокладання - висвячення священиків, вінчання і причастя хлібом та водою. При цьому ритуали, символіка, вербальні формули сильно відрізняються від християнських.

Мормони пропагують скромний спосіб життя - не вживають спиртного, чаю, кави, наркотиків, не палять, уникають лайки, розваг і марнотратства, вони, подібно до протестантів, прагнуть успіху у бізнесі. Зовнішній вигляд характеризується підкресленим консерватизмом, ними також пропагуються ідеальні сімейними стосунки і зразково показова поведінка в усіх відношеннях. Підтримується ними і обов’язок десятини (десятої частини від особистого прибутку), яку кожен адепт зобов’язаний жертвувати організації.

Усе життя мормонів суворо регламентоване. В неділю відбувається специфічне богослужіння, понеділок є «сімейним днем», середа відводиться для молитовних зборів. Спеціально призначені наглядачі щомісячно відвідують будинок кожного адепта і перевіряють, чи живе він, як і належить справжньому мормонові. Крім того, кожен мормон зобов'язаний мати річний недоторканний запас продуктів, який потрібний для «важких часів» перед  Другим пришестям, коли «язичники» (решта населення світу) гинутимуть з голоду.

Попри те, що у вченні «святих останніх днів», по суті немає нічого шкідливого, вони викликають закономірну жорстку критику з боку людей, які підтримують традиційні релігії. Наприклад християни вважають блюзнірством те, що у потойбічному світі мормонам обіцяні гареми з сотень і тисяч жінок, на яких вони встигнуть одружуватися за життя. При цьому наречена не обов'язково має бути  живою - таїнство «одруження» сектанти здійснюють і з особами мертвих душами, дані про яких беруться з похоронних метрик і чужих сімейних архівів, що виглядає як цинічна наруга над пам’яттю померлих жінок.

Церква мормонів має струнку ієрархічну структуру, її центр знаходиться у штаті Юта в США. Чільником є президент, який вважається пророком і керує організацією через 12 «апостолів» і президентську раду. Існує також патріарх і єпископат, поділ адептів на «молодше» і «старше» покоління тощо.

Мормони активно займаються місіонерською діяльністю, їх організація має значні капіталовкладення, об’єкти нерухомості. Загальна кількість членів секти - понад 10 млн. осіб, які діють у 150 країнах світу. В Україні організацію мормонів було засновано у 1991 році і з того часу вона постійно зростає. На кінець 2009 року нараховувалося близько 11 тисяч адептів 64-х церковних приходів. Діють три осередки поширення віри - у Києві, Донецьку та Дніпропетровську, які підпорядковані Президентству Східної Європейської Території розташованому у Москві.

2.2. До найбільших неосхідних (неоорієнталістських) релігій, як правило, відносять «Міжнародне Товариство Свідомості Крішни» (або «Рух Харе Крішна»), засноване у США у 1966 році індійським проповідником Абхай Шіран Де, який отримав ритуальне ім'я «Його Божественна Милість Бхактіведанта Свамі Прабгупада».

Вчення крішнаїтів генетично пов'язане з вішнуїзмом – напрямком індуїзму, який характеризується особливим шануванням бога Вішну та його аватарів, зокрема, Крішни і Рами.

Ця нова релігія дещо модифікує вішнуїтські акценти і верховним богом тут вважається вже не Вішну, а Крішна.

Здебільшого, ця секта не містить ніяких радикальних концептуальних «поворотів», має традиційний релігійний підмурівок, реалізує принципи учнівській наступності і поклоніння втіленням бога. Основини книгами, на яких базується вчення є перекладені прадавні тексти Бгаґавад-Ґіта і Шрімад-Бгаґаватам.

Простіше кажучи, адепти «Товариства» обожнюють персону Крішни (і Рами, хоча цей аватар має дещо другорядну роль) і переводять вчення про них на зрозумілу для людини нашого часу мову. По суті кришнаїти розвивають монотеїстичне тлумачення і вчать, що існує єдиний абсолютний Бог – Крішна, що виступає у трьох проявах: Бхагавак, Брахман і Паратама. Бхагавак - це персона бога як Верховної особистості, яка має непізнавані якості, могутність, красу. Брахман - це позаособистісна сторона, всепроникаюча абсолютна істина, незбагненна, нескінченна сила, випромінювання трансцендентального тіла особи бога. У Паратмі виражається Верховна Душа, яка перебуває у серце кожної живої істоти поряд з індивідуальною душею – дживою (атманом).

Такий бог вічний, нестворений, має нескінченну розмаїтість енергій, імен, головне з яких – Крішна – «Все приваблюючий» (і Рама – «Чарівний»). Інші Боги мисляться також як аватари Крішни, наприклад, Ісус Христос. Як бачимо, крішнаїзм, подібно до інших нерелігійних вірувань, прагне стати релігією об'єднання і тому включає у свій пантеон всіх богів традиційних релігій.

У контексті вчення про двоїсту природу світу, людина тлумачиться як істота, що складається з двох первенів: духовного і матеріального. Перший є вічною основою, яка змінює оболонку - тіло, різновидів якого може бути 8400000. Ці перевтілення відбуваються за законом карми і можуть тривати нескінченно (сансара). Однак, коли душа набула людського тіла, у неї з'являється можливість перервати цей ланцюг і розвинути свою споконвічну духовну сутність, усвідомити себе невід'ємною часткою Верховного Добра і злитися з Крішною.

Це може зробити кожна людина, для чого вони повинна присвятити себе відданій любові і служінню богові. Концепція такого служіння становить основу бхакта-йоги – культової діяльності.

Мета ритуальних дій полягає в тому, щоб повністю поринути в духовну свідомість, відновити свої взаємини з богом і розвинути в собі любов до бога, яка споконвічно властива кожній живій істоті.

Один з найважливіших принципів, на яких базується культова практика диктує необхідність самообмеження людини - прагнення звести до мінімуму потреби матеріального тіла, щоб підняти свою свідомість на більш високий рівень і зберегти час для духовної діяльності. Самообмеження передбачає відмову від мирського життя і всіх його звичних благ. Ідеальним кроком є пожертвування майна та коштів на користь «Товариства» і перехід у стан ченця або черниці і проживання у храмі. Ті, хто не переходять на такий ступінь (близько 90% віруючих), можуть продовжувати свою діяльність у світі і просто жертвувати частину коштів.

Велике значення надається також харчовим обмеженням - забороняється вживання м'яса, риби, яєць. Разом з цим не допускаються також одурманюючі і збудливі засоби, у тому числі кава, тютюн, алкоголь, засуджується азарт, а також недоцільні статеві стосунки - не призначені для зачаття дітей.

Крім цього, у культовій практиці крішнаїтів велике місце приділяється обмиванню, оскільки охайність тлумачиться як одне з важливих якостей і рекомендується робити двічі -тричі на день. Після обмивання, на тіло може наноситися тілак - глина з берегів Ямуни - однієї зі священних рік Індії. Тілак наноситься на чоло і дванадцять інших місць на тілі - при цьому щоразу вимовляється одне з імен Вішну. Ці знаки, за віруваннями, захищають тіло і означають відданість Верховній Особистості Бога.

Вагому роль займають і ритуальні богослужіння в храмі, які відбуваються щодня, починаючи зі світанку до вечора. Важливими є також медитативні вправи, під час яких людина прагне повністю відключитися від світу і концентруватися на любові до бога. Виняткова роль тут приділяється мантрі («священний гімн», «вислів»): «Харе Крішна Харе Крішна. Крішна Крішна Харе Харе. Харе Рама Харе Рама. Рама Рама Харе Харе». Як стверджують гуру (вчителі), її повторення необхідно для того, щоб повністю сконцентрувати свідомість на богові. Віддані вірять, що звукові вібрації, викликані повторенням цих імен бога (і заклику «Харе»), поступово пробуджують у людині чисту свідомість, або «Свідомість Крішни». За день потрібно вимовити мантру 1728 разів.

Соціально-політична позиція Товариства включає сприяння налагодженню справжньої єдності та миру на світі, пропагування свідомості Кріпни, наближення всіх деш (часток Крішни) до бога, поширення практики оспівування святих імен бога, навчання людей простому натуральному і гуманному способові життя.

Світовий центр міжнародного Товариства Свідомості Крішни перебуває в Індії - Західна Бенгалія, місто Маяпур. Кришнаїти мають потужні осередки і активно пропагують власне вчення у США, Західній Європі, Індії інших країнах. У деяких країнах Товариство володіє сотнями центрів, храмів, шкіл, ресторанів, видає тематичну літературу, займається благодійністю – зокрема, підтримує пункти роздачі безкоштовної їжі.

Загальна кількість віруючих, які є членами «Міжнародного Товариства Свідомості Крішни» – близько одного мільйона, хоча в Індії персоні цього бога поклоняються сотні мільйонів людей.

В Україні понад 40 тисяч громадян підтримує дану релігію - існує близько 40 громад кришнаїтів у більшості областей.