1.2. Визначення запаху
За характером запахи поділяють на дві групи:
запахи природного походження: землистий, торф'янистий, гнильний, трав'янистий, болотний, дерев'янистий, ароматичний, рибний, запах цвілі, сірководневий тощо;
запахи штучного походження: хлорний, оцтовий, фенольний, бензиновий, камфорний тощо.
Інтенсивність запаху визначають за п'ятибальною шкалою:
0 — запаху немає;
1 — дуже слабкий;
2 — слабкий;
3 — помітний;
4 — чіткий (виразний);
5 — дуже сильний.
Характер та інтенсивність запаху визначають за кімнатної температури або за температури 60…65°С у колбі, накритій годинниковим склом або притертою пробкою.
Хід роботи
100 мл аналізованої води за температури 20°С наливають у колбу місткістю 150…200 мл з широким горлом, закривають, струшують, обертаючи, відкривають і визначають характер та інтенсивність запаху.
Порогова концентрація запаху — це концентрація визначуваної речовини в розчині при максимальному розбавлянні, коли запах ще відчутний.
Для визначення порогу запаху 200 мл аналізованої водії переносять у конічну колбу місткістю 400…500 мл, додають 200 мл води без запаху (її готують так: пропускають воду крізь колонку з активованим вугіллям; можна додати 0,6 г вугілля на 1 л води, перемішати й профільтрувати крізь шар вати в кімнаті, де немає запахів). Розбавляючи поступово в 2 рази, досягають порогової концентрації, коли запах перестане відчуватися у двох найбільших розбавляннях.
У кілька колб, заздалегідь ополоснутих водою для розбавляння, що не має запаху, вносять 200, 100, 65, 50, 40, 33, 25, 20 мл аналізованої води й водою для розбавляння доводять об'єм до 200 мл. Ставлять контроль. Колби закривають.
Починаючи з найбільшого розбавляння, струшують колби і визначають характер та інтенсивність запаху.
Якщо аналізують дуже забруднені води, кількість досліджуваної води може становити 16, 8, 4, 2, 1 мл.
Інтенсивність запаху U аналізованої води обчислюють за формулою
U=200/V,
де V — об'єм проби, взятий для приготування суміші, в якій виявлено відчутний запах, мл.
Контрольні запитання і завдання
Чи може нафтовий запах води мати природне походження?
У яких процесах утворюється гідрогенсульфур? Чи може він поліпшити стан водойми, у воді якої значний вміст важких металів?
Чи впливає кольоровість води на процеси, що відбуваються у водоймі, та гідробіонти і як саме?
Лабораторна робота № 2 визначення зависей та розчинених речовин
Зависі — це часточки мінерального й органічного походження (глина, мул, органічні високомолекулярні сполуки тощо) розміром понад 0,1 мкм. Їх вміст характеризує кілька величин.
2.1. Визначення прозорості води
Прозорість води залежить від кількості й ступеня дисперсності зависей, її виражають у сантиметрах водяного стовпа, крізь який видно лінії завтовшки 1 мм, що утворюють хрест (за «хрестом») або шрифт № 1 (за Снілленом). Для визначення прозорості води безпосередньо у водоймі застосовують диск Секкі — металевий диск діаметром 20 см, поділений на чотири сектори, два з яких пофарбовано в чорний, а два — в білий колір, з'єднаний з тросиком, що має позначки (рис. 2.1). |
Рис. 2.1. Диск Секкі |
Обладнання і матеріали: диск Секкі; аркуш білого паперу з нанесеним «хрестом» або шрифтом № 1; циліндр Геннера.
Хід роботи
Вимірювання проводять у затінку або в похмуру погоду. Диск Секкі занурюють у воду доти, доки він стане невидимим. Записують глибину занурення. Потім диск повільно підіймають, фіксуючи глибину, на якій його стане видно. Середній з трьох вимірів і буде прозорістю води за диском Секкі. Одночасно ця глибина приблизно означатиме глибину літоралі, тобто прибережної смуги, на дні якої можуть рости рослини.