- •Особливості відбору проб на аналіз
- •Консервування та підготовка проб води до аналізу
- •Методи аналізу води
- •1.1. Визначення кольоровості води
- •1.2. Визначення запаху
- •Лабораторна робота № 2 визначення зависей та розчинених речовин
- •2.1. Визначення прозорості води
- •2.2. Визначення каламутності води
- •2.3. Визначення вмісту розчинених речовин (сухого залишку)
- •Лабораторна робота № 3 визначення перманганатної й дихроматної окиснюваності
- •3.1. Визначення перманганатної окиснюваності води
- •3.2. Визначення хімічного споживання кисню
- •3.3. Визначення дихроматної окиснюваності води прискореним методом
- •Лабораторна робота № 4 визначення біохімічного споживання кисню
- •Лабораторна робота № 5 визначення твердості води
- •5.1. Визначення твердості води спиртово-мильним методом
- •5.2. Визначення загальної твердості комплексометричним методом
- •5.3. Визначення загальної карбонатної твердості
- •5.4. Визначення залишкової карбонатної твердості
- •Лабораторна робота № 6 визначення розчиненого кисню методом вінклера
- •Лабораторна робота № 7 визначення кислотності й лужності води
- •7.1. Визначення рН води
- •7.2. Визначення кислотності води
- •7.3. Визначення лужності
- •Лабораторна робота № 8 визначення сполук нітрогену — аміаку, нітритів і нітратів
- •8.1. Визначення аміаку
- •Напівкількісний метод
- •Кількісний фотоколориметричний метод
- •8.2. Визначення нітритів
- •Якісний метод з наближеною кількісною оцінкою
- •Кількісний фотометричний метод
- •8.3. Визначення нітратів
- •Лабораторна робота № 9 визначення активного хлору
- •Лабораторна робота № 10 дослідження антропогенної евтрофікації водойм
- •11.3. Функціональна схема аналізатора
- •11.4. Підготовка аналізатора до роботи
- •11.4.1. Техніка безпеки
- •11.4.2. Градуювання аналізатора
- •11.5. Вимірювання масової концентрації ртуті
- •12.3. Функціональна схема й принцип роботи аналізатора
- •12.4. Принцип дії аналізатора
- •12.4.1. Принцип дії каналу вимірювань масової концентрації розчиненого у воді кисню о2
- •12.4.2. Принцип дії каналу вимірювання рН
- •12.4.3. Принцип дії каналу вимірювання температури
- •12.5. Приготування аналізатора до вимірювань
- •12.5.1. Приготування чутливого елемента о2
- •12.5.2. Приготування електродної системи рН
- •12.6. Порядок проведення вимірювань
- •12.6.1. Техніка безпеки
- •12.6.2. Порядок проведення вимірювань
- •12.6.3. Відлік показників вимірювань
- •12.6.4. Графічний аналіз результатів вимірювань
- •Додаток
- •Бібліографічний список
Лабораторна робота № 9 визначення активного хлору
Хлор використовують для бактерицидної обробки води. Його доза залежить від вмісту бактерій, хоча хлор як сильний окисник окислює численні органічні та неорганічні сполуки, що містяться у воді.
Хлор — надзвичайно токсична сполука, тому залишковий вміст в очищеній воді контролюють і він не має перевищувати в питній воді 0,5 мг/л. Хлор легко взаємодіє з численними органічними речовинами, зокрема гуміновими та фульвіновими кислотами та їх солями, фенолом, що містяться в природних водах, утворюючи надзвичайно отруйні діоксини. Тому в багатьох країнах відмовилися від хлору та його сполук для знезараження води для питних потреб, використовуючи для цього озон, УФ-випромінювання, радіаційні методи.
Хлор та його активні сполуки також надходять у водойми зі стічними водами виробництва хлору, пестицидів, підприємств органічного синтезу тощо.
Метод включає сумарне визначення СІ2, СlO–, НСІО, NH2Сl, NHCl2, які використовуються або утворюються в процесі хлорування питної води. При підкисленні аналізованої води й додаванні йодиду калію усі ці сполуки виділяють йод, який відтитровують тіосульфатом натрію за наявності крохмалю. Вміст «активного» хлору виражають у міліграмах на літр у перерахунку на хлор. У стічній воді можуть міститися й інші окисники, що виділяють йод за наявності йодиду калію: хромати, нітрити, ферум (III), хлорати тощо.
Якщо аналізовану воду підкислюють ацетатною кислотою, за кімнатної температури хлорати не виділяють йод. У разі високої концентрації NО2–, [Fе(СN)6]3–, Сu2+, Fе3+ слід проводити титрування в ще менш кислому середовищі ацетатного буфера (рН=4,5).
Обладнання і реактиви: конічна колба з притертою пробкою; штатив; бюретка; йодид калію КІ (кристалічний); ацетатна кислота СН3СООН, 30%-й розчин; розчин тіосульфату натрію з концентрацією С=0,01 або 0,005 моль/л; крохмаль, 0,5%-й розчин.
Хід роботи
У конічну колбу з притертою пробкою наливають 50…100 мл води, додають 0,5 г йодиду калію і 10 мл ацетатної кислоти. Через 5 хвилин йод, що виділився, відтитровують розчином Na2S2О3 з концентрацією С=0,01 моль/л (при вмісті «активного» хлору понад 1 мг/л) або розчином з С = 0,005 моль/л (якщо концентрація «активного» хлору становить від 0,1 до 1 мг/л). У кінці титрування (коли розчин набуде солом'яно-жовтого кольору) додають 1…2 мл розчину крохмалю і титрують до знебарвлення розчину.
Вміст «активного» хлору X, мг/л, обчислюють за формулою
X=(a∙K∙0,355∙1000)/V,
де а — об'єм тіосульфату натрію, мл; К — поправковий коефіцієнт для приведення концентрації тіосульфату натрію точно до 0,01 моль/л; V — об'єм аналізованої води, мл; 0,0355 — кількість хлору, еквівалентна 1 мл розчину тіосульфату натрію з концентрацією 0,01 моль/л, мг.
Контрольні запитання і завдання
Що містить поняття «активний» хлор?
Які ви знаєте хлоруючі агенти бактерицидної обробки води?
Які токсичні сполуки можуть утворюватися під час хлорування природних поверхневих вод, збагачених органічними речовинами?