11.5. Вимірювання масової концентрації ртуті

1. Відібрати в пробірку з пробою 2 см³ розчину, що аналізується, додати піпеткою 1 см³ 0,3 см³ хлориду олова. Після цього герметично закрити пробірку і ввімкнути компресор кнопкою «Старт». Після того як цифра на табло зафіксується, вимірювання можна вважати закінченим. Барботер з пробірки з пробою можна переставити в порожню пробірку. Дочекатися закінчення продувки. При цьому в процесі продувки можна натиснути й відпустити кнопку «Сброс» і побачити, що цифра на табло зменшується. Таким чином, пари ртуті із кювети видуваються.

2. Заповнити таблицю протоколу вимірювань (табл. 11.1).

3. Зробити висновок про доцільність використання або утилізації (на спеціальні полігони) досліджуваної речовини.

Таблиця 11.1. Протокол вимірювання

Номер п/п	Назва випробовуваної речовини	Вимірювана величина вмісту ртуті, мкг/дм3	ГДК, мг/дм3	Висновок про доцільність використання або утилізації
1
2
3
... n

Лабораторна робота № 12

ВИЗНАЧЕННЯ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНЕНОГО У ВОДІ КИСНЮ (О₂), ВОДНЕВОГО ПОКАЗНИКА pН І ТЕМПЕРАТУРИ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД РИБОГОСПОДАРЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

12.1. Мета роботи

1. Визначення масової концентрації розчиненого у воді кисню О₂.

2. Визначення водневого показника рН.

3. Визначення температури води.

4. Ознайомлення з роботою приладу «Аналізатор водоймищ типу АВ-105».

5. Відпрацювання навичок у студентів при роботі з вимірювальними приладами; аналіз деяких вимог до якості води.

12.2. Зміст роботи

Якість води щодо функціональних характеристик водойм оцінюється за величиною первинної продукції, інтенсивності деструкції та деякими іншими показниками.

Фізичні, бактеріологічні й гідробіологічні показники належать до загальних показників якості води. Хімічні показники можуть бути загальними й специфічними. До загальних хімічних показників якості води належать: розчинений кисень, хімічне та біологічне споживання кисню, водневий показник (рН), вміст азоту й фосфору, мінеральний склад.

Розчинений кисень. Основними джерелами надходження кисню у водойми є газообмін з атмосферою (атмосферна реаерація), фотосинтез, дощові й талі води, які зазвичай перенасичені киснем. Окисні реакції є основним джерелом енергії для переважної більшості гідробіонтів. Розчинений у воді кисень використовується гідробіонтами для дихання й окислення органічних речовин. Тому низький вміст розчиненого у воді кисню негативно впливає на весь комплекс біохімічних і екологічних процесів у водному об’єкті.

Хімічне споживання кисню (ХСК). ХСК — це кількість кисню у міліграмах (або грамах) на літр води, необхідна для окислення вуг­лецевмісних речовин до СО₂, Н₂О і NО₃, сірковмісних — до сульфатів і фосфоровмісних — до фосфатів. ХСК визначають окисленням домішок води за допомогою дихромату калію (К₂Cr₂О₇) або перманганату натрію (NaMnO₄). Величина ХСК дає змогу оцінити вміст окисних речовин, але не дає інформації про їхній склад. Тому ХСК належить до узагальнених показників.

Біохімічне споживання кисню (БСК). БСК — це кількість кисню, що витрачається за певний проміжок часу на аеробне біохімічне окислення (розкладання) нестійких органічних сполук, які містяться у воді. БСК визначають для різних проміжків часу: 5 діб (БСК₅), 20 діб (БСК₂₀), незалежно від часу для повного окислення органіки (БСК _пов). Кількість ХСК і БСК вимірюється у міліграмах кисню в 1 л. Тому ХСК визначають як кількість кисню, що споживається для хімічного окислення органічних і неорганічних сполук, які містяться у воді, під дією окисників. БСК — це кількість кисню, що споживається для біохімічного окислення речовин, які містяться у воді, в аеробних умовах. Отже, ХСК і БСК можна розглядати як загрозу антропогенної евтрофікації водойм.

Водневий показник (рН). Активну реакцію води виражають водневим показником (рН), який є від’ємним десятковим логарифмом активності йонів гідрогену:

.

Величину рН вимірюють електрометрично або за допомогою індикаторів. Від рН води залежать розвиток водяних і сільськогосподарських рослин, перебіг продукційних та багатьох інших процесів водопідготовки.

Азот. У природних водах азот може перебувати у вигляді вільних молекул N₂ і різних сполук у розчиненому, колоїдному або завислому стані. У загальному азоті природних водойм прийнято виділяти органічну й мінеральну форми. Основними джерелами находження азоту є процеси, які відбуваються всередині водойми, газообмін з атмосферою, атмосферні опади та антропогенне забруднення. Різні форми азоту в процесі його кругообігу можуть трансформуватися до найважливіших лімітуючих біогенних елементів. Високий вміст його у воді прискорює процеси евтрофікації.

Для вимірювання масової концентрації розчиненого у воді кисню, водневого показника рН і температури поверхневих вод рибогосподарського призначення застосовують прилад «Аналізатор водоймищ АВ-105», далі — аналізатор. Аналізатор дозволяє вимірювати вказані величини з берега, а також з невеликих суден.