Підкарпатська Русь – Карпатська Україна

Тоді як Галичина і Буковина, в добі по першій світовій війні, фактично вже позбулася мосвофільства в пресі, на долю Карпатської України припало впродовж саме цієї доби витримати бій з цією недугою. Початки цього бою в'яжуться зі спробою совєтизації країни під протекторатом мадярської совєтської влади на чолі з Беля-Куном в 1918-19 роках.

Речником цих спроб в Карпатської Україні, названій „Руською Країною", з початку квітня у Мукачеві стае політична тижнева газета п. н. „Руська Правда", як „Урядові Извіщаня Русько-Краинського Комисарства". 3 днем 28. VI. назву змінено на „Русько-Країнська Правда". Був це орган, що визначався особливою неохайністю, політичним і мовним неуцтвом та гостроворожим становищем до украінства. Як виглядала ,,мова" цієї газети, можна бачити хоч би з такого повідомлення:

„Републичной Совет Россійскій, нужному держе аби єднородноє проваденіе уделем воинским фінанціяльнім, жильзрицким и ужитким подобним деле".

Або: „В Росіи Центральное Совєткомисарство великое собрание держав. В Петербург и 1-го юнія появилися Ківети Украински, Детски, Літвански, Біл-Руськи. И сем Ківети общій Россіом: ште они твердий союз хотят между републичной совета"... (число з 1.УІ.1919р.).

Таких зразків можна зустріти безліч. Проти цього органу стала відновлена „Наука" на чолі з А. Волошиним. 3 січня 1919 р. змінила була вона назву на „Руська Країна", але у вересні тог року знову повернула до попередньої, що и затрималася до 1922 р., коли була змінена на „Свободу".

3 приєднанням до Чехо-Словаччини п. н. Підкарпатська Русь, примушена була Карпатська Україна вести боротьбу з москвофільською недугою в затяжному і нелегкому бою. Проте, крок за кроком український рух здобував позиції.

На 1938 р. вилився він в такі дані щодо кількости органів за мовою видання (від прилучення до реалізації автономії).

Українська мова (фонетичний і етимологічний правопис)	62 органи
„Язичіє"	25 органів
Російська мова	39 органів

Отже, 126 органів на 51 органів чужонаціональних: мадярських -34, чеських - - 13, інших -- 4, і врешті, ще 6 органів у двох чи більше мовах.

За доби автономного існування Карпатської України (X.1938 – III.1939) виходило тут 16 органів преси, з яких:

українських (в тому і чеською мовою)	11 органів
російських (москвофільських)	3 органи
чеських	1 орган
в двох мовах (українсько-чеській)	1 орган

В тому – 4 органи, як продовження з попередніх років, і 12 нових. За змістом українська преса охоплювала всі галузі і вимоги життя. На першому місці – органи суспільно-політичні. Один з старших часописів („Наука"), прийнявши назву „Свобода", став суспільно-політичним, культурним і економічним органом. 3 1925 р. під проводом о. А. Волошина стає органом Християнсько-Народної Партії. Виходив в Ужгороді тижнево, а потім двічі на тиждень, як газета, до 1938 р. 3 виходом щоденника п. н. „Нова Свобода", „Свобода" припинила своє існування. Засновано було цей щоденник зусиллям всього громадянства, при найактивнішій участі А. Волошина і Ю. Ревая. В добі автономії став цей щоденник органом Українського Національного Об'єднання (1939), здобувши під добрим, умілим редакційним проводом інж. С. Довгаля, а пізніш письменника В. Гренджі-Донського, широку популярність.

При найближчій співпраці В. Гренджі-Донського виходило в Карпатській Україні вже з часу прилучення її до Чехо-Словачини кілька органів. В першу чергу був це щоденник п. н. „Русин" (Ужгород, 1920-1923 рр). Спочатку виходив двічі на тиждень. Головним редактором був Ф. Жаткович, при співпраці Авг. Штефана. Року 1923 стає щоденником із тижневим ілюстрованим додатком п. н. „Неділя Русина".

В цих же роках виходить орган „Руської Хліборобської Партії" під веденням М. Бращайка „Руська Нива" (1920-24), як тижнева газета, її завданням було: захист і розвиток українських культурних і го-сподарських інтересів та ширення ідеї єдности з усім українським народом.

На початку цієї ж доби народжується орган українських соціял-демократів „Народ", як тижнева газета, найближчими співробітниками якої стають Е Пуза, старшина УГА, і Ст. Клочурак, пізніш за автономії – міністер автономно! влади. 3 1922 р. „Народ" заступає тижнева газета п. н. „Вперед", що і виходить до 1938 р. при участі спочатку Ст. Клочурака, а потім Дм. Німчука і за фак­тичною редакцією інж. С. Довгаля.

С. Клочурак, відійшовши від соціял-демократів, став одним з активних провідників української групи в Республікансько-Хліборобській (Аґрарній) Партії. Органом цієї групи стала суспільно-політична тижнева гезета п. н. „Земля і Воля" (Ужгород, з 1934 р.). Головним редактором став С. Клочурак при ближчій співпраці Ю. Лацанича. Року 1935 мала додаток для молоді: „Молодий Плугар".

Виходила „Земля і Воля" до жовтня 1938 р. Так само в цей час припинила свое існування газета „Українське Слово", що почала виходити з 1932 р. при найближчій участі М. Бращайка, В. Бірчака, В. Гренджі-Донського та іншимх. Виходила спочатку тижнево, потім двічі на тиждень. Своїм гаслом поставила: „Пора, щоб щезло українофільство, москвофільство, а щоб всі пізнали, що ми є один український нарід".

На тридцяті роки припадає вихід українського національного органу на Пряшівщині (Словаччина). Був ним двотижневик п. н. „Слово Народа" (1932-32 р.) при участі письменниці I. Невицької.

Врешті напередодні автономії почав був виходити орган Української Національної Селянсько-Робітничої Партії при участі I. Грицая. Був це двотижневик (газета) „Народня Воля" (В. Бичків), перше число якого появилося 31 серпня. Вийшло двоє чисел. 3 інших органів, що виходили раніш, а напередодні автономії припинилися, це „Карпатська Правда" – комуністичний орган, що почав виходити 1920 р. п. н. „Карпатська Правда", місячник „Голос Життя" та інші.

За автономії були в Карпатській Україні, крім „Нової Свободи", ще такі газети, як: „Наступ", що почав виходити в Ужгород! двічі на тиждень, як газета, а потім у Хусті, як орган націоналістичної думки. Виходив під проводом Ст. Росохи. Перше число вийшло, як додаток до „Нової Свободи". Всього вийшло 18 чисел; газета „Карпатська Україна", що виходила двічі на тиждень в Хусті, тижнева газета „Нація", що почала виходити з 12.II.1930 р. у Рахові під проводом С. Юськова.

3 органів, що ставили завданням пропаганду русинства (третій напрям) в 1935-38 рр., була тижнева газета п. н. „Неделя", що виходила за підтримкою єпископа А. Стойки штучним язичієм і мала вороже наставлення до українства.

Не менш ворожим до українства були і всі органи москвофілів, з яких згадати хоч би такі газети, як: найстарша „Русская Земля" (1919-38), далі – „Русский Народний Голос" (1934-38), „Карпато-русский Голос", а потім – „Наш Путь" (органи Е. Фенцика), як також один із найбрутальніших органів т. зв. „русского" напрямку: „Свободное Слово", що в своїх виступах щасливо конкурував з „Карпаторусским Голосом", і „Наш Путь". Врешті, ще „Русский Вестник" Куртяка, що мав нахил до мадярофільства, та чимало інших подібних.

3 наукових та літературно-наукових, як також педагогічних ор­ганів, у першу чергу треба згадати „Науковий Збірник" з його дуже цінним змістом. Видавало його Т-во „Просвіта" в Ужгороді при найближчій участі В. Гаджеги, I. Панькевича та інших. Другий часопис був присвячений пізнанню рідного краю п. н. „Підкарпатська Русь", що в 1924-36 роках виходила в Ужгороді під проводом П. Яцка і при співпраці I. Панькевича. 3 літературних органів: „Наша Земля" за редакцією В. Гренджі-Донського та місячник „Говерля" (1939, що його видавав у Хусті Ів. Роман (вийшло одне число).

Цікава історія виникнення „Нашої Землі". Влітку 1926 р. у Перечині відбулася нарада літературних і громадських працівників, яка обрала комісію для опрацювання програми журналу та організації збірки фондів. Праця комісії зустрілася з перешкодами з боку однієї особи з українського суспільства, яка вже зарекомендувала себе виступами проти української еміґрації і українського руху на сторінках чеської преси. Справу довелося перервати. Тоді пере­брав її на власну руку В. Гренджа-Донський. Журнал мав називатися „Українська Земля". Але Ужгородська поліція на цю назву дозволу не дала. Апеляція не мала успіху. Так довелося замість проєктованої назви дати журналу назву: „Наша Земля".

Не бракувало тут і мистецького органу. Зродився він у Хусті 1939 р. п. н. „Нова Сцена". Був це місячник театрального мистецтва. Вийшло двое ілюстрованих чисел за фактичною редакцією братів Шерегіїв.

3 педагогічних – „Учитель", що в 1920-36 рр. виходив за редакцією I. Панькевича, С. Бочека (чех) и Юліяна Ревая у виданні Шкільного Відділу Цивільної Управи Підкарпатської Руси; „Учительський Голос" (1930-38) – орган Учительського Т-ва, що виходив раз на місяць за редакцією А. Полянського (Мукачів) та „Наша Школа", що його видавала „Учительська Громада" за редакцією I. Васка у Мукачеві в 1935-38 роках.

У Мукачеві ж в 1933-38 рр. виходив загальноосвітній і господарській часопис (раз на місяць) п. н. „Світло", який видавала Філія Т-ва „Просвіта" при найближчій співпраці Л. Романюка та В. Ку-риленка.

Т-во „Просвіта" в Ужгороді 1925 р. при активній участі Т. Пав-личенка і П. Кукурузи приступило було також до видання літера-турно-наукового і господарського журналу п. н. „Просвіта", якого появилося лише двое чисел. Тим же Т-вом було видавано одно число „Просвіта – Шевченкові" з нагоди 65-ої річниці смерти Шевченка за фактичною редакцією А. Животка і з участю визначніших місцевих літературно-наукових сил. Число це було на другий день поліцією сконфісковано, а на в-во накладено кару в розмірі 20 кр.

Окреме місце зайняли „Вісті" Етнографічного Т-ва П. Р., як орган Т-ва, заснованого в Мукачеві М. Обідним при співучасті широких кіл місцевої інтеліґенції. Почав цей орган виходити з 1935р. при фактичному проводі М. Обідного.

Виходили до 1937 р., в якому появилося ще сім чисел. По смерті М. Обідного (1938 р.) перестав виходити.

Широко розвинулася преса молоді. Першим був „Віночок підкарпатських діточок", що виходив в 1920-23 рр. в Ужгороді за редакцією I. Панькевича і при співпраці В. Бірчака. У 1923-34 рр. виходив в Ужгороді журнал п. н. „Пчілка". Організатором і фактичним редактором його був П. Кукурудза. Виходив цей журнал довший час етимологічним правописом, як орган Т-ва „Просвіта". Добре поставлений як технічно, так і змістом, здобув він широке признання і прихильність, став популярним як серед молоді, так і серед старшого громадянства.

Не меншою увагою користувався і „Наш Рідний Край", що в 1922-38 рр. виходив місячно у Тячеві, так само етимологічним пра­вописом під проводом А. Маркуша. Крім літаратурної частини, приносив відомості з краєзнавства, що їх подавали молоді співробітники-діти.

У Великій Копані 1936 р. виходив місячно під проводом М. Вайди часопис п. н. „Карпатська Молодь". У Мукачеві самоосвітній шкільний гурток при Торговельній Академії „Рідна Нива" в 1927-28 рр. видавав свій орган п. н. „Тиса". Розвивався під проводом Л. Бачинського, Ю. Ревая, А. Ворона, А. Шерегія та інших. Також Пластова преса, з органів якої „Пластун", що в 1924-31 рр. виходив в Ужгороді, а потім у Севлюші (1934-35), „Береговський Пластун", „Бичковський Пластун", „Ватра", „Севлюшський Пластун", „Скоб", „Табор", „Український Пластун", „Гуцульський Ранок", „Пластовий Орган". В більшості це рукописні часописи, відбивані на гектографі.

Наприкінці 1936 р, разом з „Вістями Етнографічного Т-ва" почав був виходити „Молодий Етнограф". Врешті виходив орган підкарпатської поступової молоді п. н. „Поступ". Там же з 1933 р. починає видавати М. Лелекач новий часопис для молоді п. н. „Пробоєм", що пізніш перетворився під ведениям С. Росохи в загальний літературно-науковий орган і виходив до 1939 р.

3 господарських органів першим був „Господар", що його в 1920 р. видавав Земський Реферат за редакцією М. Творидла. 3 кооперативних органів виходили: „Кооперетива" (1921-24) та „Дружественний Вестник" (з 1926 р.) – обидва в Ужгороді. При Т-ві „Просвіта", при найближчій участі і фактичнім керуванні П. Кукурудзи, Т. Павличенка та М. Боровського виходили в 1923-26рр.: „Пчолярство" і „Подкарпатське Пчолярство".

Виходили тут також органи церковно-релігійного характеру. В першу чергу місячник „Благовісник". Почав його видавати в Уж­городі о. А. Волошин в 1921 р. Проіснував під його проводом до 1939 р. (Хуст). Другим був орган ченців Росвіговського манастиря п. н. „Вісті з Чернечої Гори" (1934-38, цикльостиль). Далі йдуть „Душпастир" (1928-38); „Місійний Вісник" та інші.

Не бракувало, врешті і сатирично-гумористичного органу. Був ним журнал п. н. ,,Сова", що виходив в Ужгород! в 1922-23 рр. Часом дотепно фіксував мовну абсурдність, недалеку від дійности. Так, напр., передавав ,,мову" місцевої інтеліґенції під одним з образків таким підписом: „Нашу редакційну матерію додавающи політики", що мало означати політики, що подають до нашої редакції матеріяли".