Українська преса в Бразилії

Приблизив в тих часах, як і в Канаді, появляється українська преса в Бразилії. Першим органом стає двотижневик „Зоря", який 1907 р. почало видавати Т-во „Просвіта" в Курітібі. У першому числі зазначував цей часопис, що його програма є „ніщо інше, як моральна, просвітня и економічна робота... ніщо інше, як єдинити і просвіщати, через то назвалисьмо товариством „Просвіта".

Своїм змістом цей перший українсько-бразилійський часопис мало чим різниться від своїх побратимів Канади і ЗДА. Серед літературних творів (переважно поезії) приносив він твори таких місцевих авторів, як: Гр. Хандри, М. Бірецького, Гр. Чорнія та передруки творів українських письменників зі старого краю.

Часопис вживає всіх сил до свого поширення серед бразилійської української еміґрації. Як йшло це поширення, можна бачити з руху передплатників, що їх „Зоря" регулярно подавала на своїх сторінках.

Так, напр., на 1908 р. цілорічних передплатників було 113, піврічних і чвертьрічних та інших часткових – 36. Хоч на місцеві умови опечатку кількість ця була ніби і поважною, але, як видко з тих же сторінок часопису, не була вона достатньою, щоб часопис міг фінансово утриматися.

Піднести кількість передплатників не пощастило і в 1909 р. „Зоря" примушена була припинити свое існування. її місце зайняв „Прапор". Був це так само двотижневик, що його впродовж двох років видавав Комітет Народньої Друкарні спочатку в Курітібі, а потім в Прудентополісі за редакцією колишнього редактора „Зорі" Ст. Петрицького та Клима Гутковського (1910-1911).

Врешті 1913 р. в Прудентополісі „Видавнича Спілка" почала видавати просвітній двотижневик п. н. „Праця", що з деякими змінами в напрямі та деякими перервами пережив до першої світової війни.

Роки 1905-1914 Революція 1905 р. В Росії і народження національної української преси на східньоукраїнських землях

Революція 1905 р., що охопила всю Росію, викликала серед украшського суспільства надію на створення національної преси українською мовою. Дехто вже плянував видавати тижневик для селянства (Е. Чикаленко), інші думали про перетворення „Киевской Старики" на журнал українською мовою п. н. „Київська Основа", беручи за зразок колишню „Основу" петербурзьку. Тим часом почали надходити до Киева вимоги з провінції, щоб кияни взялися за видання щоденної газети. В наслідок цього Е. Чикаленко заручився обіцянкою фінансової підтримки з боку відомого мецената українського культурного руху В. Семиренка і почав підготовчу працю з тим, щоб з нового 1906 р. приступити до видання української щоденної газети.

Маніфест 17-го жовтня. ,,Хлібороб" – перший національний часопис українською мовою

Революційні події в російській державі розгорталися. Це привело до оголошення Манифесту 17-го жовтня 1905 р. Разом з іншими свободами оповіщав маніфест також волю друку. Цензурні обмеження відпадали. Не треба було, як давніше, питати дозволу на видання газети. 3 цієї точки маніфесту скористалася Лубенська (на Полтавщині) українська Громада на чолі з братами Шеметами. Приступила вона, як то казали, „явочним порядком" до видання першої під Росією національної газети українською мовою, назвали її „Хлібороб" – Селянський часопис.

Перше число появилося 25-го (12 ст. ст.) листопада 1905 р. На самому часопису помічено було датою: „12 грудня". Сталося це тому, що на східніх українських землях в той час затрималася ще назва місяців: листопада – груднем, а грудня – студнем, що відповідало церковнослов'янським назвам.

За відповідального редактора підписував наймолодший з братів Шеметів, що покінчив життя під час другої (1917 р.) революції. Фактичним редактором був старший – Вол. Шемет, колишній член „Братства Тарасівців", пізніш посол до I. Державної Думи від Полтавщини, аз 1919р. співробітник Української Академії Наук. Переслідуваний совєтською владою вмер з голоду.

Була це невелика, на дві картки, газетка. У першому числі подано було маніфест – 17 жовтня та статтю: „Про вольності громадянські". 3 матеріялів в дальших числах треба згадати статтю про Переяславську умову (1654). Та чи не найцікавішими були тут ві-домості про те, як прокидалося українське життя та про український рух на західньоукраїнських землях.

Взагалі зі сторінок цієї газети пашило сміливим і гострим словом, виразною національно-революційною думкою. Появления її все національно свідоме українське суспільсто зустріло з ентузіяз-мом. Розходилася в кількості 5 000 примірників, а на вулицях кожне число просто виривалося з рук продавців.

Довше проіснувати „Хліборобові" не довелося. Після ч. 5, якого видав, як стверджувала влада, 80000 примірників, було його заборонено. Та, не зважаючи на це, „Хлібороб" встиг і в такий короткий час виконати важливе завдання будителя і організатора ще недавно розпорошених українських сил.

У вересні 1905 р. Українська Народна Партія (УНП) почала видавати свій часопис п. н. „Самостійна Україна". Появилося тільки одно число. Було в ньому опубліковано м. ін. проект української конституції, зладжений М. Міхновським.

Цей проект проф. С. Дрістрянський у своїй праці „Загальна наука права" називає „Основним законом самостійної України". Говориться тут про спілку народу українського в межах етнографічної території, як вільних самоуправних земель.