![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Початки української преси Початки періодичної преси
- •Народження преси на українських землях
- •Початки української преси на східноукраїнських землях
- •Програма перших українських часописів
- •Перші українські часописи на східньоукраїнських землях. Піонери української журналістики. ,, Украинский Вестник"
- •Суспільство і,, Украинский Вестник". Передплата. Припинення
- •Нова спроба ,, Украинский Журнал". Акція. Її наслідки
- •“Да ведают потомки православних
- •Преса на західноукраїнських землях. Історичне тло. Перші спроби.
- •Альманах ,,Зоря"
- •Видання періодичного органу
- •Напередодні нової доби. Ставропігія і видання ,,Пчола Галицька"
- •,,Руський Собор" і часопис ,,Dnewnyk Ruskyj"
- •Мовна боротьба. Її характер. Причини. Відхід і роля Якова Головацького
- •Реакція 1851 р. Розвиток т. Зв. Москвофільства
- •Польські змагання. Намісник Голуховскі та його роля
- •Представники народнього українського напряму проти т. Зв. Москвофільства в пресі
- •,,3Оря Галицька". Її редактори, її характер і доля
- •Журнал „Лада" с. Шеховича. Відгук на нього українського суспільства
- •Зміна в напрямку ,,3орі Галицької" й москвофіли
- •Занепад „Зорі Галицької' та її остаточне припинення
- •С. Шехович і,, Семейная Библіотека"
- •Іван Раковський та його органа
- •Іі. Роки 1860-1880 Преса на східньоукраїнських землях. Роки 1850–1860-ті. По ліквідації Кирило-Методіївського Братства.
- •Пробудження другої половини
- •1850-Х років ,,Записки о Южной Руси"
- •Журнал ,, Основа". Підготовча праця ,, Основ'яни"
- •Співробітники. Зміст ,,Основи"
- •Суспільно-національні мотиви в ,,Основі"
- •Полеміка ,,Основи з іншими часописами і виданнями
- •Як українське суспільство зустріло ,, Основу"?
- •Чужинці і,, Основа". Журналістика. Суспільство
- •Припинення ,, Основи"
- •,,Черниговский листок": Програма. Характер. Зміст. Співробітники. Відгук ,, Основи"
- •Заборона українського друкованого слова на східньоукраїнських землях. ,, Українська Громада". Сатирично-гумористичний часопис ,, Помийниця"
- •1870-80 Рр. На східньоукраїнських землях. Південнозахідний відділ Географічного т-ва в Києві Його ,,Записки". ,,Киевский Телеграф".
- •Емський указ 1876 р. М. Юзефович і його ,,Докладная записка"
- •III. Роки 1880-1905 Шукання виходу. Альманахи 1880 років
- •Три доби „Киевської Старини", Видавці, редактори
- •Матеріяльне становище „Киевской Старини". Передплата
- •Зміст і співробітники ,, Киевской Старини"
- •Цензура і ,, Киевская Старина"
- •Відгуки и оцінка
- •IV. Роки 1860-1905 у західній україні Преса на західньоукраїнських землях від 1860-го року
- •Літературно-політичний часопис ,, Слово". Його виникнення. Суспільно-національне обличчя. Пердплата. Додатки
- •Редакція, співробітники, зміст ,, Слова"
- •Відгуки и оцінка
- •Народження української народовецької преси ,, Молода Русь". Нова ,, Руська Трійця"
- •Наступник ,,Вечерниць" – часопис „Мета". Програма, співробітники і зміст. Упадок і відновлення видання
- •Спадкоємець „Мети" і ,,Ниви" літературний часопис ,, Русалка"
- •Сатиристично-гумористичні часописи
- •Москвофіли і гр. Голуховський. Часопис „Русь"
- •Поширення зв'язків зі східньоукраїнськими землями. Журнал,, Правда"
- •Спроба польсько-української угоди, її орган „Основа" (1870-72)
- •Відновлення ,,Правди". Як було її зустрінуто. Характер часопису. Зміст і співробітники. Значения ,,Правди"
- •,,Літературно-Науковий Вістник". Початки, програма і характер часопису
- •Як був зустрінутий ,,Літературно-Науковий Вістник". Передплата
- •Російська цензура і заборона передплати Літературно-Наукового Вістника на українських землях під Росією
- •,,Записки Наукового т-ва ім. Шевченко" у Львові
- •Українська радикальна і соціялістична преса перед її народженням. Роля Драгоманова. „Друг"
- •Збірник ,,Дзвін" і,,Молот". Нездійснений часопис,, Основа"
- •,,Громада", її завдання. Перехід „Громади" на періодичне видання. Відгуки та їх наслідки
- •,,Світ". Його характер, співробітники і зміст. Упадок і його причини. Нові спроби
- •,,Товариш". Програма. Відгуки, становище молодшої групп радикалів. Упадок часопису
- •Ще одна спроба співробітництва радикалів із народовецькою пресою
- •Відновлення радикальної преси. „Народ" офіційний орган радикалів. Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення ,, Народу". Часопис „Хлібороб"
- •,,Життє і Слово". Зміст. Співробітники. Молодь і ,,Життє і Слово". Припинення журналу
- •,, Радикал". Програма. Злиття з ,,Життєм і Словом"
- •,,Громадський Голос". Редактори и видавці. ,, Громада"
- •Народження української соціялістично-демократичноїпреси
- •Преса р.У.П. (Революційної Української Партії)
- •Преса Соціял-демократичної Спілки
- •Буковина. Москвофільство та його органа. Народження української преси. Часопис ,,Буковина"
- •Развитой української преси Буковини
- •Преса Карпатської України. (Угорської Руси). Мовний характер. Розвиток. Діячі
- •IX. Европейська I заокеанська еміграція Українська преса на чужині. Заокеанська преса
- •Преса бачванських українців
- •Таборова преса
- •Преса української еміграції та інші органи на чужині
- •Загальний стан української преси поза ссср напередодні другої світової війни
- •V. Українська преса за океаном Початки ирозвиток преси в з'єднаних Державах Америки. Характер. Діячі
- •Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі
- •Українська преса в Бразилії
- •Роки 1905-1914 Революція 1905 р. В Росії і народження національної української преси на східньоукраїнських землях
- •Маніфест 17-го жовтня. ,,Хлібороб" – перший національний часопис українською мовою
- •Нові правила про друк
- •Перші організаційні кроки. Ширші кола українського суспільства і ,, Громадська Думка". Відгуки. Передплата
- •Е. Чикаленко та його співробітники. В. Семиренко, л. Жебуньов та інші
- •Ширше громадянство і „Рада". Відгуки. Передплата
- •Партійна преса,, Слово" Виникнення. Співробітники. Зміст. Завдання
- •Українська преса поза українськими землями в Росії
- •Літературно-наукові органи „Нова Громада". Перехід до Киева „Літературно-Наукового Вістника"
- •Спадкоємці,, Киевской Старини": ,, Україна", „Записки Наукового т-ва" у Києві та його журнал ,, Україна"
- •Ідеологічна диференціяція та її органа. ,, Українська Хата"
- •Розгалуження української првси під Росією
- •Загальний образ розвитку української преси
- •Порівняння з пресою інших народів
- •Административна практика. Цензура. Законопроект про друк і українська преса
- •Українські органи в чужих мовах ,,Украинский Вестник" і ,,Українская Жизнь"
- •Господарсько-кооперетивна преса
- •Правничі органи
- •Часописи педагогічні та дитячі. Станові органи українського вчительства
- •Преса української молоді. Січові та пластові органи
- •Просвітянська преса
- •Органи українського мистецтва
- •Народження преси українського жіноцтва
- •Церковно-релігійна українська преса
- •Народження лікарсько-санітарного органу
- •Сатирично-гумористичні часописи
- •Розвиток преси суспільно-політичного характеру.
- •Літературно-наукові органи перед першою світовою війною на західньоукраїнських землях
- •VII. Роки української державности (1917-1920) Перша світова війна і українська преса. Доля української преси на східніх українських землях під Росією
- •Українські пресові органи за межами України
- •Преса на Західніх українських землях під час першої світової війни
- •Преса Українських Січових Стрільців (у. С. С.)
- •Союз Визволення України (с. В. У.) та його ,, Вістник"
- •Преса полонених українців в таборах Австро-Угорщини та Німеччини
- •Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни
- •Українська преса в чужих мовах під час першої світовоі війни
- •Революція 1917 р. І відродження української преси під Росією
- •,,Боротьба" і „Народня Воля"
- •Територіяльне розгалуження суспільно-політичної преси
- •Дальший розвиток за змістом і місцем видання
- •Преса, що виходила поза межами України
- •Українська Преса на Кубані
- •Українська преса в чужих мовах
- •VIII. Роки 1920-1939 Початки комуністичної та офіційної совєтської преси на українських землях. Три доби розвитку
- •Українська преса на західньоукраїнських землях по першій світовій війні
- •Літературно-наукові та наукові органи
- •Органи краєзнавчі
- •Книгознавчі органи
- •Педагогічні часописи
- •Часописи для дітей і молоді
- •Загальноосвітні органи
- •Часописи українського жіноцтва
- •Часописи українського мистецтва
- •Гумористично-сатиричні часописи
- •Українська кооперетивна преса
- •Господарські та торговельно-економічні часописи
- •Релігійно-наукові та релігійно-церковні органи
- •Станові часописи
- •Спеціяльні часописи: музеезнавчі, правничі та інші
- •Українська преса на Волині та Холмщині
- •Українська преса на Буковині
- •Підкарпатська Русь – Карпатська Україна
- •XI. Пресові аґентури, організації та школи
- •Пресові аґентури, бюра и кореспондентські пункти
- •Пресові організації
- •Пресові школи
- •XII. Моральні й етичні засади журналіста
- •Журналістична етика
- •Кодекс журналістичної етики, у хвалений у травні 1950 року Об'єднаними Націями
- •X. Еміґрація, друга світова війна й роки після неї
- •Еміґрація до 1914 року
- •Еміґрація після Першої Світової Війни
- •Еміґрація після Другої Світової Війни
- •Чисельний стан української еміґрації в 1970 р.:
- •Чисельний стан пресових органів української діяспори в 1970-их рр. В межах 16 країн
Відгуки и оцінка
На появления „Слова" відгукнулася „Основа". Вітаючи часопис, висловила вона свое становище такими словами:
„Ми певні, що „Слово" гідним способом виконає свое завдання... Вітаємо Русинське „Слово", але не заховаємо від нього нашого глибокого переконання, яке, можливо, поділяє вже з нами і редакція... „Слово" тоді матиме успіх, тоді осягне мети, коли стане народнім не тільки своїм наміром, не тільки думкою, але і мовою. „Лучче свое латане, ніж чуже хватане, лучче свое лохматне, ніж чужеє прохатне".
„Цієї народньої мови треба шукати не в книжках, а в живому слові народу: воно мусить бути головним джерелом і основою писемної словестности: з нього, як із пня, вона мусить розвиватися і розквітати.
Користаючись без розбору іншими мовами, що ми постійно помічаємо в галицьких русинських письменників, „Слово" може досягати своїх сторонніх цілей, але не головної, і ніколи не стане живим органом народньої думки і чуття, ніколи не буде душею народнього життя".
Таким „мементо" зустріла „Основа" вихід „Слова". Та це упімнення було марним. Пішло „Слово" протоптаною стежкою, оцінку якої знайшло як серед українського суспільства, так на сторінках російських журналів. („Современник", „Весник Европи").
„На такі часописи, як „Слово", – писали 1876 р. з Полтави до „Правди" – дивимося ми, як на ворогів усього українського народу. Ми вже більше поважаємо „Московский Ведомости", ніж „Слово", бо запевне знаємо, що щоб не говорив Катков, – він говорить свое, а „Слово" говорить за ті карбованці, котрі бере з Киева і Москви. Ми знаважаємо „Слово" і його редактора не за погляди його, а за його зрадливість, проневірство і продажність".
У „Современнику" В. Чернишевський, зробивши в статті п. з. „Национальная безтактность" загальний огляд „Слова", спинився на мові, що її воно вживало.
„Хіба ж це малоруська мова?... Львівське „Слово", – каже він - ґрунтує свої права і надії на тому, що малоруське плем'я – плем'я 15 мільйонів людей". – „Для чого ж – питає він – говорити про племінну єдність такою ломаною мовою, якою ніхто ніде не пише, крім Львова? I це тоді, коли „наші малороси – продовжує він далі – вже опрацювали для себе літературну мову, без порівняння ліпшу; для чого ж відокремлюватися від них? Хіба вона така далека від мови русинів, що їм треба писати іншою?
„Ви йдете хибним шляхом – звертається Чернишевський до кіл, виразником яких виступило „Слово". Для чого ви вигадуєте собі окрему ломану говірку, відокремлюєтеся від загальної малоруської літератури?".
Ще яскравіше і виразніше характеризував тенденції и мову, яку культивувало „Слово", російський журнал „Вестник Европи" в статті п. з. „Австрия, Германия и Славяне" (квітень 1881).
Наші (в Росії) своєрідні слов'янолюби – читаємо тут – підняли нагінку на малоруську мову в Австрії і у Венгрії далеко раніш, ніж зважилися піднести її офіційно в самій Росії. Поставивши собі за завдання, невідомо для кого і для чого, довести тотожність малоросів з великоросами, ці пани задумали будь-що-будь примусити всіх молорсів говорити не інакше, як по-великоруському. Галицько-руський народ слухав все це, вболівав своею гіркою долею, але розмовляти продовждував, розуміється, по-своєму, бож не міг засвоїти чужої мови подувом Святого Духа. „Ревнителі" не збентежилися. Вони взялися і порадами і грошима підтримувати в Га-личині львівське „Слово", газету, що видається, на думку її редактора, рускою (російською) мовою, до якої ввійшли руські (російські), малоруські, польські та німецькі слова та звороти, але яка однаково чужа всім цим мовам. Кому доводилося хоч раз заглянути до „Слова", той, звичайно, назавжди набуде пересвідчення, що вида-вання подібних дійсно жахливих творів є не просто зайва вигадка, а цілком шкідлива з політичного боку річ. Не можна уявити собі, що це теке. Це навіть не нестравна мішанина, подібна до мови „Слова" – це до дикости безглузда нісенітниця"...
„Слово" на послугахросійських державно-політичних чинників. Розвиток москвофільства в пресі.
Відкривши свое справжнє обличчя, „Слово" опинилося в невигідному матеріяльному становищі, позбавившись поважної кількости передплатників. До того ж 1875 р. митрополит Сембратович заборонив був духовентсву мати і читати цей часопис, як також з тим же звернувся він і до всіх парафіян. В наслідок цього зацікавлені в існуванні „Слова" російські політичні урядові чинники порушили справу про признания йому субсидії. Порушив це 1875 р. начальник Варшавської жандармської округи ген. П. Оржевський у листі до шефа жандармів Потапова.
„Взявши на увагу, – писав він у лютому 1875 р. – що газета „Слово"... єдиний за кордоном руський орган друку, що виявляє симпатії до Росії і Православія, чи не буде завгодно Вашим Властям визнати доцільним призначити редакції цієї газети таємну грошову субсидію".
На цей раз пропозиція успіху не мала. Але через рік справу було посталено в т. зв. Юзефовичевській Комісії – „для пресечения украинофильской пропаганди". На підставі доповіді Юзефовича і думки Головного Управління в справах друку Комісія винесла таку мотивовану ухвалу (скорочено):
„Нарада признала одноголосно, що теперішній рух українофілів є небезпечним явищем, що не може бути далі терпимий,... визнаючи важливість і значіння цієї справи, (нарада) визнала необхідним по можливості протидіяти українофільському напрямку, який про-являється в друках в Галичині, що є ніби опорною точкою і підва-линою для наших київських українофілів. Єдиним надійним засобом для осягнення вищезазначеної мети може бути підтримка нашим урядом якогось органу-друку, що видається в Галичині... За спільним переконанням усіх, що взяли участь в нараді, слід було б з огляду на це дати підтримку галицько-руській газеті „Слово"...
Ген. Потапов звернувся до Юзефовича із запитом, в якому саме розмірі він вважає потрібним дати допомогу та яким шляхом і через кого мусіла б вона висилатися.
М. Юзефович подав суму в розмірі 2000 ґульденів річно. „Передачу ж цієї субсидії – писав він у відповіді – я вважаю найзручнішим доручити нашому Віденському Посольству, і йому не тяжко буде знайти для того приватний шлях, наприклад, через о. Раєвського, до якого міг би в певний час зголоситися той, хто має субсидію дістати".
Наслідком всього цього, „Слово" дістало субсидію від російського уряду в розмірі, що його вказав Юзефович. Пізніше була вона змінена на 6000 ґульденів річно. Крім цієї субсидії редакції „Слова" була призначена і виплачувалася допомога від російського Міністерства Освіти в розмірі 500 ґульденів річно, як також діставала вона допомогу ще и від Київського Слов'янського Комітету.
Так було до половини 1887 р., коли „Слово" перестало виходити. Субсидія перейшла до спритніших людей. Одним із них був Осип Марков, що видавав у Львові двотижневик „Пролом" (1880-82) з додатком „Вече" – „Новий Пролом" (1883-87), „Червоная Русь" (1888-91), а потім „Галицькая Русь". 3 1883 р. почав він же видавати часопис „Галичанин", що виходив (і по смерті О. Маркова) – аж до кінця 1918 р.
Побіч „Слова" в шістдесятих роках минулого століття почали з'являтися и інші подібні йому часописи. Одні з них менш рішучі, другі більш виразні. Досить згадати тут хоча б такі, як „Дом и школа" I. Гушалевича, „Неделя", яку 1865 р. починає видавати зга-даний співробітник „Слова", О. Попель, „Учитель", що виходив з 1869 р. за редактора М. Клемертовича з додатком тижневика для дітей п. н. „Ластівка" (1869-1881). 3 1875 р. „Ластівка" стає само-стійним часописом для молоді і появляється двічі на місяць. 3 дальших органів – „Боян" В. Стебельського у Львові, в якому друковано твори I. Аксакова, кн. Вяземского, Державина, М. Лермонтова, О. Пушкина, Сологуба, Тютчева, Хомякова. Подібного ж роду – письмо для красавиць п. н. „Русалка" – знову таки за редакцією Сев. Шеховича у Львові, „Русская Рада" та „Голос Народа" в Коломиї і інші.
Та визначнішим серед усіх них, побіч „Слова" стала „Наука" I. Наумовича, що в 1871-86 рр. виходила в Коломиї і Львові, як місячник для народу. Потім виходила вона під різними редакціями у Відні (1896-1901), у Чернівцях (1902), з 1906 р. знову у Львові. У перших роках виходив цей часопис доволі чистою , доброю народньою мовою з багатим різноманітним змістом, з якого однак виразно пробивався дух царо-мосвофільства. Змальовувала „Наука" Московщину і тамтешнє життя найпривабливішими фарбами, далекими від дійсности. Ось, наприклад, один із таких малюнків:
„От якбисте – писала „Наука" – заїхали до Росії, і якбисте пустилися в край глибше, то чим ближче до Москви, тим багатший народ і села дуже красні і багаті... В хатах в середині там так, як у нас в панських покоях... а вельможі, селяни і салдати живуть там, як брати"...
Так змальовувала „Наука" Московщину. Образок гідний більше сторінок сатиристично-гумористичного часопису „Страхопуд" Ливчака, що 1863 р. почав виходити у Відні і з перервами виходив до половини 1860-х років, перенесений до Львова.