Часописи українського жіноцтва

Близько до всіх щойно згаданих органів стоять жіночі часописи. Ставили вони завданням організацію українського жіноцтва відповідно до світогляду і шляхів національно-визвольних змагань та кіл, з яких часопис виходив.

Першим із них треба згадати часопис робітничого жіноцтва н. п. „Наша Мета", перше число якого появилося у Львові 1. П. 1919р. за радакцією Дарії Старосольської. Був це наступник „Мети" (1908 р.).

Виходив спочатку двічі на місяць, а потім тижнево до 16.III., коли польською владою припинено було діяльність Комітету, що видавав цей часопис, і видавництво замкнено. Щойно 24 серпня пощастило його знову відновити, а разом з тим дня 31 серпня відновлено було і „Нашу Мету".

Не зважаючи на добре ведення і цікавий зміст, що охоплював всі галузі національно-культурного життя жінки, як рівноправного члена суспільства, опинився часопис при кінці року в дуже тяжкому матеріяльному становищі.

3 тяжким трудом дотягнувши видання до кінця року, „Наша Мета" вступила в другий (1920) рік видання, як двотижневик, а потім раз на місяць з такими словами редакції:

„Коли ми розпочинали наше видавництво, ми рішили звернутися до всього жіноцтва... „Наша Мета" мала бути органом всього жіноцтва без огляду на суспільні чи партійні різниці. Ми звернулися передовсім до образованого жіноцтва... Але успіхи показалися далеко не такі, як ми надіялися. Ми не зустріли завзятих ворогів... Але ми не найшли також багато прихильниць... Загал жіноцтва остався глухий на наш голос..."

Тому, зрезиґнувавши із загалу жіноцтва, видавництво вирішило перейти на обслугу жіноцтва-робітниць і передати часопис до рук УСДП (Соціял-Демократичної Партії). Та не довго пощастило протриматися „Нашій Меті" і в цьому характері.

Дальшим часописом українського жіноцтва стає місячник, а потім двотижневик п. н. „Жіноча Доля", що 1925 р. почав виходити у Коломиї за редакцією О. Кисілевської. Протримався без перерви до 1939 р. 3 1932 р. почав при ньому виходити додаток для сільського жіноцтва-господинь п. н. „Жіноча Воля".

Був це часопис, що відбивав у собі становище, яке займало в національному житті і праці Українське Національно-Демократичне Об'єднання (УНДО).

Про початки організації часопису так розповідає на його сторінках основниця і довголітня редакторка О. Кисілевська з нагоди десятиліття існування (1. 9. 1935 р.):

„Десять літ... А так, здається, було це недавно, коли то в кімнатах Жіночого Кружка зійшлося не тільки жіноцтво, але и чільніші представники мужчин на нараду: як взятися до організації сільського жіноцтва. Прийшли до переконання, що без преси, без газети не дасться цієї справи посунути як слід уперед. Але чи вдержать жінки свою газету? Були оптимісти, які казали, що так. Міркували, що сам коломийський повіт дасть до тисячі передплатниць... Виринуло друге питання; хто підійметься...редаґування газети. Загальна думка звернулася до мене... Я здавала собі справу, що складкою, як це пропоновано, не дасться видати більше як одно-два числа. Здавала собі справу, що вдержання жіноцтвом газети – це покищо мрія, а не дійсність. Тому... звернулася по пораду до найбільшого свого приятеля... до брата свого, д-ра Сімоновича... У невдовзі дістала я відповідь: „Берись до роботи. Буду помагати в редаґуванню, беру відповідальність і за матеріяльну сторону..."

Так „Жіноча Доля" почала виходити, а в рядах її ближчих співробітниць стали: О. Кобилянська, С. Русова, Марійка Підгірянка,К. Малицька, Ірина Вільде та багато інших. Не бракувало тут і чоловічих імен, як А. Чайковський, Дм. Николишин, В. Королів- Старий.

Часопис здобув признания і підтримку. По десятьох роках відгукнулися до нього зі словом привіту з різних кінців.

„Люблю її читату, цю дрібну з об'єму газету з її ясною ціллю... пиисала в цей час О. Кобилянська – Здорове зерно... дасть добрі жнива, хоч би навіть і погода не зовсім добре сприяла... Люблю цю „Жіночу Долю" за її сміливий тон і за її вказівки на будуче в практичнім характер!".

Поруч з ,,Жіночою Долею" з 1936 р. почав виходити у Львові за редакцією Фр. Стахової „Жіночий Голос", що з додатку до „Громадського Голосу" розвинувся у самостійний часопис. Як такий спочатку виходив раз на місяць (1936-37), а потім як двотижневик соціялістично-радикального напрямку. Протримався до другої світової війни (1939), принісши чимало добірного матеріялу. Ближчими співробітниками цього часопису впродовж всього часу були: I. Блажкевичева, Г. Мазуренко, Ол. Чернова та інші.

Крім творів з красного письменства приносив він чимало матеріялів, що своїм завданням мали національно-громадське освідомлення та організацію селянок і робітниць, обговорювано тут справи виховання і здоров'я, хатнього господарства тощо.

В тих же часах (червень 1934 р.) відбувся у Станиславові Український Жіночий Конґрес, скликаний „Союзом Українок". Одним з його вислідів, було появления часопису „Жінка". Бувце двотижневик газетнього формату, що почав виходити 1 січня 1935 р., як орган „Союзу Українок" у Львов! за редакцією М. Рудницької та Федак-Шепаровичевої. Виходив до 1939 р. Приніс чимало цінного матеріялу з-під пера таких представниць українського жіноцтва, як: С. Русова, X. Мірна, К. Гріневичева, М. Струтинська, I. Невицька, Ст. Нагірна та інших. Добре редаґований, був він оздоблений творами видатніших жінок майстрів-малярок, різьбарок тощо. Досить згадати хоча б твори таких мистців, як: Ол. Кульчицька, майстра емалю М. Дольницьку, О. Павленкову, О. Сахновську, С. Калітинську-Бойчукову та інших, як також таких майстрів, як О. Новаківський, В. Масютин та майстрів-жінок чужинок.

Все це разом з добре підібраним змістом творів чи національно-освітніх статтей та зі смаком веденими поодинокими відділами, вводило читача до культурного життя.

У1938-39 рр. поруч з „Жінкою" В-ча Кооперетива „Союз Українок" почала видавати ще два часописи, а саме: „Громадянка" та „Українка".

„Громадянка" була часописом громадсько-політичної організації п. н. „Дружина кн. Ольги", що виникла після розв'язання „Союзу Українок". Перше число його, як двотижневика, появилося 1 жовтня 1938 р. за редакцією М. Рудницької.

„Українка" виходила за редакцією О. Федак-Шепаровичевої (1938) та М. Струтинської (1939).

Подібно до „Жінки" і „Громадянки" мав значения часопис п. н. „Нова Хата", що почав виходити 1925 р. і протримався до 1939 р. Було це видання Кооп. Вид. „Українське Народне Мистецтво" у Львові. До 1934 р. виходив як місячник для плекання домашньої культури, а з 1934 р. і до 1939, як двотижневик за редакцією М. Громницької та Л. Бурачинської-Рудик.

Мистецьке оформления і добре підібраний зміст часопису звернув увагу не лише українського суспільства, але і чужинців. Року 1933 у Празі відбулася виставка ілюстрованих часописів, на якій, стараниям Українського Історичного Кабінету українські часописи мали свій окремий відділ. По закінченню виставки, спеціяльним жюрі відзначено було, поруч з іншими часописами, також „Нову Хату" і в спеціяльній публікації рекомендовано її для публічних книгозбірень, каварень, сальонів тощо.