Як українське суспільство зустріло ,, Основу"?

Як же зустріло „Основу" українське суспільство? Довідуємося про це в першу чергу з самих сторінок „Основи". Редакція повідомляє, що на оповістку про вихід журналу відгукнулися земляки невдовзі з усіх кінців України, з Криму, а також з Кавказу, Москви, Казані, Астрахані та інших сторін.

„Слава Богу", що випряли вже „Основу". Може і варстат уже поставили ?... пише, наприклад, до Шевченка один із земляків, прочитавши оповістку про журнал (Т. Лебединцев)... нехай же тчуть на здоров'я. Та коли б добре ткали, щоб виробити матерію на сорочки доброї двадцятки, бо зовсім обідрана і тіло навіть світиться, материне світло."

Інший писав: „Світить каганчик – не лучину – той ниточку, а пасмо другий – робота и вийде для почину... Аби крутить, аби не стать"...

3 яким зацікавленням і з яким почуттям зустрічали сучасники вихід „Основи", можна бачити також з листа одного харків'янина до А. Білозерського з додатком до нього віршу п. з. „Дяка за Основу". Граючи словами, зв'язує він ткацьку основу та журнал „Основу" з Основою Харкова, де жив Гр. Квітка-Основ'яненко. Звертаючись до „Основи", автор віршу пише:

Сполать вам, хлопці, що згадали,

Про нашу сторону писати,

А то аж жаль, що всі мовчали...

....Сполать іще скажу вам знову,

Тому, затіяв хто Основу!...

Пишите ж в добрий час та гарно:

Щоб праця не пропала марно!...

В інших листах оцінка „Основи", як захистниці народніх прав, звичаїв тощо. Ще в інших автори торкаються мови журналу, як, наприклад, полтавська молодь пише:

„Ми собі так мизькуєм, що „Основа" повинна бути на рідній українській мові... будемо сподіватися, що чим далі „Основа" все буде в нашій любій мові".

Думки і гасла українського відродження, що їх принесла „Основа", знайшли відгук і серед українського панства. Та незабаром воно вже їх злякалося, коли побачило, як вони почали захоплювати ширші кола українського суспільства. Через це замість підтримки зустрілася „Основа" з їх зусиллям вживати способів „к успокоению горячечних увлечений".

Відгукнулися на вихід „Основи" і галицько-українські землі. „Звістка о виходящей „Основі", – писав Як. Головацький у квітні 1861 р. до Куліша, – прошибнула цілу країну нашу і зо всіх сторін попитують мене, якби можна достати тую книжку. Хоч як тяжко було „Основі" дістатися до ширших кіл галиць-ко-українського суспільства, все ж часом, бодай, поодинокі числа потрапляли чи то до редакції, чи до рук окремих осіб. Редакції часописів уважно слідкували за її змістом, ознайом-люючи з ним своїх читачів, подаючи чимало передруків, як також подаючи спеціяльні статті, присвячені оцінці і значению „Основи" в українському життя (наприклад: „Як гадає „Основа" про галицьку письменність" у „Вечерницях", або передруки праць Костомарова: „Черти народ, южно-русской истории" та інші, Куліша: „Історія України" та чимало інших).

Врешті відгукнувся і галицько-український гумор і сатира. Один з рукописних гумористичних часописів п. н. „Фірман" подав образок, що представляв вавилонську вежу з видавців часописів у віці хлопців. На самому споді -- видавець „Основи". У лівій руці – нижка „Основи", у правій – козацька шапка. Йому на карку сидить видавець „Слова" (Б. Дідицький) і т.д.