Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KonspektdljaRKzEP2012-spaces_ru.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
553.47 Кб
Скачать

Тема 8 поняття собівартості та ціни продукції ( послуги ).

1. Поняття собівартості продукції (послуги ), її види та склад.

2. Поняття ціни продукції. Система цін та знижок.

1. Витрати виробництва знаходять своє вираження в показниках собівартості продукції , що в грошовому виразі характеризує всі матеріальні витрати і витрати на оплату праці, необхідні для виробництва і реалізації продукції.

Сума витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції ( робіт, послуг ), а також податки, збори і обов'язкові відрахування становить повну собівартість продукції. Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями калькуляції, які дозволяють врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. Згідно з Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ кожне підприємство самостійно обирає і затверджує перелік статей калькуляції одиниці виробу, бо цей перелік залежить від напрямку діяльності підприємства. Інформацію про склад статей калькуляції містить Положення ( стандарт ) № 16 “ Витрати “.

У собівартість продукції включаються :

  • витрати на освоєння виробництва ;

  • витрати на оплату праці з відрахуваннями на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості; відрахування на обов'язкове медичне страхування ;

  • витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращанням якості продукції ;

  • витрати на обслуговування виробничого процесу та ремонти ;

  • витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;

  • витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;

  • витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;

  • виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);

  • витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;

  • витрати на гарантійне обслуговування продукції;

  • витрати, пов'язані зі збутом продукції ;

  • витрати на відтворення основних виробничих фондів ( амортизація ) ;

  • втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси, які необхідні для виробництва товару, а також від технологій їх використання. Причому, підприємство повинно використовувати такі методи виробництва, що були б ефективні , тобто кожне підприємство намагається вибрати такий технічно ефективний процес виробництва , що забезпечував би найменші витрати виробництва.

Види собівартості

$1 Залежно від часу виникнення витрат існують планова та фактична ( звітна ) собівартість. На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Планові розробляються у плановому відділі на плановий період за плановими нормами витрат. Фактичні - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції, дані про які збирають у бухгалтерії. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

$2 Залежно від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управлінням, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому ( тобто адміністративні витрати ).

Повна собівартість включає виробничу собівартість і витрати на збут, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції .

2. В умовах ринку ціна активно впливає на розвиток суспільства та рівень життя людей. Ціна - грошовий вираз вартості товару. Ціна – величина не постійна. Вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона може бути вищою від вартості при дефіциті товарів на ринку або нижчою при їх надлишку, вона залежить також від купівельної спроможності грошової одиниці.

В чітко налагодженій економіці передбачається взаємодіюча система цін на різні групи товарів і послуг. Існує класифікація цієї системи:

  1. За особливостями купівлі – продажу та за сферами економіки:

  • оптові ціни, за якими підприємства продають свою продукцію іншим підприємствам ;

  • тарифи за перевезення вантажів, а також споживання електроенергії, води, палива тощо;

  • закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

  • роздрібні ціни, за якими товари і послуги реалізуються населенню.

  • світові ціни, найчастіше це – ціни провідних фірм світу.

  1. За ступенем регулювання:

  • централізовано-фіксовані та регульовані;

  • договірні;

  • вільні.

3. Залежно від території дії:

  • Єдині ціни можуть встановлюватися і регулюватися державними органами. Мова йде про такі види продукції, як , наприклад, газ , електроенергія і деякі інші.

  • Регіональні ціни можуть регулюватися регіональними органами влади і керування. Ці ціни орієнтуються при своєму формуванні на витрати виробництва і реалізації, що складаються в даному регіоні (ціни і тарифи на більшість комунальних послуг, вартість проїзду у міському транспорті, а також закупівельні ціни на продукцію сільського господарства).

  • Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням різного рівня собіварстості добування в різних природно-геогарфічних умовах. Це, наприкла, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту тощо.

  • Поясні ціни встановлюються за районами ( поясами ) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва та затрат на транспортування в різні райони. Наприклад, ціни на вино, овочі, фрукти тощо. Пояси визначає держава або вони можуть скластися стихійно, якщо певні товари не виготовляються в даному районі. В Україні встановлених державою поясів немає, але активно працюють стихійно ссформовані цінові пояси.

4. Залежно від ступеню новизни товару розрізняють встановлення цін:

  • на нові товари

  • на товари, які реалізуються на ринку відносно тривалий час.

  • При випуску нових товарів практика багатьох країн виробила цілий ряд цін:

  1. Психологічна ціна. Визначаючи ціну, продавець повинний враховувати психологію її сприйняття споживачем. Ціна на товар установлюється нижче круглої суми, наприклад, 99, а не 100 грн., 599, а не 600 грн. тощо. Тоді у покупця створюється враження точного визначення витрат на виробництво і неприпустимість обману, а також більш низької ціни, поступки покупцю і виграшу для нього, враховується і така особливість психології покупців: вони люблять одержувати решту. У дійсності у виграші залишається продавець.

  1. Престижна ціна встановлюється на вироби дуже високої якості відомої фірми, що володіють унікальними властивостями.

  2. Ціна за проникнення на ринок. Найчастіше ця ціна менша за діючі на даному ринку на аналогічний товар, це робиться для того, щоб споживачі помітили товар, спробували його, може й звикли ( а потім ціну можна збільшити ).

  3. Зняття вершків “ - продаж нового товару за підвищеною ціною, покивін є “ родзинкою “ на ринку. Потім почне діяти “ ефект снобізму “, який полягає в тому, що деякі споживачі нізащо не куплять товар, який купує більшість людей.

  4. Ціна слідування за лідером - фірма призначає на новий товар таку ж ціну, яку тримає фірма- лідер. Така практика не дуже виправдовує себе і навіть може призмести до серйозних неприємностей. Справа в тому, що фірма -лідер має великі обсяги виробництва, а отже – нижчу собівартість, ніж нові фірми. Тому лідер може собі дозволити такий прийом конкурентної боротьби, як зниження ціни, а для нової фірми подальше “ слідування за лідером “ може обернутися збитками, навіть банкрутством.

  • На товари, які реалізуються на ринку тривалий час, установлюються такі види цін .

  1. Ковзаюча ( рос. “ скользящая “ ) ціна встановлюється майже в прямій залежності від співвідношення попиту і пропозиції і поступово знижується в міру насичення ринку. Такий підхід до визначення ціни приймається частіше усього по виробам масового попиту.

  2. Довгострокова ціна встановлюється на товари масового попиту. Ця ціна не підпадає змінам протягом тривалого часу.

  3. Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно ті самі види товарів і послуг, реалізованих різним соціальним групам населення з неоднаковим рівнем прибутків за різними цінами.

  4. Нижче, чим у більшості підприємств, установлюються ціни на товари, що доповнюють інший товар, реалізований по звичайній ціні. Ці ціни використовуються як реклама.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]