Література

1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30 червня 1999 р. // Голос України від 39.07.1999.

2. Закон України “Про господарські товариства”. – від 19.09.1991 р.

3. Агентство з питань запобігання банкрутства підприємств. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організації // Українська інвестиційна газета. - 1998. - №3.

4. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. / Т.2 - К.1999. - С. 257-322

5. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, 1998.- С.163 - 227.

6. Фінанси підприємств, 4-е вид.: підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна - К.: КНЕУ, 2002.

7. Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємства. / навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. / навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2003. – 514 с.

9. Багацька, К.В. Порядок проведення санаційного аудиту [Текст] / К.В.Багацька // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. – 2004. - №.1. – С. 57-62.

10. Багацька, К.В. Проблемні питання визначення санаційної спроможності підприємств [Текст] / К.В.Багацька // Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво. – 2005. - №1. – С. 56-62

Тема 5. Санація підприємств у судовому порядку

5.1. Фінансова санація в ході провадження справи про банкрутство

5.2.Судовий порядок призначення керуючого санацією, його повноваження

5.3. Процедура санації у справах про банкрутство

Понятійний апарат:

санація, банкрутство, санатор, керуючий санацією, арбітражний керуючий, ліквідація, план санації, механізм реорганізації

5.1. Фінансова санація в ході провадження справи про банкрутство

Слід зауважити, судові процедури, які застосовуються щодо боржника, визначено Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до цього закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства.

1. Розпорядження майном боржника.

2. Мирова угода.

3. Санація (відновлення платоспроможності) боржника.

4. Ліквідація банкрута.

Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється із дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Винесення ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією та його повноваження визначені ст. 17 вказаного закону.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника.

Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-ким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівника підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство законодавства багатьох країн передбачають можливість участі кредиторів у фінансовому оздоровленні неспроможного підприємства під час провадження зазначеної справи укладенням мирової угоди. Можливість укладання мирової угоди передбачена ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних платежів кредиторам або щодо зменшення суми боргів.

Мирова угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник, якому загрожує неспроможність, звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство.

Разом із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможний боржник подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборгованості, баланс та інші документи, які свідчать про його фінансове і майнове становище.

У проекті мирової угоди викладаються пропозиції боржника за такими позиціями:

1. форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);

2. бажаний період пролонгації заборгованості;

3. бажана сума списання боргу;

4. обсяг (квота) початкового погашення заборгованості.

Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою щодо другої та наступних черг кредиторів.

Рішення про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету. Воно вважається прийнятим, коли всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Для осіб, які не дали згоду на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, котрі підтримали укладення угоди.

Розрізняють дві основні форми поступок кредиторів, які можуть передбачатися мировою угодою:

• мораторій;

• списання частини заборгованості.

Як правило, у мирових угодах комбінуються як мораторій, так і списання заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, яку боржник повинен погасити, що є обов'язковою умовою для затвердження мирової угоди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% - якщо виплата заборгованості відкладається на довший період. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів.

З формального боку, з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак комітет кредиторів може покласти на арбітражного керуючого функції нагляду за виконанням мирової угоди. Під час дії мирової угоди, арбітражний керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання. З цією метою керуючий може, наприклад, вимагати, щоб усі грошові розрахунки підприємства проводились через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання, вимоги кредиторів у незадоволеній до цього часу їхній частині відновлюються в повному обсязі. Крім того, затвердження мирової угоди є підставою для припинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди недійсною - для відновлення провадження справи.

Мирова угода щодо відстрочення сплати платежів у бюджет та цільові позабюджетні фонди укладається відповідно до вимог податкового законодавства. Державні органи можуть погодитися на відстрочення частини вимог, якщо внаслідок такої поступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов'язкові платежі на користь держави.