3.3. Порядок складання та затвердження плану санції

Порядок складання плану санації складається з таких етапів:

1. Загальні відомості про підприємство

2. Діагностика підприємства

3. Аналіз структури боргу

4. Аналіз ліквідації

5. План дій відносно операційної реструктуризації

6. План дій відносно фінансової реструктуризації

7. Прогноз показників діяльності підприємства

8. Висновок

1. Загальні відомості про підприємство:

- коротка історія;

- структура власності;

- організаційна структура;

- короткий огляд ринків і продукції;

- короткий опис існуючого положення;

- мета реструктуризації.

2. Діагностика підприємства:

- аналіз конкурентних переваг підприємства;

- аналіз функціонального стану підприємства;

- аналіз балансу й звіту про прибуток за останні три роки;

- аналіз грошових потоків за останні 12 місяців;

- аналіз фінансових показників;

- SWОТ- аналіз;

- висновок ступеня глибини фінансової кризи й можливості її подолання.

3. Аналіз структури боргу:

- загальна сума боргу й загальна кількість кредиторів, з якими необхідно працювати;

- сума боргів кожної категорії кредиторів;

- структура кредиторської заборгованості;

- сума боргів критично важливим кредиторам, пріоритети важливості постачальників;

- стосунки із критично важливими кредиторами (їхнє ставлення до співробітництва);

- аналіз здатності досягнення підтримки 51% кредиторів.

4. Аналіз ліквідації:

- оцінка ліквідаційної вартості активів підприємства;

- складання ліквідаційного балансу підприємства;

- розробка плану погашення вимог кредиторів відповідно до їх пріоритетів згідно із законом про банкрутство;

- аналіз реальних можливостей проведення ліквідації відповідно до ліквідаційного балансу.

5. План дій відносно операційної реструктуризації:

1. Першочергові дії:

- загальне керівництво;

- управління коштами;

- фінансовий менеджмент;

- маркетинг;

- виробництво;

- НДДКР.

2. Довгострокові перспективи:

- вироблення стратегії;

- менеджмент та управління людськими ресурсами;

- управління грошовими потоками;

- маркетинг;

- фінансове управління;

- виробництво.

6. План дій відносно фінансової реструктуризації:

- мораторій на погашення боргів (скільки й за якими класами кредиторів);

- відстрочка боргів (скільки й за якими класами кредиторів);

- обмін боргів на власність (скільки й за якими класами кредиторів);

- пробачення боргів (скільки й за якими класами кредиторів);

- продаж активів і обмін на борги (скільки й за якими класами кредиторів);

- загальні результати заходів з фінансової реструктуризації.

7. Прогноз показників діяльності підприємства (період – 3 роки):

- прогноз балансу й звіту про прибуток у перший рік по місяцях, у наступні два роки загальним підсумком;

- прогноз руху грошових коштів у перший рік по місяцях, у наступні два роки - загальним підсумком;

- графік погашення боргів протягом прогнозного періоду;

- розрахунок основних фінансових показників протягом прогнозного періоду;

- загальний аналіз можливості виходу підприємства з кризи й аналіз ризиків.

8. Висновок:

- короткі висновки в цілому за проектом санації;

- порівняльна оцінка ефективності заходів операційної та фінансової реструктуризації;

- прогноз довгострокових відносин з постачальниками після виходу підприємства із кризи;

- висновки відносно соціальних результатів санації;

- висновки відносно значущості реструктуризації підприємства з погляду на економіку регіону.

Досудова санація є системою заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його, як правило, взяти на себе певні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу. Таким чином, погодження плану фінансового оздоровлення підприємства в процесі досудової санації відбувається на основі договорів, укладених між санатором та санованим підприємством.

Розробляти план санації підприємства, що перебуває в кризовому стані, можуть працівники підприємства, представники потенційного санатора чи керуючий санацією.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, ліквідації його заборгованості та покращання фінансових показників, а також умови участі інвесторів (за їх наявності), строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. У плані фінансового оздоровлення підприємства необхідно передбачити строк відновлення його платоспроможності.

Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

• реструктуризація підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• відстрочка та (або) розстрочка платежів або списання частини боргів, про що укладається мирова угода;

• ліквідація дебіторської заборгованості;

• зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема, шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

• виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

• продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

• одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації;

• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації;

• інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Перший розділ плану фінансового оздоровлення підприємства має містити назву боржника, сферу його діяльності та назву інвестора при його наявності. Також в даному розділі може вказуватись мета складання плану санації та методи, що використовуватимуться при розробці плану.

Другий розділ визначає правовий статус та структуру власності підприємства-боржника. У цьому розділі надаються відомості про правову форму організації бізнесу, структуру власності підприємства та його організаційну структуру. Може також бути наведена коротка історична довідка про розвиток підприємства-боржника, зокрема, шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, вітчизняне законодавство визначає досить широкий перелік санаційних заходів, що повинні бути включені в план фінансового оздоровлення господарюючого суб'єкта. Проте даний перелік, на нашу думку, містить суттєві упущення, оскільки ігнорує такі важливі внутрішні джерела фінансового оздоровлення, як зростання доходів та зниження витрат підприємства. Керівництву підприємства, що перебуває в кризовому стані, слід уважно розглянути перспективи застосування усіх наведених заходів, проте особливу увагу звернути на ті, що можуть бути здійснені силами самого підприємства. Це дозволить знизити залежність боржника від зовнішніх суб'єктів та підвищити інвестиційну привабливість.

Третій розділ плану фінансового оздоровлення містить результати аналізу фінансово-господарського стану боржника. У рамках такого аналізу проводиться аналіз фактичного фінансового стану підприємства, причин фінансової' кризи, оцінюються сильні та слабкі сторони підприємства, можливості та загрози щодо подальшого розвитку. Саме якісне та повне виконання даного етапу плану фінансового оздоровлення забезпечує виявлення шляхів подолання кризових явищ та причин їх виникнення, що, в свою чергу, дозволить підприємству відновити ліквідність та платоспроможність у короткотерміновій перспективі та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. На основі результатів проведеного аналізу санатором обґрунтовується доцільність проведення санаційних заходів на підприємстві.

Четвертий розділ плану фінансового оздоровлення узагальнює перелік основних заходів фінансового, виробничо-технічного, технологічного, правового, соціально-економічного, організаційного характеру. Конкретне наповнення даного розділу визначається широким переліком факторів, серед яких слід відмітити:

• причини кризових явищ на підприємстві та можливі шляхи їх усунення;

• можливості господарюючого суб'єкта щодо мобілізації внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування оздоровчих заходів;

• ступінь зацікавленості власників, керівництва, державних органів влади, кредиторів у існуванні підприємства;

• фаховий рівень та досвід керуючого санацією;

• інші фактори.

П'ятий розділ регламентує питання фінансування виконання плану санації. Тут визначаються умови та обсяг фінансової участі керівництва, власників, працівників або зовнішніх по відношенню до підприємства суб'єктів (кредиторів, фінансових організацій, державних органів) у санації суб'єкта господарювання. Варто зауважити, що проведення санації потребує залучення фінансових ресурсів, часто у значних розмірах, що є надзвичайно складним завданням для підприємства, яке перебуває в кризовому стані. Це обумовлює необхідність вдосконалення системи фінансового забезпечення санації, яка сприятиме швидкому покращанню становища господарюючих, суб'єктів, забезпечить стабільність їх роботи в довгостроковому періоді та у кінцевому підсумку створення ефективної ринкової системи господарювання.

Шостий розділ визначає умови участі інвестора у санації підприємства, а саме умови та обсяги фінансування інвестором заходів фінансового оздоровлення, зобов'язання інвестора по відношенню до підприємства, що передбачають подолання кризових явищ у діяльності боржника. Також у даному розділі вказується, що саме отримує інвестор від участі у плані санації.

Сьомий розділ плану фінансового оздоровлення визначає, яку відповідальність несуть боржник, інвестор та інші сторони, що беруть участь у санації, за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Восьмий розділ вказує прогнозні результати виконання плану фінансового оздоровлення, зокрема, суми можливих прибутків чи збитків за результатами виконання плану, термін відновлення платоспроможності боржника та показники ефективності реалізації санаційних заходів.

З моменту порушення справи про банкрутство підприємство не є вільним у строках розробки та реалізації плану санації. Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

Термін санації боржника згідно із вказаним законом становить 12 місяців і в окремих випадках може бути продовжений ще на 6 місяців. Очевидно, що такі терміни не завжди достатні для ґрунтовного аналізу діяльності боржника, розробки плану оздоровчих заходів та їх ефективної реалізації. Законодавство повинно стати більш гнучким у цьому відношенні та передбачати різні терміни для різних за розмірами та сферами діяльності підприємств.

Як і план фінансового оздоровлення в процесі досудової санації, план санації в процесі провадження справи про банкрутство може включати широкий перелік заходів фінансового, господарського, організаційного характеру.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко регламентовано процедуру затвердження плану санації підприємства. Після розробки керуючим санацією плана фінансового оздоровлення підприємства процес його розгляду, прийняття реалізації відбувається у такій послідовності. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією у чотирьохмісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. Керуючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайомитися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

• схвалити план санації та подати його на затвердження до господарського суду;

• відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією.

Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації. Керуючий санацією зобов'язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано план санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко регламентує питання, пов'язане з розробкою, затвердженням та реалізацією плану фінансової санації підприємства. У процесі провадження справи про банкрутство підприємство-боржник для реалізації оздоровчих заходів повинно в стислі терміни мобілізувати сили, активно вишукувати внутрішні та зовнішні джерела фінансування санаційних процедур, виявити та подолати внутрішні причини фінансової кризи.