Література

1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30 червня 1999 р. // Голос України від 39.07.1999.

2. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003. – № 436-IV.

3. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991. – № 1798-XII. “Фінанси підприємств”// За ред. А. М. Поддєрьогіна [Електронна версія підручника]

4. Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємства: навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2000. - 412с.

5. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2003. - 514с.

6. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: навч. посібн.- Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2003.- 240с.

7. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002.- 360с.

8. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і пероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 2. – 640с.

Тема 6. Фінансування санації підприємств

6.1. Фінансові джерела санації: сутність та визначення

6.2. Структурна характеристика внутрішніх та зовнішніх фінансових джерел санації

6.3. Санація із залученням коштів власників підприємств

6.4. Альтернативна санація. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника

Понятійний апарат:

власний капітал, позичковий капітал, внутрішні та зовнішні резерви фінансової стабілізації,факторинг, форфейтинг, облік векселів, конверсія, автономна санація, зовнішня санація, альтернативна санація, ZBВ, коефіцієнт конверсії, консолідація боргу у власність

6.1. Фінансові джерела санації: сутність та визначення

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності й формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових коштів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або пасивів.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

1) Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація строків сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

2) Санація із залученням нового фінансового капіталу:

• альтернативна санація;

• зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

• емісія облігацій конверсійного займу;

• залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють:

• автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників);

• зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави).

Виділяють окремий вид санації підприємств - за допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д.

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто вживається поняття "чиста санація". Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.

У підприємств щодо питань фінансової санації існує два види реакції на фінансову кризу:

• захисна стратегія, яка передбачає: різке скорочення витрат; закриття і розпродаж окремих підрозділів підприємства; скорочення і розпродаж устаткування; скорочення персоналу; скорочення окремих частин ринкового сегмента; зниження відпускних цін і (чи) обсягів реалізації продукції;

• наступальна стратегія, яка передбачає активні дії: це модернізація устаткування; упровадження нових технологій та ефективного маркетингу; підвищення цін; пошук нових ринків збуту продукції; розробка й реалізація прогресивної стратегічної концепції контролінгу й управління.