Збірні іменники

Збірні іменники – це такі іменники, які називають сукупність однакових або подібних предметів як неподільне ціле, наприклад: комашня, гілля. Аналізована група займає проміжне місце між формами однини та множини однокореневих слів (якщо такий ланцюг з трьох елементів можливий): з погляду семантики збірні іменники тяжіють до форм множини, однак граматичною особливістю їх є вживання лише у формі однини. Порівняймо: гілка росте − гілля росте − гілки ростуть; листок падає − листя падає − листки падають. Ще збірні іменники не поєднуються з власне кількісними числівниками при можливості зв’язку з неозначено-кількісними: багато листя, чимало гарбузиння (але не говоримо тисячі листя, два гарбузиння).

Збірні іменники характеризуються також словотвірними ознаками. Більшість з них утворюється суфіксами: -тв(о), -от(а), -еч(а), -н(я), -в(а), -ість, -няк, -ин(а), -овин(а), -инн(я), -овинн(я), -ич, -ар(а), -ор(а), -ія, -ань тощо (студентство, козацтво, голота, злидота, парубота, жіноцтво і жінота, малеча, комарня, мошва, мишва, людність, живність, молодняк, осичняк, городина, садовина, лушпиння, морквиння, маковиння, галич, мошкара, дітвора, комсомолія, ламань, рвань). Продуктивно вживаною є група збірних іменників на -я, у яких або збережений давній суфікс -j-, або ж він зазнав повної прогресивної асиміляції за місцем і способом творення, що привело до фонетичного подовження м’яких приголосних між голосними, а у випадку збігу приголосних − до подальшого спрощення їх: верб’я, дуб’я, пір’я, колоддя, коріння, віниччя, вороння, павуччя, листя. Від прикметників та дієслів (включаючи і дієприкметники) збірні іменники можуть утворюватися безафіксно: молодь, зелень, погань, наволоч, гниль тощо.

Серед суфіксів виділяється група таких, що закріпилися в українській мові внаслідок іншомовних запозичень, наприклад: -ур(а), -ат, -ітет, -арій, -ик(а), (-ік-а), -атик(а) − професура, апаратура, деканат, старостат, генералітет, інструментарій, орнаментика, символіка, синоніміка, проблематика.

До збірних іменників не належать ті, які, хоч і мають значення сукупності, однак виступають у формах і однини, і множини : народ − народи, загін − загони, полк − полки. Позначуване ними може підлягати рахунку: два загони, три полки.

Іменники з речовинним значенням

Із збірними іменниками за семантико-граматичними ознаками зближуються ті, що мають речовинне значення. Це такі іменники, які називають однорідну масу, речовину, що підлягає не лічбі, а виміру. Наприклад: цукор − два кілограми цукру, соняшник (олійна рослина та урожай з неї) − десять гектарів соняшнику, двадцять тонн соняшнику, сатин − три метри сатину тощо. Не поєднуючись безпосередньо з власне кількісними числівниками, ці іменники можуть утворювати словосполучення з неозначено-кількісними числівниками, напр.: багато борошна, трохи солі, чимало маргарину.

Іменники з речовинним значенням називають:

− хімічні елементи, їх сполуки: кисень, водень, вода;

− мінерали, корисні копалини, метали: кварц, слюда, торф, руда, золото, сталь;

− різні матеріали: пісок, глина, вапно, цемент, деревина΄, асфальт, пластмаса;

− ліки: аспірин, анальгін, корвалол, фестал;

− злаки і трави: жито, ячмінь, пирій, ковила, тирса;

− рослини: бузина, терен, шипшина, малина;

− ягоди та овочі: аґрус, смородина, цибуля, часник, морква;

− продукти харчування: хліб, молоко, сир, масло, цукор, олія;

− рідини: вино, пиво, тонік, коктейль;

− тканини: ситець, льон, бязь, шовк, оксамит, парча, твід тощо.

Характерною граматичною ознакою речовинних іменників є те, що вони вживаються переважно тільки в однині (усі наведені вище приклади), рідше − тільки у множині (дріжджі, висівки, вершки, дрова, парфуми). Відхиленням від загальної закономірності є вживання у мовленні співвідносних числових форм типу жито − жита, масло − масла, метал − метали і т. п. Форми множини використовуються для позначення різних сортів, видів рослин, речовин, матеріалів (тверді пшениці − сорти пшениці, що мають зерно найвищої якості, мінеральні води, технічні масла), для підкреслення інтенсивного вияву позначуваного речовинними іменниками − щодо кількості, зайнятої чи охопленої площі (Вівса, пшениці, ячмені − все се зіллялось в одну могутню хвилю; вона все топить, все забирає в полон (М. Коцюбинський); Скосили люди пшениці, що запливали аж до лугу (В. Слапчук); Талі й дощові води, де стік їх не регулюється, змивають верхній шар ґрунту (З газети); Піски Сахари вражають своєю масштабністю).