2. Лексико-граматичні розряди іменників

Лексико-граматичні розряди іменників – це такі їх групи, в яких об’єднуються іменники зі специфічним лексичним значенням, що позначається на характері певної граматичної категорії. Розрізняють такі лексико-граматичні розряди іменників: іменники з конкретним та абстрактним значенням, назви істот і неістот, іменники – загальні і власні назви, збірні іменники, іменники з речовинним значенням, одиничні іменники.

Іменники з конкретним та абстрактним значенням

Іменники з конкретним значенням називають предмети і явища, які існують у просторі, маючи фізичну природу, і пізнаються безпосередньо за допомогою органів чуття. Напр.: квартира, поріг, етажерка, журнал, поле, трава, кущ, дощ, вода, вогонь, день, ніч і т. ін. До них належать:

– іменники на позначення одиничних предметів (назви людей, тварин, рослин, предметів неорганічного світу, напр.: людина, пекар, дядько, кінь, лев, пролісок, цеглина, валун);

– власні назви (Марія, Сахара, „Світанок“);

– назви речовин, матеріалу (азот, граніт, цегла);

– назви просторових понять у якомусь обмеженні (степ, ділянка, гай, смуга);

– назви часу у певних межах ( рік, літо, місяць, доба, година).

Іменники з конкретним значенням співвідносяться з предметами, які піддаються лічбі, вимірюванню, тому вони, як правило, змінюються за числами і можуть поєднуватися з власне кількісними числівниками: зірка – зірки, сім зірок; син – сини, три сини; берег – береги, два береги. Щоправда, деякі іменники з конкретним значенням вживаються тільки в однині (лепеха, рогіз, ситець, молоко) або тільки у множині (окуляри, чотки, гроші).

Іменники з абстрактним значенням позначають не власне предмети, а узагальнені поняття, зміст яких осягається розумом, уявою. Зокрема, це назви опредмечених якостей, ознак, властивостей (краса, синява, скромність, доброта), назви опредмечених дій, процесів (читання, усвідомлення, перемовини), звичаїв та обрядів (обжинки, вхідчини, пострижини), грошових понять (кошти, фінанси) тощо.

Граматична особливість іменників з абстрактним значенням та, що вони не змінюються за числами, а найчастіше вживаються в однині (любов, порядність, уявлення. молодість), рідше – тільки у множині (відносини, пестощі, заручини). У ряді випадків серед іменників з абстрактним значенням спостерігається розрізнення форм однини і множини (властивість – властивості, можливість – можливості, продаж – продажі). З власне кількісними числівники іменники з абстрактним значенням не поєднуються. Можлива їх сполучуваність з неозначено-кількісними числівниками та іменниками з числовим значенням: багато галасу, мало втіхи, безліч клопотів.

Абстрактні іменники – слова переважно похідні, утворені від дієслів та прикметників, і для них показовими є специфічні словотворчі засоби – суфікси -нн-(згасання), -інн- (ходіння), -енн- (мислення), -тт- (буття), -б- (боротьба), -ість (мужність), -от- (смакота), -тв- (убозтво, кравецтво). Рідше абстрактні іменники утворюються безафіксно: лють, біль.

Неперехідної межі між іменниками з конкретним та абстрактним значенням не існує: залежно від контексту той самий іменник може вживатися то з конкретним, то з абстрактним значенням: високе полум’я – полум’я революції, битий шлях – шлях до перемоги, процес дослідження – опублікувати дослідження.