Зразки відмінювання

Однина

Н. курч-а кач-а качен-я плем’-я ім’-я

Р. курчат-и качат-и каченят-и племен-і і плем’я імен-і і ім’-я

Д. курчат-і качат-і каченят-і племен-і імен-і

З. курч-а кач-а качен-я плем’-я ім’-я

О. курч-ам кач-ам качен-ям племен-ем і плем’-ям імен-ем і ім’-ям

М. на курч-аті на качат-і, каченят-і у племен-і в імен-і

Кл. курч-а кач-а качен-я плем’-я ім’-я і імен-е

Множина

Н. курчат-а качат-а каченят-а племен-а імен-а

Р. курчат-ø качат-ø каченят-ø племен-ø імен-ø

Д. курчат-ам качат-ам каченят-ам племен-ам імен-ам

З. курчат-ø качат -ø каченят-ø племен-а імен-а

(курчат-а) (качат-а) (каченят-а)

М. на курчат-ах на качат-ах на каченят-ах у племен-ах в імен-ах

Кл. курчат-а качат-а каченят-а племен-а імен-а

Омонімічними формами для іменників четвертої відміни є називний, знахідний, кличний, а також давальний та місцевий, а для іменників з суфіксом -ен- і родовий в однині; називний, кличний у множині. Назви істот (тварин) у знахідному відмінку множини допускають подвійні форми − співвідносні не лише із родовим відмінком, а й з називним (вирощувати курчат і курчата, доглядати телят і телята). Назви осіб у знахідному відмінку множини мають форму, яка збігається з родовим відмінком (бавили (кого? щo?) немовлят, зібрали хлоп’ят, дівчат). Паралельні форми в однині спостерігаються у родовому, орудному відмінку іменників із суфіксом -ен, а іменник ім’я їх допускає і в кличному відмінку (див. зразок відмінюванняґ).

Відмінювання множинних іменників

Іменники, які вживаються тільки у множині, відмінюються за такими зразками:

Н. коліщат-а вінц-я сан-и діт-и пахощ-і Гімала-ї

Р. коліщат-ø вінець-ø сан-ей діт-ей пахощ-ів Гімала-їв

Д. коліщат-ам вінц-ям сан-ям діт-ям пахощ-ам Гімала-ям

З. коліщат-а вінц-я сан-и діт-ей пахощ-і Гімала-ї

О. коліщат-ами вінц-ями сань-ми діть-ми пахощ-ами Гімала-ями

(сан-ями)

М. на коліщат-ах на вінц-ях на сан-ях на діт-ях у пахощ-ах у Гімалаях

Кл. коліщат-а вінц-я сан-и діт-и пахощ-і Гімала-ї

У називному відмінку множинні іменники можуть мати закінчення -а (зрідка орфограф. -я), -и, -і (орфограф. -ї). Окремих коментарів потребує родовий та орудний відмінки. У родовому відмінку виділяються: 1) іменники з закінченням -ів (-їв); 2) іменники з нульовим закінченням; 3) іменники з закінченням -ей (їх кількість обмежена: саней, сіней, дверей, грудей, курей, гусей, дітей, людей). У ряді випадків спостерігаються паралельні форми: чар-ів і чар, поми-їв і помий, Дарданелл-ів і Дарданелл, Чернівц-ів і Чернівець.

В орудному відмінку переважають закінчення -ами (-ями). Ті іменники, для яких у родовому відмінку характерна флексія -ей, приймають закінчення -ми (сінь-ми, грудь-ми, кур-ми, гусь-ми, діть-ми, людь-ми). Окремі іменники в орудному відмінку відзначаються паралельними формами: штань-ми΄, штан-а΄ми і шта΄н-ями, сань-ми΄ і сан-я΄ми, ворі΄ть-ми і воро΄т-ами, двер-ми΄ і двер-и΄ма тощо.