Третя відміна іменників

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з чистою основою та іменник мати. Поділу на групи у цій відміні немає.

Зразки відмінювання

Однина

Н. піч галузь повість глазур мати

Р. печ-і галуз-і повіст-і глазур-і матер-і

Д. печ-і галуз-і повіст-і глазур-і матер-і

З. піч галузь повість глазур матір

О. пічч-ю галузз-ю повіст-ю глазур’-ю матір’-ю

М. на печ-і у галуз-і у повіст-і у глазур-і при матер-і

Кл. печ-е галуз-е повіст-е глазур-е мати

Множина

Н. печ-і галуз-і повіст-і не вживається матер-і

Р. печ-ей галуз-ей повіст-ей матер-ів

Д. печ-ам галуз-ям повіст-ям матер-ям

З. печ-і галуз-і повіст-і матер-ів

О. печ-ами галуз-ями повіст-ями матер-ями

М. на печ-ах у галуз-ях у повіст-ях при матер-ях

Кл печ-і галуз-і повіст-і матер-і

З-поміж інших іменники ІІІ відміни виділяються найбільшою кількістю омонімічних відмінкових форм: у них збігаються родовий, давальний, місцевий (який, однак, завжди вживається з прийменником) відмінки однини та називний, знахідний (крім іменника мати, оскільки він позначає істоту), кличний множини; називний і знахідний (знову ж таки, крім іменника мати) однини. Іменник мати у непрямих відмінках характеризується суфіксом -ер. Багатий на орфограми орудний відмінок однини: перед закінченням -у (орфограф. -ю) м’які і напівпом’якшені приголосні після голосних зазнають фонетичного подовження і орфографічно подвоюються (мазз-ю, мідд-ю, сілл-ю, річч-ю, подорожж-ю, тушш-ю); не відбувається подовження, а відповідно і подвоєння, якщо основа іменника закінчується двома приголосними (повіст-ю, чест-ю, зі звичніст-ю); не відбувається подовження (подвоєння) твердих губних приголосних та р, а після букв на їх позначення перед закінченням -ю, що позначає два звуки [йу] ставиться апостроф (Об’-ю, любов’-ю, верф’-ю, матір’-ю, глазур’-ю).

У кличному відмінку однини іменники мають закінчення -е, хоча практично ця форма вживається рідко. Для іменника мати кличний відмінок збігається з називним (Терен, мати, коло хати, в нього цвіт біленький… − Нар. пісня).

У родовому відмінку множини усі іменники третьої відміни, крім мати, мають закінчення -ей (галуз-ей, подорож-ей, ноч-ей, сол-ей, але матер-ів). У давальному, орудному, місцевому відмінках множини іменники з основою на шиплячий мають закінчення -ам, -ами, -ах. В інших випадках, коли кінцевий приголосний основи м’який, маємо графічні закінчення -ям, -ями, -ях, порівняймо: подорож-ам, подорож-ами, у подорож-ах; сол-ям, сол-ями, у сол-ях.

Четверта відміна іменників

До четвертої відміни відносяться іменники середнього роду з флексією -а (орфографічно також -я), а в непрямих відмінках і в називному множини набувають суфіксів -ат- (орфографічно також -ят-), -ен-. Ця відміна на групи не поділяється.