Тема 1: теорія літератури як наука і як навчальна дисципліна

План:

1. Теорія літератури як наука.

2. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін.

3. Предмет теорії літератури як науки.

4. Взаємодія теорії літератури з іншими науками.

5. Зміст і обсяг курсу теорії літератури.

Література

Бушмин А. Взаимосвязи литературоведения с другими науками // Бушмин А. Наука в литературе. М., 1980.

Взаимодействие наук при изучении литератури. — Л., 1981.

Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. — К., 2001.

Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. — К., 1993-1996. — Кн. 9.

Єфремов С. Історія українського письменства. К., 1995.

Козлов А., Щербатюк С., Козлов Р. Азбука літературознавства. — К., 1995.

Наєнко М. Українське літературознавство: Школи. Напрями. Течії. — К., 1997.

Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. — К., 1998.

Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988—1995.

Чижевський Д. Історія української літератури. — Тернопіль, 1994.

Тези лекції

Наука про літературу — це узагальнення досвіду творчої праці письменників багатьох країн і народів світу; результат аналізу літературного процесу, взятого в різні періоди історичного розвитку світової літератури. Тому, чим ширше і глибше вивчається художній досвід національних літератур світу, тим правильніші й точніші будуть теоретичні узагальнення, зроблені на підставі цього вивчення. Наука про літературу благотворно впливає на розвиток літератури.

Говорячи про поступальний рух наукової думки, спрямований на пізнання суті і закономірностей художньої творчості, не можна уявити цей процес спрощено, прямолінійно, оскільки він є складним, часом суперечливим, пов’язаним з окремими помилками, певними труднощами, з існуванням ряду нерозв’язаних проблем, а також з негативною дією помилкових концепцій і застарілих поглядів.

Багатовіковий досвід існування світового літературознавства переконливо свідчить про те, що передові напрями в науці про літературу завжди розвивалися і розвиваються не зважаючи на перекручення (зокрема, періоду 70-ти років тоталітаризму).

Теорія літератури — це наука, що вивчає: 1) природу художньої літератури як мистецтва слова; 2) природу художньо-літературного твору як головної «одиниці» літератури; 3)закономірності літературного процесу; 4) найзагальніші принципи та шляхи дослідження як літературного твору, так і літературного процесу.

Теорія літератури — це наука про специфіку та суспільне значення художньої літератури, її пізнавально-виховну та естетичну роль, наука про особливості творчої праці письменника, про головні принципи ідейно-художнього аналізу літературних творів і найважливіші закономірності розвитку літератури.

Теорія літератури має справу із загальними поняттями про літературу, вивчає не одиничні, а суттєві зв’язки та закономірності, притаманні словесно-образному пізнанню і художньому відображенню життя в літературі.

Теорія літератури та риторика відіграли вагому роль у формуванні людської культури — ці науки давали знання про ефективне володіння словом як засобом пізнання та духовного самовираження. Теорія літератури безперервно розвивається від античних часі. Радянський тоталітаризм мав деформуючий вплив на структуру теорії літератури як науки, який виявився у гіпертрофії понять «партійність», «класовість», «соціалістичний реалізм» і в штучному зменшенні інтересу до проблем художності.

Теорія літератури безперервно взаємодіє з літературознавчими дисциплінами. Історії літератури вона дає наукову інформацію про об’єктивні закономірності розвитку літератури, а бере від неї необхідні дані, які допомагають глибше осмислити теорію літературного процесу. Зв’язок теорії літератури з літературною критикою зумовлюється потребами останньої в знанні закономірностей розвитку літератури, у володінні науковими принципами аналізу та оцінки літературного твору.

Важливе завдання теорії літератури як науки полягає й у тому, що вона покликана виробити правильне розуміння закономірностей розвитку художньої літератури.

Кожна наука має свій предмет вивчення, свій підхід до нього і своє особливе завдання та мету у пізнанні цього предмета або якихось окремих його сторін чи рис. Теорія літератури вивчає художню літературу, яка пізнається й іншими науками — літературною критикою та історією літератури. Теорія літератури сприяє досконалішій, повнішій обробці історії предмета.

Потребує глибокого вивчення проблема взаємозв’язку теорії літератури і літературознавства в цілому з рядом інших наук — мовознавством і психологією, історією і соціологією, філософією і естетикою, а також з деякими галузями природознавства і математики. Тут ідеться про необхідне й розумне використання висновків різних наук у літературознавстві з урахуванням специфіки художньої творчості.

Тісна взаємодія теорії літератури та лінгвістики зумовлюється положенням, що слово є головним «будівельним» матеріалом літератури. Р.Якобсон здійснив спробу виділити з теорії літератури розділ «поетика» і з’єднати його з лінгвістикою. В.Виноградов спробував створити «науку про мову художнього твору», яка б розвивалася на межі літературознавства та лінгвістики. Інтерес літературознавців та лінгвістів до мови художньої літератури як мови особливо високоорганізованої зумовлений тим, що в ній криється безліч «таємниць» художності.

Перспективним є зв’язок теорії літератури з психологією. Психологія забезпечує літературознавців дослідницькими підходами, які дають змогу розв’язати проблеми, котрі не розв’язуються за допомогою традиційних філологічних методів. Вагомою є роль психології в науковому осмисленні таких важливих теоретико-літературних категорій як «художній талант», «художнє мислення», «читання твору як акт творчості». За допомогою психологічних підходів розроблено нові принципи аналізу естетичної впливовості художнього тексту. Шляхом зближення теорії літератури з психологією сформувався новий дослідницький напрям в літературознавстві - рецептивна поетика.

Естетика і літературознавство ще з античних часів розвивались у лоні філософії. Ці дві науки мають спільний предмет дослідження. Спостерігається постійна екстраполяція наукових категорій, що вироблялись в естетиці, у сферу теорії літератури, а також зворотний процес: теорія літератури стає своєрідним «полігоном», де виникло й закріпилось багато понять (напр.,; метафора, художній текст, стиль та ін.), які з конкретно-наукових стали загальнофілософськими.

Завдання

У статті О. Білецького «В майстерні художника слова» знайти підтвердження співдії теорії літератури з психології.

Контрольні питання:

1. Дати визначення теорії літератури як науки.

2. Яку роль відіграє теорія літератури у формуванні культури людства?

3. У чому полягав деформуючий вплив радянського тоталітаризму на структуру теорії літератури як науки?

4. Окреслити зв’язок теорії літератури з літературною критикою та історією літератури.

5. Довести перспективність зв’язку теорії літератури з психологією.

6. Чим зумовлюється зв’язок теорія літератури та лінгвістика?

7. Окреслити зв’язок теорії літератури з естетикою та філософією.

8. Які вам відомі допоміжні літературознавчі дисципліни.

9. Що є предметом теорії літератури?