2.3. Групи обставинних прислівників

Залежно від характеру позначуваних обставин у межах обставинних прислівників виділяють такі групи: 1) прислівники місця; 2) прислівники часу; 3) прислівники причини; 4) прислівники мети.

Прислівники місця виражають місце або напрям дії, відповідаючи на питання де?, куди?, звідки?. На питання де? відповідають прислівники, що означають місце перебування чи знаходження предмета. Наприклад: вгорі, внизу, ліворуч, праворуч, попереду, позаду, кругом, навколо, далеко, недалеко, близько, поблизу. З-поміж займенникових виділяємо такі прислівники місця із загальною вказівкою на місце дії: тут, там, всюди, скрізь, де, онде, ні́де, ніде΄, десь, де-небудь, будь-де, деінде, де-не-де, подекуди і под.

На питання куди?, звідки? відповідають прислівники, які означають напрям руху предмета. Це прислівники з конкретним лексичним значенням (вгору, вниз, вперед, назад, ліворуч, праворуч, додому, здалека, зблизька і т.п.) та займенникові із загальною вказівкою на напрям дії (сюди, туди, куди, нікуди, кудись, куди-небудь, будь-куди, аби-куди, звідси, звідти, звідки, звідусіль, звідусюди, звідтіля, хтозна-звідки тощо).

Прислівники часу, як і прислівники місця, також поділяються на дві підгрупи. Одні з них виражають час, у який відбувається дія або стан, відповідаючи на питання коли?, наприклад: вночі, вдень, вранці, ввечері, влітку, спочатку та ін. Також вказують на загальний стосунок до часу (займенникові прислівники): тепер, тоді, коли, ніколи, колись, коли-небудь, завжди. Є прислівники часу, які зазначають періодичність дії або стану: щоденно, щодня, щосереди, щоліта, щороку, щогодини і ін. Напр.: Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою (О. Довженко).

Другу підгрупу становлять прислівники, які виражають початкову і кінцеву часову межу дії або стану. До таких прислівників ставимо питання відколи?, з якого часу?, по який час?, доки? Це і власне прислівники з конкретним лексичним значенням (зранку, звечора, змолоду, споконвіку, довічно, довіку, повік тощо), і займенникові (відтоді, відтепер, доти, досі, дотепер, назавжди).

У початковій школі активний словник дитини поповнюється саме за рахунок прислівників місця і часу, безперечно, разом з означальними прислівниками.

Кількісно обмеженими є інші дві групи обставинних прислівників.

Прислівники причини – це такі обставинні прислівники, які називають причину виникнення дії, відповідаючи на питання чому?, через що?, з якої причини? Т.І. Ніколашина у дослідженні «Каузальні прислівники»[11] подає 31 прислівник цієї групи( включаючи фонетичні та морфологічні варіанти) з їх стилістичними характеристиками: безпричинно, згаряча, ізгарячу, здуру (розм.), зозла (розм.), зопалу, зосліпу, зостару, зостраху, сп’яну (розм. ), сп’яна (розм.), спересердя, спрожога (рідко), спрожогу, спросоння, спросонку, підп’януруч (рідко), знічев’я (розм.– у значенні з нічого робити – відповідно до рос. из нечего делать); ні з того ні з сього, тобто без видимої причини, оскільки прислівник багатозначний. – Коментар наш. – Л.Л.), а також займенникові: причому, причім, чому, чом (розм.), чогось, чого, щось, чомусь, тому ( логічним продовженням якого є що.– Л. Л. ). Можна до цього переліку ще додати того (розм.).Прислівники причини можна замінити на підрядне речення причини: Сказав згарячу. – Сказав, тому що погарячкував. Інші приклади: Тоді Пірат схоплювався і спросоння тікав у любисток; Скільки я не намагався, як не дражнив [бджіл], так ні одна чомусь мене і не вкусила (О. Довженко).

Прислівники мети виражають мету дії, відповідаючи на питання для чого?, нащо?, навіщо?, з якою метою? Наприклад: навмисно, навмисне, зумисне, напоказ, наперекір та питально-відносний займенниковий навіщо.