3. Здібності і задатки. Можливості розвитку і саморозвитку особистості.

Здібності — індивідуальні особливості, які забезпечують успіх у діяльності та легкість оволодіння нею.

Здібності — це такі психологічні особливості людини від яких за­лежить успішність отримання знань, умінь, навичок, але які самі до наяв­ності цих знань, умінь і навичок не зводяться. Стосовно них здібностів иступають як можливості і необхідний рівень майстерності в тій чи іншій діяльності — це дійсність. Заперечуючи тотожність здібностей і суттєво важливих компонентів діяльності — знань, умінь і навичок, у психології наголошується на їх єдності. Здібності виявляються лише в діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Здібносгі виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їх набуття, тобто в тому, наскільки при інших рівних умовах швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знан­нями й уміннями суттєво важливими для даної діяльності.

Отже, здібності — це індивідуально-психологічні особливості осо­бистості, що є умовами успішного здійснення даної діяльності і що вияв­ляють відмінності в динаміці оволодіння необхідності для цієї діяльності знаннями, уміннями і навичками. Як особливості, здібності не можуть бути протиставними іншим якостям і властивостям особистості — якос­тям розуму, рисам характеру, емоційним властивостям і т. д., але мають бути поставленими з ними до одного ряду. Від­мінності в здібностях між людьми можуть визначатися кількісно і якісно. Здібносгі виступають як складний комплекс психологічних властивос­тей людини, що забезпечує успіх діяльності, як набір «змінних величин», який дозволяє досягнути мети різними шляхами. Зазначена обставина відкриває важливий аспект здібностей: широкі можливості компенсації одних властивостей іншими, які людина розвиває в процесі певної діяль­ності. Зрештою, якісна характеристика здібностей дає змогу відповісти на питання, в якій сфері діяльності людині ліпше проявити себе.

Здібності виявляються в діяльності, яка не може здійснюватися при їх відсутності. Не можна стати хорошим поетом або математиком, не ма­ючи певних здібностей. Виявляючись в діяльності, здібності в ній же удо­сконалюються і формуються. Можна розвинути навіть порівняно слаб­кі здібності шляхом наполегливого тренування і систематичних занять. Часто говорять: ця людина — природжений музикант, льотчик, педагог, маючи на увазі під цим, що люди можуть від народження мати здатності до певної діяльності. Це неправильно. Природженими можуть бути лише психофізіологічні особливості, тобто з задатки, які лежать в основі зді­бностей. Самі ж здібності, навіть за наявності дуже хороших завдатків, можуть і не розвинутися при несприятливих життєвих обставинах.

Риси вдачі виявляються в різних життєвих ситуаціях, здібності ж спів належать з певною діяльністю. Наприклад, самовладання шофе­ра у важкій дорожній обстановці — це результат здатності. Але це не значить, що він буде таким же холоднокровним поза професійною ді­яльністю («хворіючи» за улюблену команду, зіткнувшись з поганим об­слуговуванням в магазині).

Здібності не слід протиставляти решті психічних якостей особис­тості — властивостям розуму, особливостям пам'яті, уваги і ін. Якщо яка-небудь з цих якостей відповідає вимогам діяльності або формується під їх впливом, то його можна розглядати як здатність. Успіх же діяль­ності в цілому забезпечує не якась одна здатність, а їх поєднання.

Розрізняють загальні здібності, притаманні більшості людей, які займаються різноманітною діяльністю (органі­заційні, мовні, товариські), і спеціальні, що виявляються лише у певній професійній діяльності (педагога, водія, про­давця, повара та ін.). Здібності не даються людині приро­дою, вони формуються впродовж її життя та діяльності. Основу здібностей становлять задатки, тобто природжені анатомо-фізіологічні особливості, які залежно від життє­вих обставин і спрямованості діяльності можуть розвину­тися в здібності. Задатками є особливості будови та діяль­ності органів чуття людини, її мозку, м'язів тощо. Напри­клад, деякі особливості рухового апарату є умовою роз­витку хореографічних, спортивних та інших здібностей.

Якщо людина обирає професію, в якій притаманні їй задатки зможуть розвинутися, то вона оволодіє нею швид­ше за тих, у кого таких задатків немає.

Для роботи в будь-якій професійній сфері потрібна певна сукупність якостей та здібностей, адже тільки якась одна здібність не може забезпечити успіх в оволодінні професією. Так, для роботи продавцем потрібні такі загаль­ні здібності: охайність, товариськість, доброта; спеціальні здібності: витримка, ввічливість, уважність, кмітливість, Доброзичливість, чуйність. Бажаними є також певні особ­ливості мови, мислення, пам'яті, уяви (рис. 14).

Отже, професійні здібності — це сукупність здібнос­тей, що забезпечують успіх у виконанні професійних за­вдань і вдосконаленні фахових умінь і навичок.

Професійні здібності краще за все розвиваються у діяль­ності, для виконання якої вони потрібні, в такій роботі, де вони переростуть у талант. Щоб досягти високого рівня розвитку здібностей у будь-якій діяльності, треба наполег­ливо оволодівати новими знаннями, новітніми техноло­гіями і досягненнями в цій галузі.

Структура здібностей

Здібності являють собою сукупність психічних якостей, які мають складну структуру. Специфічний характер мають музичні, конструктор­ські, педагогічні, керуючі та інших здібності. Серед властивостей та особ­ливостей особистості, що утворюють структуру конкретних здібностей, деякі займають пріоритетна, а деякі — другорядне значення.

Так, скажімо, у структурі педагогічних здібностей провідними якос­тями будуть педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, яка поєднується з вимогливістю до них, потреба у передаванні знань, комп­лекс організаторських здібностей, як його підструктур і т. д. Допоміжні якості складають: артистичність, ораторська майстерність та інше.

Основні та допоміжні компоненти здібностей утворюють єдність. Вирізняють також загальні якості, що узгоджуються не однією, а багать­ма видами діяльності, та спеціальні якості, співвідносні вузькому колу діяльності.

Природні передумови розвитку здібностей

Здібності є набутим, а не вродженим утворенням. Природні переду­мови розвитку здібностей називають нахилами — це деякі вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які зумовлюють природні індивідуальні розбіжності між людьми. Нахила­ми загальних здібностей розуміється і рівень розвитку та співставлення першої і другої сигнальної систем. У зв'язку з вищенаведеним І. П. Пав­лов вирізняв такі людські типи: а) художній тип з відносною перевагоюпершої сигнальної системи; б) мислячий тип з відносною перевагою другої сигнальної системи; в) змішаний тип.

Нахили — одна з умов формування здібностей, до того ж нахили, багатозначні: на основі одних і тих самих нахилів можуть розвиватися інші різноманітні нахили. При цьому важливим є не біологічна спад­ковість, а спадковість соціальних умов життя. Таким чином, здібності не є лише дарунок природи, но продукт людської історії.

Прояв здібностей

Прояв здібностей прямо залежні від конкретних прийомів форму­вання відповідних знань та умінь. Є підстави вважати, що чи не найвирішальним фактором, від якого залежить, чи виявить людина здібності до даної діяльності, чи ні, є методика навчання.

Суттєво важливий фактор розвитку здібностей — стійкі спеціаль­ні інтереси. Спеціальні інтереси — це інтереси до змісту певної галузі людської діяльності, які переростають у схильність до професійної ді­яльності. Спеціальний інтерес, що формує певний схильність, стимулює дійове оволодіння прийомами та способами діяльності.

Практично діагностувати вияви тих чи інших здібностей можна лише при наявності таких показників: 1) швидке оволодіння діяльністю; 2) якісний рівень досягнень; 3) міцність дійової і стійкої схильності лю­дини до занять цією діяльністю.

Талант

Високий рівень розвитку здібностей називають талантом. Талант — це поєднання здібностей, що дають змогу успішно, самостійно та ори­гінально виконувати будь-яку складну трудову діяльність. Пробудження талантів суспільно зумовлено, тобто залежить від потреб суспільства.

Структура таланта визначається врешті-решт у результаті характе­ром потреб, певної діяльності. Найсуттєвішими важливими здібностями в структурі розумової обдарованості є такі:

1. уважність, зібраність, готовність до напруженої роботи;

2. потреба працювати;

3. особливості мислення, висока продуктивність розумової діяльності

Специфічні розбіжності в обдарованості виявляються у спрямо­ваності інтересів. Тому структура спеціальної обдарованості складає ансамбль загальних якостей, узгоджуються з рядом здібностей, що спів­падають з потребами конкретної діяльності.

Талант у поєднанні його загальних і спеціальних якостей — це лише можливість творчих успіхів, проте це ще не майстерність, досягти якої можливо лише наполегливою працею.

Нахили — вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, які складають природну основу розвитку здібностей.

Схильність — виборча спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає займатися нею. Основою схильності є глибока і стійка по­треба індивіда в тій чи іншій діяльності, прагнення удосконалювати вміння і навички, пов'язані з даною діяльністю. Виникнення схильнос­тей є передумовою розвитку відповідних здібностей.

Геніальність (від лат. — «дух») — вищий рівень розвитку здібнос­тей — як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних. Про наявність геніальності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в розвитку культури суспільства.

Інтелект

Інтелект — інтегративна внутрішня цілісність пізнавальних здіб­ностей людини. Це відносно самостійна, динамічна структура пізна­вальних властивостей особистості. Ці властивості постають на підґрунті анатомо-фізіологічних особливостей мозку і нервової системи. Інтелект виступає загальним визначенням розумових здібностей людини. Біль­шість ознак інтелекту зводиться до двох рис: здатність розв'язувати оригінальні завдання та здатність набувати знання, досвід і пристосову­вати його до потреб проблемних ситуацій.

Таким чином, рівень розвитку пізнавальної сфери можна встано­вити за особливостями розвитку системи інтелектуальних властивостей особистості та сформованості якостей розуму, від яких залежить про­дуктивність навчальної діяльності.

Взаємозв'язок розуму, інтелекту та рівня особистості насампе­ред позначається на стані її мотиваційної сфери: інтересів, установок, цінностей, рівня домагань — прагнення до самоактуалізації та самовиз­начення особистості у світі.

В діяльності (пізнавальній, практичній, естетичній, етичній) та спілкуванні (обміні інформацією, діями, встановлені взаєморозуміння з людьми) об'єктивовані всі сутнісні сили особистості: здібності, воля, почуття, уміння, свідомість, інтереси, прагнення, світоставлення.