Погані звички

• руки намагайтеся тримати у спокої, не смикайте постійно краватку, ґудзики, рукав співрозмовника;

• жінці не слід гратися каблучкою, намистом, сережками або накру­чувати на палець волосся;

• не слід "стріляти" суглобами пальців та постійно що-небудь "гикати";

• розмовляючи, не слід знизувати плечима, як правило, це дратує співрозмовника;

• нечемно вказувати пальцем, особливо на людину; розрізати сторінки журналу гребінцем; слинити пальці, перегортаючи сторінки; використовувати нігті замість зубочистки; витирати взуття штаниною брюк; часто дивитися на годинник, розмовляючи з гостем; підтягувати брюки, а жінці панчохи, колготи; грюкати дверима - у сварці це не аргумент, а лише зайвий агресивний випад

Казуси і "афронти"

Казуси - це мимовільні помилки. Наприклад: познайомитися з кимось двічі, перекинути келих із вином, випустити з рук виделку чи ніж; поцікавитись у сусіда по столу: "Ви не знаєте, хто ця балакуча блондинка?" -і отримати відповідь: "Це моя дружина"; сякатися у серветку.

Афронти - це дії попередньо сплановані та свідомі, коли одна особа не тільки свідомо порушує правила гарного тону, щоб виказати свою неповагу, а ще й підкреслює це: демонстративно не подає руки для привітання; наділяє свого опонента образливим епітетом; відсилає назад подарунок, листівку; з неповагою говорить про близьких співрозмовника тощо.

Казус і афронт іноді можна сплутати. Тому, спілкуючись з іншою людиною, слід пам'ятати, що недбалість у манерах завжди сприймається негативно, а іноді викликає серйозні труднощі у взаємовідносинах

2. Імідж ділової людини. Основні правила формування позитивного іміджу

Імідж - це не лише зовнішній образ, який маскує реальну сутність індивіду. Зовнішній вигляд - це лише стиль, обумовлений внутрішнім складом особистості людини.

Чим привабливіший імідж, тим вищий професійний авторитет та суспільна репутація людини чи фірми, в якій вона працює чи яку очолює.

Етапи формування іміджу

1. Підвищення самооцінки.

Самооцінка – це оцінка власних вчинків, властивостей, переконань, мотивів. У зарубіжній психології самооцінка – це особиста компетентність.

Знижена самооцінка сковує людину, завищена – пов’язана із переоцінкою своїх можливостей, не дозволяє об’єктивно оцінювати ситуацію і себе в ній.

2. Підкреслювання переваг та маскування недоліків зовнішності.

Це можна зробити різними способами, починаючи з підтримання хорошої спортивної форми та закінчуючи використанням декоративної косметики.

3. Формування вмінні носити гарний одяг.

Елегантність позитивно сприймається оточуючими.

4. Оволодіння гарними манерами.

Гарні манери передбачають уміння спілкуватись, доброзичливість, привабливість, привітність.

5. Виховання внутрішніх якостей: заповзятливості, сміливості, цілеспрямованості, творчого ставлення до дійсності.

6. Перевірка створеного іміджу

Можна спробувати розіграти з друзями чи родичами якусь професійну ситуацію і розпитати про враження, яке справили на них ваша зовнішність, манери, засоби спілкування. Можна попросити зняти все це на відео, зроби фото , а потім критично оцінити свій зовнішній вигляд, ходу, манери, жести.

3. Представницьке сприйняття ділової людини

При першій зустрічі з людиною передусім звертають увагу на її одяг. Якщо він свідчить про невибагливий смак, низьку культуру, неповагу до себе та оточення, то від такої людини мало хто сподіватиметься конструктивної співпраці.

Манера одягатися значною мірою визначається індивідуальними психологічними особливостями людини. Тому одяг людини повинен відповідати її внутрішньому змісту.

Зовнішній вигляд може багато сказати про людину. Як показують соціологічні дослідження, у 85 випадках із 100 перше враження про людей створюється за їх зовнішнім виглядом. Отже, навіть розумній порядній людині слід бути уважною до свого вигляду, якщо вона хоче мати добрі стосунки з оточенням.

У минулі часи одяг відображав належність людини до певної соціальної групи, професії. У багатьох випадках форма одягу строго регламентувалась, і ніхто не смів її порушувати. Особливо суворі вимоги були при дворах.

У наш час вимоги до одягу не такі категоричні. Але й тепер в розвинутих демократичних країнах, а такою прагне стати Українська держава, керівники фірм, офісів надають великого значення зовнішньому виглядові своїх працівників. Практика показує, що до акуратно одягнених людей виявляється більш уважне ставлення оточуючих.

Часто людині вистачає одного погляду для висновку про особистість партнера по спілкуванню, оскільки його манери, постава, хода, одяг, прикраси дають багато різноманітної інформації про характер, ставлення до себе, навіть про ділові якості. Всі ці елементи свідчать про зовнішню культуру особистості.

Мистецтво вдягатися полягає у виборі одягу, відповідного до певної ситуації, та підборі його ансамблю. Першою вимогою є доречність. Кожний вид одягу має своє функціональне призначення. Так, джинсовий костюм зручний для туризму, відпочинку і недоречний у театрі чи на офіційному прийомі. У дорогому костюмі-трійці не варто їхати на риболовлю. Недоречне також поєднання різностильових елементів одягу, наприклад, до вечірньої сукні не пасують кросівки, а джинси — до класичного піджака. Ансамбль одягу — це гармонійне поєднання його елементів за призначенням, кольоровою гамою, стилем, пропорціями, елегантністю і зручністю, характером і віком людини.

Кольорову гаму слід підбирати з урахуванням усіх деталей одягу. їх поділяють на основні (сукня, костюм, пальто, плащ) і додаткові (взуття, капелюх, шарф, сумочка, рукавички, прикраси). У костюмі можна використовувати не більше двох-трьох кольорів, а колір основної деталі повинен контрастувати з додатковими. У жіночому одязі гармонують червоний і білий кольори, червоний, Кожен може одягатись, як він вважає за потрібне. Але саме це робить людину відповідальною за свій зовнішній вигляд. Широкий вибір одягу дозволяє кожному повною мірою виявити свій смак. Однак чимало ситуацій сучасного життя вимагають певної форми одягу. Це, найперше, протокольні заходи. Прото-наприклад, не дозволяє жінці з'явитися на офіційному прийомі в міні-спідниці. Винятком з правил було вручення американці Мері Куант у 1966 р. ордена Британської імперії за моду носити міні-спідницю. На церемонії в Букінгемсько-му палаці авторка моди на міні-спідниці була в цьому одязі, зовсім несумісному з придворним етикетом.

Непоодинокі випадки, коли чоловіків чи жінок, які приходили до послів у різних справах, але були одягнені в потерті джинси, шорти або міні-спідниці, не допускали в посольства. Прийнято не пускати в ресторани відвідувачів у шортах, без краватки.

Підвищені вимоги до одягу людей, які відправляються до театру, на концерти класичної музики і, звичайно, на офіційний прийом. Строгим має бути одяг для відвідування заходів, які поєднують у собі святковий і офіційний характер. Це, зокрема, урочисті засідання, ювілейні концерти, в яких беруть участь державні діячі, посли, зарубіжні гості. Поєднання кольорів у чоловічих костюмах консервативніші, однак і тут можливі варіанти. «Гра» кольорів можлива при виборі краватки й шкарпеток (табл. 1).

Рекомендована		гама кольорів чоловічого одягу
Костюм	Сорочка	Краватка	Туфлі	Шкарпетки
Чорний	Біла	Сріблясто-чорна, чорно-червона, темно-червона	Чорні	Світло-сірі, чорні, темно-фіолетові
Сірий	Біла, світло-рожева, кремова, «слонової кістки»	Будь-якого кольору	Чорні	Чорні
Блакитний	Біла, «слонової кістки»	Сіро-червоно-бордова	Чорні, темно-коричне­ві	Сірі, бордові
Синій,темних тонів	«Слонової кістки»,світло-рожева	Червоно-зелено- коричнева	Коричневі	Коричневі
Пісочний	Світло -блакитна,рожева	Темно-синя, зелена, бордова, червоно-чорна	Світлокоричневі	Світло-блакитні
Світлокорич- невии	Біла, рожева, тютюнова	Зелена, бордова, зелено-коричнева, червоно-чорна	Кавові,червоно-чорні, коричне­ві	Бордові

Існує кілька стилів одягу: спортивний, «мілітарі», діловий тощо. Спортивному стилю властивий вільний покрій. Як правило, це піджаки з накладними кишеня­ми, широкі штани або штани-бриджі, різноманітні фут­болки тощо. Для стилю «мілітарі» характерне викорис­тання захисної кольорової гами, простої грубої ткани­ни, подібної на військову, аплікації й нашивки, багато накладних кишень, штани-бриджі тощо.

Покрій ділового одягу консервативніший: одно- або двобортний піджак, прямі штани. Обов'язкова для та­кого костюма краватка, відповідними мають бути тка­нина і кольорова гама деталей. Саме такого стилю має дотримуватися ділова людина.

При виборі одягу слід враховувати і особливості фі­гури.

Одяг ділового чоловіка.

Отже, про одяг ділового чоловіка, яким він має бути.

Якщо високий, худий чоловік вдягне двобортний піджак, що застібається на один ґудзик, він виглядатиме ще худішим. Високим чоловікам не варто також носити подовжені піджаки, ліпше вдягати комбіновані комплекти: піджак зі світлої чи темної тканини в клітинку, а штани — з темної. Пропорції фігури порушаться, якщо високий чоловік вдягне завужені штани — їх ширина повинна відповідати розміру взуття.

Повним чоловікам доцільно вдягати однобортні піджаки з одним ґудзиком, не надто широкі штани, бажано одного кольору з піджаком. Помітний живіт оптично зменшує костюм-трійкам («довгим»). Піджак з великою кількістю ґудзиків краще виглядає на високому стрункому.

Фрак і смокінг традиційно використовуються для офіційних прийомів.

Фрак - це чоловічий костюм, вид сюртука з вирізаними спереду полами і довгими вузькими фалдами ззаду.

Смокінг - це піджак з чорного сукна, широко відкритий на грудях, з довгими шовковими відворотами.

Фрак одягають у винятково урочистих випадках - на урочистому прийомі, урочистому представленні. У дипломатичному світі прийнято з'являтись одягненому у фрак тільки на вечірні прийоми.

До фрака належить одягати білу сорочку, білу краватку-метелик. Слід пам'ятати, що фрак, доповнений чорним жилетом і чорною краваткою, - форма одягу офіціантів.

До смокінга одягають білу сорочку, краватку-метелик. Смокінг не одягають на заходи, які починаються до 17-ї години.

Використання повсякденного костюма для відвідування офіційних заходів. Чоловік може з'явитися на будь-якому торжестві або офіційній церемонії і в повсякденному костюмі неяскравого кольору. Сорочка може бути будь-якого кольору, але однотонна. Краватку бажано одягти некрикливих тонів.

У ділових стосунках підприємці віддають перевагу класичному стилю в одязі.

Класичний костюм підприємця (бізнесмена), в обов'язковому порядку, включає піджак. Нижній ґудзик піджака не застібається. В офіційній обстановці інші ґудзики мають бути застібнуті. Це, зокрема, під час ділової зустрічі, на трибуні, при вході до кабінету іншого підприємця. Розстібнути піджак можна лише тоді, коли ви сидите за столом або в концертному, театральному залі.

Часто є бажання зняти піджак, особливо на офіційних заходах. Це дозволяється після того, як господар кабінету, почесний гість, інша відповідальна, старша особа на прийомі зняла піджак. Якщо керівникові, скажімо, не жарко, то він повинен враховувати стан присутніх. І для полегшення їх стану зняти піджак. Інакше думки присутніх будуть кружляти навколо того, який неуважний керівник. Це може негативно вплинути на хід наради.

В неофіційній обстановці, наприклад, перебуваючи в гостях у близьких знайомих, можна зняти піджак, не чекаючи запрошення господаря. Але попередньо треба попросити на це у нього дозволу. Тому чоловікові - одягненому у фрак, ходити вулицею не можна. У будь-якій країні людина, одягнена у фрак, може викликати на вулиці здивування або усмішку.

Костюм може бути однотонним або в дрібну смужку чи клітинку, але без

різких контрастів. Для ділових прийомів рекомендується одягати однотонні костюми сірого, темно-сірого, темно-синього або чорного ко­льору. Найбільше поширений у ділових колах костюм-двійка, але можливий і костюм-трійка.

Чорний костюм одягають для найбільш урочистих випад­ків.

Всі інші деталі одягу підбирають під костюм. Особлива увага приділяється краватці.

Краватка - обов'язкове доповнення до однотонної соро­чки. З костюмом у смужку, в клітинку добре поєднується од­нотонна краватка, а з однотонним костюмом - краватка з ві­зерунком, строката. Якщо сорочка несвітла однотонна, краватка має поєднуватися з її кольором. До яскравої сорочки з візерунками одягають тільки однотонну краватку. В усіх випадках краватка повинна бути темнішою за сорочку. Існує ряд прикмет щодо краватки, на які варто зважати підприємцям-бізнесменам. Колір краватки вашого ділового партнера може допомогти вам визначити його характер, на­стрій, позицію на переговорах.

Отже:

• яскраво-червоні краватки виражають експресивність, певну непослідовність;

• поєднання яскраво-червоного кольору з жовтим - розку­тість, наполегливість у відстоюванні власної точки зору;

• червоний малюнок на темному фоні може свідчити про впевненість у собі, цілеспрямованість;

• сині, темно-коричневі кольори з додаванням червоного і трохи смарагдового свідчать про доброзичливість, готов­ність врахувати думку опонента;

• сіро-перламутрові кольори підкреслюють уміння володіти почуттями;

• яскраво-зелені кольори в поєднанні з жовтими можуть вка­зувати на деяку настороженість;

• чорна плетена шкіряна краватка вказує на бажання бути елегантним, привабливим.

Готуючись до ділових переговорів, краще одягати сіро-перламутрові, синьо-червоні, темно-бордові краватки. Вва­жається, що краватки з графічним малюнком налаштовують співрозмовників на діловий лад. Яскраві краватки зі строка­тим малюнком створюють у ваших ділових партнерів відчут­тя емоційного тиску, викликають роздратування.

Однаковими за кольором мають бути краватка і носова хусточка, (кінчик якої видно із нагрудної кишені).

До темного вечірнього костюма найкраще підходить шо­вкова краватка. Синтетичну краватку носять більше із шкіря­ним піджаком. У краватках-метеликах з'являються тільки на офіційних прийомах.

Ширина краватки має бути пропорційна ширині піджака. Краватка не повинна виснути нижче пояса, але й не бути ко­роткою. Вона повинна трохи не доходити до пряжки брючно­го паска. Краватка має бути зав'язана акуратно і правильно.

Сорочка, яка ідеально підходить для візитів будь-якого рівня, - білого кольору. Строката сорочка не підходить до ко­стюма з візерунком. Не прийнято одягати сорочку в смужку з костюмом у клітинку і навпаки - клітчату сорочку з костю­мом у смужку. Чим темніший костюм, тим світлішою має бу­ти сорочка.

Чоловіче взуття. Чорні туфлі підходять до костюма будь-якого кольору. Коричневе взуття не пасує до темного костюма. Світле взуття носять тільки із світлим костюмом у літній час, спортивне - тільки із спортивним одягом. Лаковані туфлі но­сять тільки із фраком і смокінгом. Шкарпетки підбирають в за­лежності від кольору костюма і взуття. Вони служать ніби ко-

коровим переходом від брюк до взуття. Шкарпетки мають бу-більш темні, ніж брюки, але світліші, ніж черевики. Добре оєднуються з будь-яким строгим костюмом темно-сині, тем­но-сірі, темно-зелені і чорні шкарпетки.

Головний убір має відповідати верхньому одягові, його тону. Фетрового капелюха носять із солідним пальтом. Го­ловний убір з невеликими полями - з плащем. Шарф і рука­вички мають підходити за кольором і візерунком до інших деталей одягу. Взимку переважно носять одяг темних тонів. Зовсім небажані світлі брюки під темним пальтом.

Недопустимо, щоб із зовнішніх кишень піджака вигляда­ли різні предмети - ручка, олівець, гребінець, окуляри. Ки­шені не слід переповнювати.

Для кожного виду діяльності, кожної ситуації існує певна форма одягу, певний ансамбль. І ділова людина повинна це враховувати. Не можна одягати кросівки до строгого костю­ма, джинси - до піджака та ще з краваткою.

Врахування індивідуальних особливостей чоловіка при підборі одягу. Вміло підбираючи одяг, можна привернути увагу до достоїнств і приховати недоліки фігури, підкреслити індивідуальні особливості зовнішності і характеру, зробити одяг продовженням і окрасою індивідуальності.

Людям світловолосим і голубооким краще підходять хо­лодні сіро-голубі кольори, темнооким брюнетам - жовтувато-коричневі.

Високим і худорлявим чоловікам рекомендується носити піджак з більшою кількістю ґудзиків. Двобортний піджак, який застібається на два ґудзики і має ще зверху два декора­тивні ґудзики, робить чоловіка ніби ширшим у плечах. Одно­бортний піджак на високому худорлявому чоловікові пови­нен застібатися хоча б на три ґудзики.

Одяг ділової жінки

Сучасній жінці пасує піджак зі спідницею або зі штанами. Під піджак одягають блузку. В теплу пору року можна вдягати блузку зі спідницею. Блузка не повинна бути прозорою, а спідниця — надто короткою (не вище за коліна). Жінкам можна також носити в'язані речі: сукню або джемпер зі спідницею. Кольорова гама одягу необмежена за умови гармонійного поєднання. Однак повним жінкам не пасує одяг з різнокольорової яскравої тканини, пишні спідниці, деякі трикотажні речі. Худих жінок візуально робить ще худішими одяг у дрібну смужку. Вбрання ділової жінки не повинне бути надто претензійним, прикрашеним яскравими аксесуарами тощо.

Елегантність (лат. elegantis — вишуканий, витончений) людини часто ототожнюють з модним одягом, але це не зовсім так. Елегантною виглядає людина, в одязі якої усе гармонує, чисте, підшите, застібнуте й випрасуване, а взуття — ідеально чисте незалежно від погоди. Елегантний одяг приховує вади фігури і підкреслює її переваги.

Одяг повинен бути зручним. У процесі спілкування не варто, наприклад, постійно поправляти його деталі, слід триматися впевнено, не відволікаючись від розмови.

На вибір одягу впливає й характер людини. Спокійні, врівноважені люди носять одяг нейтральних тонів, без прикрас. Більш емоційні надають перевагу яскравішому одягу, неврівноважені — часто невдало підбирають кольорову гаму його елементів.

Добираючи гардероб, слід зважати на вік. Речі, що пасують молодим, смішно виглядають на людях старшого віку, і навпаки. Якщо молоді управлінці можуть Жіночий одяг для офіційних прийомів, як правило, може бути різноманітним, але з дотриманням певних вимог. Це може використовувати в одязі модні аксесуари (аплікації, синтетичні матеріали, вставки тощо), то працівникам старшого віку належить носити або модні речі найвищої якості, або класичний одяг.

Необхідними атрибутами сучасної жінки є прикраси макіяж, парфуми. Діловий стиль вимагає мінімального їх використання при створенні іміджу: невеликі сережки, намисто чи золотий ланцюжок на шиї, на правій руці — обручка (для заміжніх) або перстень (для незаміжніх), на лівій — не більше однієї каблучки з напів - дорогоцінним каменем, один браслет. Небажано носити дуже дорогі прикраси, вони доречні для урочистих подій, відвідання театру тощо. Модна тенденція носити зверху на блузці золоті хрестики свідчить про відсутність смаку і може образити почуття християнина, адже хрест віруючі носять на тілі.

Чоловіки можуть собі дозволити обручку або перстень і вишуканий затискач до краватки. Застібки на рукавах сорочки (якщо вони є) повинні бути виконані в одному стилі із затискачем.

Макіяж ділової жінки має підкреслювати красу її обличчя, а за необхідності — маскувати його вади. Більшість ділових контактів відбуваються при денному світлі, тому яскравий макіяж недоречний.

Зовнішній вигляд ділової людини залежить і від зачіски. Чоловікам слід дбати про те, щоб волосся було чисте й підстрижене. Нині ділові чоловіки віддають перевагу коротким зачіскам, хоч індивідуальний стиль можна проявити й за допомогою більш довгого волосся. Але крайнощі недоречні, бо дуже довге волосся (допустиме, наприклад, для естрадної зірки) або поголена голова (характерно для криміналізованих осіб) не символізують ділову орієнтацію менеджера.

Керівникові бажано мати виголене обличчя. Вуса і борода вимагають багато уваги й часу для догляду. Модна «дводенна непоголеність» більш доречна у колі друзів, а в офіційній ситуації непоголений учасник спілкування виглядає неохайно.

Ділова жінка повинна вкладати волосся у просту зачіску, адже надто вишукана зачіска потребуватиме постійного піклування, що відволікатиме від спілкування. Недоцільно перебувати на роботі з довгим розпущеним волоссям, яким би гарним воно не було.

Культура почуттів. У процесі спілкування людина не тільки повідомляє, сприймає, інтерпретує інформацію, а й виявляє певні емоції, почуття. Вміння керувати ними, дбаючи про те, щоб вони узгоджувалися з контекстом розмови, відповідали особистим інтересам та інтересам справи, не посягали на особистісну сферу співрозмовника, тобто культура почуттів, є особливо важливою передумовою продуктивності ділового спілкування.

Культура почуттів — рівень розвитку, уміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційними ставленнями до навколишньої дійсності.

У діловому спілкуванні культура почуттів виявляється в адекватності емоційних реакцій комунікативній ситуації, умінні точно обирати інтонації, експресивно забарвлену лексику і відповідно реагувати на неї, виявляти вмотивований емоційний резонанс, співпереживання.

Почуття є продуктом життєвого, суспільного досвіду особистості, її спілкування й виховання.

Повсякденний одяг ділової жінки - сукня-костюм (вов­на, твід, полотно). Одяг має бути функціональний. У ділово­му світі для жінок переважає класичний стиль. Одяг ділової жінки не повинен відволікати співбесідника від ділової роз­мови. Тому не рекомендуються міні-спідниці, глибокі вирізи, яскраві кольори.

Найбільш вдалі кольори - темно-синій, світло-коричневий, бежевий, темно-коричневий, сірий, світло-синій. Червону сукню слід одягати тільки на багатолюдних заходах щоб виділитися. А в офісі цей колір може викликати розд-ратування, втому у ділового партнера під час бесіди.

Вдень і влітку краще одягати сукні світліші, ввечері і взимку - темних тонів.

Одяг жінки з врахуванням індивідуальних особливос­тей. Недоліки фігури добре маскують яскраві візерунки. По­вні жінки виглядають більш стрункими в одязі у вертикальну смужку. Одяг темних кольорів краще приховує повноту. Не підходить повним жінкам одяг з крупними візерунками.

Косметичні засоби допомагають діловій жінці вигля­дати бадьорою, рішучою, впевненою у собі. Так, дуже світ­лі брови надають обличчю втомленого вигляду, і їх слід підфарбувати олівцем. Надмірне вживання косметики спра­вляє негативне враження на співбесідника, особливо в діло­вому спілкуванні.

Постава і хода в усі часи були частиною гарних манер. В очах бізнесменів упевнена, рішуча хода, правильна постава свідчать про впевненість у собі, уміння тримати себе в руках, надійність ділового партнера. Керівникові, підприємцеві пра­вильна постава і хода просто необхідні.

При ході не слід широко розставляти ноги - це не личить діловій людині. Довжина кроку має бути постійною.

Ускладнює ходу високий каблук.

Щоб мати правильну поставу і ходу, треба бути в добрій фізичній формі. Необхідно займатися спортом.

Культура мови ділових людей

У діловому спілкуванні першоосновою є, звичайно, мова. Мова кожної людини має бути правильною. Мова під­приємця, бізнесмена - особливо, тому що помилки у вимові і вживанні слів відволікають співрозмовника від суті ділової розмови, а іноді ведуть до непорозумінь. Бізнесмена, який не вміє точно викласти свої думки, можуть невірно зрозуміти.

Голос і темп мови - елементи, на які найперше слід зве­ртати увагу. Дуже голосна мова неприємна для слуху, особ­ливо якщо високий тембр. Ділова розмова не може бути шви­дкою. Погано, якщо в ході розмови ковтають окремі склади або цілі слова. При швидкому темпі мови співрозмовникові важко стежити за ходом вашої думки.

Неприємна для слухача і манера говорити повільно, роз­тягуючи слова, а також тиха, ледве чутна мова. Говорити слід так, щоб слухачеві не доводилось просити повторити сказане. Чистота мови і вимови - це вимога літературної мови, нормами якої мають керуватися освічені люди.

Кожна мова - українська чи інша - це ціла система. Од­ночасно це і відпрацьований ансамбль. Однією з умов взає­морозуміння під час розмови є чистота мови.

Навіть освіченій людині варто іноді заглядати в орфоепі­чний словник.

Дуже ріже слух засмічення мови словами-паразитами. Це такі слова, як "ну", "значить", "коротше". Повторювані через кожне слово, вони позбавляють мову переконливості. Сло­вом-паразитом може стати будь-яке інше слово, якщо воно часто повторюється.

Мова завжди має відповідати ситуації, культурному і професійному рівневі слухачів. З цим, зокрема, пов'язане вживання жаргонних висловів, а останнім часом іноземних слів. Ними не слід перенасичувати мову. Дехто вважає, що, вживаючи часто іноземні слова, він підкреслює свою обізна­ність, сучасність. Насправді це сприймається як хизування, поверховість людини. Підприємець, бізнесмен має відчувати міру у вживанні нових іноземних слів.

Ваша мова повинна бути зрозуміла співрозмовникові. Тому слід обережно вживати професіоналізми, яких немало в медицині, техніці. У спілкуванні з діловими людьми вживан­ня їх небажане, оскільки вони можуть виявитись незрозумі­лими для вашого слухача.

У діловій розмові слід уникати замудрих наукових термі­нів. Не треба вживати слово "лімітувати", коли можна сказа­ти "обмежувати", "індиферентно" замість "байдуже", "орди­нарний" замість "звичайний".

Усна мова, на відміну від писемної, повинна бути прос­тою і зрозумілою. Таку мову називають лаконічною.

У мові важливо використовувати яскраві образні вислови, зокрема прислів'я, приказки, афоризми.

Спілкування з допомогою перекладача вимагає дотримання певних правил. Правила ці прості, але обов'язкові.

Перше. Перед початком переговорів слід ознайомити перекладача з колом питань, які будуть обговорюватись з іноземним партнером. Варто звернути увагу на термінологію яка може переважати в розмові. Якщо під час переговорів перекладач не зрозумів якесь слово-термін, він повинен попросити будь-яку із сторін пояснити значення слова.

Друге. Під час переговорів сторони мають говорити повільно і висловлюватись точно. Слід стежити за тим, щоб слова не мали двозначного змісту.

Третє. Не можна вимовляти більше двох речень підряд. Перекладачеві важко запам'ятати більше двох фраз.

Четверте. Не вживайте в розмові прислів'їв, каламбурів. В іноземній мові вони часто не мають відповідників і їх важко перекладати. У довільному перекладі вони можуть набувати двозначного, навіть образливого змісту.

П'яте. Уважно слідкуйте за тим, як партнер реагує на ваші слова у викладі перекладача. Спостерігайте за виразом обличчя партнера і негайно вживайте заходів, якщо помітите, що до співбесідника ваші слова дійшли у перекрученому вигляді.

Контрольні запитання

1.Які складники входять до поняття "загальна культура ділової людини"?

2.Дайте визначення поняття "стиль".

3.Поясніть сутність поняття "манери".

4.Які вимоги до манер ділової людини Вам відомі?

5.Поясніть сутність поняття "казус".

6.Яка відмінність між поняттями "казус" і "афронт"?

7.Дайте визначення поняття "імідж".

8.Чи тотожні поняття "імідж" і "зовнішній вигляд"? Відповідь обґрунтуйте.

9. Як поєднати демократизм і офіційність в одязі ділової людини?

10. Як розуміти вислів: "По одягу пізнається людина?" стосовно ділових людей?

11. Які вимоги до одягу ділової жінки?

12. Які вимоги до мови ділових людей?

13. В чому полягають особливості роботи перекладача в діловому спілкуванні?