Тема 2.1. Основи етикету

1. Поняття про етикет. Види етикету.

2. Особливості ділового етикету.Правила ділового етикету.

Ключові поняття: етикет, етика, види етикету, правила ділового етикету.

Література:

1. Гах Й.М. Етика ділового спілкування. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 160 с, 6-11

2. Пелеха Ю.І. Ділова етика. : Навч. – метод. Посіб. – 5 – те вид.вип і доп.- Вид – во Європ. Ун – ту, 2004. – 309 с, 9-20

3. Радевич – Вінницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. Посіб. – 2 – ге вид., перероб. і доп.- К.: Знання, 2006. – 291с., 25- 35

4. Стахів М. Український комукативний етикет: Навч. - Метод. Посіб. – К.: Знання, 2008 – 245с.,10 - 17

5. Чмут Т.К. , Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2007 – 230с.,51- 57.

1. Поняття про етикет.Види етикету.

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами – про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль – як реальне явище яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на утвердження самоцінності людини, її прав на гідне та щасливе життя.

Ділова етика – складова етики, яка дає можливість оцінити з точки зору моральних критеріїв та параметрів, що добре і що погано у ділових стосунках між людьми, а також між людиною і суспільством.

Всі форми суспільного життя України все більше інтег­руються до економічного, політичного та культурного життя Європи. Розширюються ділові зв'язки з відповідними струк­турами багатьох регіонів світу.

Спілкування з представника­ми іноземних держав вимагає дотримання основних правил етикету, що значною мірою може вплинути на результатив­ність діалогу. Звичайно, мова йде про ділове спілкування. Як правило, воно грунтується на певних нормах, звичках, тради­ціях, які вироблені людьми в процесі постійної взаємодії, спі­лкування між собою.

Для того, щоб контакти між людьми відбувалися в межах соціальної рівноваги, а спілкування було гармонійним, при­ємним і корисним, людьми вироблені і певною мірою узако­нені правила етикету.

Етикет є такою сферою духовної та практичної діяльності людей, до якої з особливою увагою ставляться представники різних напрямків гуманітарних знань: філософи, соціологи, просвітителі, публіцисти. Не залишається поза увагою етикет в літературі, бо поведінка героя має велике значення в роз­критті його характеру, дає уявлення про звичаї, що існували у суспільстві певного історичного періоду. Не можна не врахо­вувати також і те, що саме етикет стає предметом окремих дискусій і суперечок, навіть серед людей, професійно не пов'язаних з цим предметом, але які намагаються визначити його місце в системі соціальних зв'язків. Така велика увага до цього феномена пояснюється тим, що для діючого суб'єкта і його оточення найважливішим з морального боку завжди є вибір оптимальної форми поведінки.

Що таке етикет?

Етикет - це встановлений порядок, сукупність правил, які регламентують зовнішню культуру людських відносин. Це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній людських взаємин, поведінку в громадських місцях, манеру та стиль одягу.

Термін "етикет" виник у Франції у XVIII столітті. На од­ному з вишуканих, величних прийомів у французького коро­ля Людовіка XIV гості одержали карточки (етикетки) з пере­ліком правил поведінки. Але відповідні правила були відомі ще в Стародавньому Єгипті. Тут ще в 2350 р. до н.е. була на­писана своєрідна "Інструкція поведінки".

Великий китайський мислитель і філософ Конфуцій (551-479 pp. до н.е.) значну увагу приділяв етикету, зокрема гар­монійним стосункам між людьми, визначенню поведінки лю­дини в різних життєвих ситуаціях. Конфуцій визначив також норми поведінки в сім'ї, правила відносин підданих (або під­леглих) і володаря (керівника), які не втрачають свого зна­чення і понині.

Шляхетна поведінка, норми якої розробив Аристотель, високо цінувалась у Стародавній Греції. Цінувалось мистецт­во шанобливості у Стародавньому Римі. Особливо вишука­ними манерами відзначався перший імператор Римської ім­перії Юлій Цезар.

Як система норм поведінки етикет остаточно склався в період Середньовіччя. У середовищі феодалів, зокрема ва ненависть, породжена соціальною несправедливістю, при­вела до Жовтневої революції в Росії (1917), Лютневої рево­люції в Німеччині (1918) і Листопадової революції в Австрії (1918). Наслідком ліквідації дворянства і боротьби з буржуа­зією у відносинах між людьми став так званий етикетний ні­гілізм. Повсюдно спостерігалось викорінення норм етикету, яке набрало не менш безглуздих форм, ніж деякі вимоги цьо­го етикету. Так, у 20-і роки рукостискання оголосили перено­сником інфекцій, а дівчата вважали за образу, якщо їм пода­вали пальто. Наркома закордонних справ Росії Г.Чичеріна на вулиці в Москві мало не побили за те, що він був у капелюсі і при краватці.

Поступово, в міру затухання непримиренної класової бо­ротьби на Заході, підвищення матеріального добробуту лю­дей в нашій країні класичні норми етикету почали повертати­ся до життя. Цей поворот почався після Другої світової війни, особливо в 70-80-і роки.

Починаючи з 90-х років, у зв'язку з формуванням на по­страдянському просторі ринкових відносин і появою класу багатих, відбувається деякий поворот до недалекого минуло­го і в сфері норм поведінки, відносин між людьми. Актуалі­зуються світські манери, тонкощі ведення бесіди, розміщення за столом.

Справа, звичайно, не в поверненні до старого, призабутого.

Етикет, звільнений від застарілих формальностей, не ускладнює, а спрощує і нормалізує повсякденне життя. Його правила ґрунтуються на таких моральних категоріях, як ввіч­ливість, порядність, практичність. Знання правил етикету сприяє розвитку почуття такту, поваги до інших людей навіть в умовах гідність.

Складовою частиною етикету є порядність. Етикет допо­магає людині утримуватися від негативних вчинків – таких як обман, підступність, шахрайство.

Володіння правилами етикету дає можливість не образи­ти ділового партнера, підтримувати власну гідність і престиж фірми. Разом з тим етикет сприяє встановленню сприятливо­го психологічного клімату в процесі ділового спілкування, що впливає на успішне вирішення справи.

Українські підприємства та організації все більше інтег­руються в економічне, політичне і культурне життя світового співтовариства. Спілкування з представниками інших держав вимагає особливої уваги до етикету, дотримання його правил. Відносини між державами визначають люди. Взаємовигі­дні відносини на рівні держав грунтуються на певних прин­ципах суверенітету, рівності, територіальної цілісності, не­втручання у внутрішні справи. Щоб не порушити ці принципи, треба дотримуватися певних норм - так званого дипломатичного протоколу.

Види етикету:

1. Придворний етикет – суворо регламентований порядок та форми поведінки, встановлені при дворах манархів.

2. Дипломатичний етикет – правила поведінки дипломатів та інших офіційних осіб під час контактів один з одним та різних дипломатичних раутах, візитах, переговорах.

3. Військовий етикет – зведення загальноприйнятих в армії правил, норм та манер поведінки військовослужбовців.

4. Загальний етикет, яким визнасаються відносини у суспільстві.

5. Діловий етикет – установлений порядок поведінки, який відповідає конкретній ситуації ділового спілкування і задовольняє всіх його учасників.

6. Службовий етикет – сукупність загальноприйнятих або установлених правил соціальної поведінки у професійному спілкуванні в окремій організації.