1. Поняття «етика». Категорії етики. Види етики. Професійна етика

Етика – філософська наука,об’єктом вивчення якого є мораль, моральність як форма суспільної свідомості,як одна із найважливіших сторін життєдіяльності людини, специфічне явище громадського життя.

Як термін і систематизована дисципліна введена Арістотелем.

За своїм історичним походженням терміни "ети­ка" і "мораль" майже тотожні. "Етика" має грецьке походження, "мораль" - латинське, але обидва терміни пов'язані з ідеєю звичаїв. Давньогрецьке слово "ethos", що спочатку означало оселю, місце спільного перебування, спільне житло, пізніше набуло такого ж самого значення, що й латинське "moral" - "вдача", "звичай", "характер". Moralis - римське слово, за допо­могою якого Цицерон переклав грецьке слово "етичний". І досі ці два тер­міни ("мораль" і "етика") часто використовуються як синоніми, особливо в повсякденному слововжитку. Ними позначають певні правила і норми по­ведінки, певні цінності, які утверджуються в людському суспільстві і які визначають межі того, що є добрим і що поганим, до чого людина пови­нна прагнути і чого слід уникати. Наприклад, етичною або моральною ми називаємо таку поведінку, що відповідає певним прийнятим в суспільс­тві нормам. Проте у теоретичному знанні, на відміну від буденних уявлень, понят­тя моралі та етики розрізняють. Під "мораллю" розуміють реально існуючі моральні відносини, практичну поведінку людей, моральні правила та норми, цінності, що впорядковують і регулюють суспільне життя, сприяють єдності суспільст­ва, зростанню людяності в людині, в суспільстві. Терміном же "етика" з часів античності стали позначати науку про мораль, теорію моралі. Термін "етика'" був введений Арістотелем. Арістотель розрізняв два види людських чеснот:

> доброчесності характеру (що пов'язані з волею людини, з во­льовим вибором); > доброчесності розуму (які пов'язані з мисленням, інтелектом, пам'яттю).

Етикою Арістотель і назвав ту особливу галузь філософських про­блем, що пов'язані саме з доброчесностями характеру - моральними якос­тями людини, моральною поведінкою. І хоча етика є теоретичним вченням, проте там, де йдеться про вольовий вибір людини - там йдеться про прак­тику життя і поведінки. Для Аристотеля етика, на відміну від фізики і ма­тематики, є практичною наукою. її основне питання - як людині потрібно жити, що робити в житті, щоб прожити його гідно (як це личить мудрій людині).

Остаточна мета етики - не пізнання, а практичні вчинки, не "знати", а "стати", тобто - сприяти тому, щоб людина не просто більше знала про мораль, а щоб була краще, стала моральною людиною. Етика вчіть оціню­вати будь-яку ситуацію так, щоб зробити можливими морально правильні вчинки. Тому за етикою закріпилася назва - "практична філософія" (або "моральна філософія").

Зазвичай при згадуванні поняття етики у людей виникають найрізно­манітніші уявлення про цю науку. Для однієї людини етика асоціюється з етикетом, з правилами ввічливої, пристойної поведінки в тих чи інших си­туаціях; для другої - з вченням про моральні якості людини - мужності, чесності, сумлінності тощо та їх вихованням; для третьої - з певними про­блемами суспільного життя - проблемами справедливості, рівності, соціа­льних обов'язків; для четвертої - з проблемами морального вибору і т. ін. Коло моральної проблематики, яке досліджується етикою, надзви­чайно широке і різноманітне. Традиційними теоретичними проблемами, роздуми про які супрово­джують всю історію етичних вчень, є:

> проблеми сутності та походження моралі;

> визначення моралі та способи її обґрунтування;

> можливості пізнання моралі і свідомого її культивування (проблеми моральної просвіти і морального виховання люди­ни);

> проблеми моральних цінностей: природи добра і зла, свободи волі людини, щастя і сенсу життя, любові, справедливості, сумління, честі і гідності особи тощо;

> сутності людських чеснот і вад;

- проблеми морального обов'язку і відповідальності;

> мети і засобів морального вчинку і т. ін.

Нормативна етика зосереджує свою увагу на суспільних вимогах що­до індивідів, прояснює зміст моральних норм, їх відповідність образу лю­дини. Вона досліджує і визначає норми, принципи, цінності, кодекси мора­лі, приписи бажаних для суспільства, зразків поведінки. Нормативна етика пов'язана з процесом пропаганди моральних істин, аналізує можливості їх формування, виховання. Адже етика повинна бути, не тільки теоретичною, але й практичною, тобто впливати на .моральне перетворення життя. Спи­раючись на теоретичні дослідження, нормативна етика висуває певні ви­моги, диктує людині, як їй вчинити в тих чи інших ситуаціях.

Нормативна етика складається з таких підрозділів:

• прикладна етика

• етика професійна

• ситуативна етика. . .

У наш час спостерігається пожвавлення інтересу до етики і етичних проблем, і особливо - проблем прикладної етики (конкретних практичних застосувань висновків етичної теорії). Етика сьогодні всюди. Її проблеми є актуальними в галузі політики, права, ідеології, в засобах масової інформа­ції, в системі державного управління і бізнесу, в науці, в екології і медици­ні, в педагогіці, в сферах сучасної техніки і технології. Будь-яка активна форма людської діяльності потребує моральних критеріїв оцінки, відсут­ність таких критеріїв може звести нанівець навіть найвеличніші успіхи в практичній і науковій діяльності.І тільки етична теорія спроможна дати принципові відповіді на питання, пов'язані з моральними аспектами різних сфер суспільного життя і практики.

Найбільш актуальними сьогодні є такі прикладні галузі етики:

• екологічна етика

• етика сімейних стосунків

• етика міжособового спілкування

• етика ділового спілкування

• громадянська етика

• біоетика (біомедицинська етика)

• господарська етика.

Професійна етика є способом регуляції поведінки в конкретних видах професійної діяльності. її загальними принципами є професійна солідар­ність і корпоративність, професійний обов'язок, особлива форма відповіда­льності. Вона представлена такими галузями, як:

• етика лікаря

• етика юриста

• етика бізнесу

• інженерна етика

• педагогічна етика

• етика вченого та ін.

Нормативна етика має свої завдання не тільки в суспільному житті. Вона має виконати свою роль насамперед в житті особистості. Такий її під­розділ, як ситуативна етика, є способом саморегуляції особистості в окремих ситуаціях - публічних та інтимних (міжособових). До ситуативної етики відносяться:

• етика міжособових стосунків

• етика сімейного життя

• етика ділового спілкування.

Найважливіше завдання нормативної етики - бути засобом фор­мування світогляду особистості.

Ділова етика – складова етики,яка дає можливість оцінити з точки зору моральних критеріїв та параметрів, що добре і що погано погано в ділових стосунках між людьми ,а також між людиною і суспільством.

Стосовно бізнесу ділова етика визначає моральні критерії та параметри відносин між виробниками і споживачами,службовцями і менеджерами організацій,самими організаціями,підприємствами та державою, що утворює систему взаємних зобов’язань одного перед одним.

Ділова етика виконує функції не тільки морального судження, а є й засобом прийняття рішень,що дає можливість правильно розв’язувати суперечливі етичні проблеми.

Категорії етики:

• Добро і зло;

• Обов’язок;

• Відповідальність;

• Справедливість:

• Совість і сором;

• Сенс життя і щастя;

• Честь і гідність;

• Ставлення до смерті

Мораль:

• сукупність регуляторів належної поведінки,через які людина виявляє себе як розумна,самосвідома і вільна істота;

• форма суспільної свідомості,що регулює стосунки між людьми у всіх сферах їхнього життя та діяльності згідно з уявленнями про добро і зло та спрямована на гуманізацію цих стосунків;

• неформальний соціальний інститут,що складається із системи стандартів, яку поділяють та ухвалюють усі члени культурної спільноти.

Моральні проблеми, що розглядаються етикою:

1. Звичай – традицыйно всьановлений порядок поводженнябзакрыплений колективними звичками;

2. Моральны норми – моральны вимоги загального характеру, правила поведінки, очікування та стандарти, що регулюють взаємодію людей;

3. Закон – нормативний акт, ухвалений вищим органом державної влади;

4. Моральність – стан моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне людське життя.