4. Цивільна оборона україни

З метою попередження надзвичайних ситуацій та проведення рятувальних та аварійних робіт в Україні створена система цивільного захисту населення — цивільна оборона.

З лютого 1993 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про цивільну оборону України", 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив Положення про цивільну оборону України, а 7 липня 1995 року схвалив концепцію створення єдиної державної системи щодо запобігання і рятування під час аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

Закон "Про цивільну оборону України" гарантує громадянам України право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха. Держава як гарант цього права створила систему цивільної оборони (ЦО), основною метою якої є захист населення від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути як у мирний, так і у воєнний час.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створені для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Цивільна оборона є складовою частиною загальнодержавних заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та захисту населення від їх наслідків.

Цивільна оборона України організована і функціонує на підставі Законів України «Про цивільну оборону України», законодавства з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України, державних нормативних актів про органи управління ЦО та між­народного гуманітарного права. Ключові завдання державної політики у цій сфері викладено в Посланні Президента України до Верховної Ради України "Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" та у Програмі дій Уряду України, схваленій Верховною Радою України.

ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

• Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів внаслідок пожеж, стихійного лиха;

• Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

• Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха;

• Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

• Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

• Створення систем управління, аналізу і прогнозування, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним Зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування під час надзвичайних ситуацій;

• Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, обов'язкове навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Виконання завдань ЦО досягається плануванням, своєчасним і якісним впровадженням комплексу організаційно-економічних, інженерно-технічних, оборонно-масових та соціальних заходів ЦО.

СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Відповідно до законодавства ЦО організується за територіаль­но-виробничим принципом на всій території України.

До системи цивільної оборони належать:

- Органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'язані з безпекою та захистом населення;

- Органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання;

- Сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

- Фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС;

- Системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

До системи цивільної оборони належать:

- Загальне керівництво цивільною обороною України покладається на Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів Республіки Крим, центральні та місцеві органи державної влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно під форм власності і господарювання.

Начальником цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, його заступником — керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

- Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Закон та Положення про цивільну оборону визначають повноваження органів державної виконавчої влади та управління, керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування та обов'язки посадових осіб з питань Цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України щодо питань ЦО:

• забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

• формує органи управління і сили цивільної оборони, визначає граничну чисельність військовослужбовців та службовців у шта­бах і військах, кількість військових частин у мирний і воєнний час;

• розподіляє міста за групами, а підприємства — за категоріями щодо заходів цивільної оборони;

• визначає порядок створення спеціалізованих і невоєнізованих формувань цивільної оборони;

• створює резерви засобів індивідуального захисту та майна ци­вільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випа­док надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також ви­значає їх обсяг і порядок використання;

• вживає заходів для забезпечення готовності органів управління і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях;

• створює мережу курсів цивільної оборони та визначає категорію, термін і строки навчання слухачів на цих курсах;

• забезпечує проведення наукових досліджень і експериментально-конструкторських робіт з актуальних проблем захисту життя і здоров'я громадян у надзвичайних ситуаціях;

• задовольняє мобілізаційні потреби військ, штабів та установ цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Міністерство надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

- забезпечує розробку і реалізацію заходів захисту населення від

наслідків надзвичайних ситуацій;

- очолює діяльність органів управління, військ цивільної оборони і підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

- у межах своєї компетенції організовує і систематично контролює виконання законодавства України, постанов і рішень Кабінету Міністрів України з питань захисту населення та запобігання над­звичайним ситуаціям та вжиття заходів у разі їх виникнення;

- координує діяльність органів державної виконавчої влади і управління, що залучаються до вирішення завдань, пов'язаних з безпекою населення та забезпеченням його життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій.

- здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих, територіальних і локальних систем оповіщення;

- здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

- організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

- створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю обстановки тощо.

Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження. Комісії вирішують питання формування та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки; координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; організації та керівництва проведення робіт щодо ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій.

Комісії з ТЕБ та НС створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях. Головами комісій призначаються перші заступники голів обласних (районних) державних адміністрацій, інших органів самоврядування чи підприємств. Членами комісії є начальники управлінь, керівники великих підприємств.

Завданнями комісії ТЕБ та НС є:

• координація діяльності органів виконавчої влади з питань розробки та реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення і реагування на надзвичайні ситуації;

• проведення експертизи найважливіших проектів будівництва, реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;

• вирішення питань про створення або припинення діяльності підприємств, що використовують складні та небезпечні технології — зокрема хімічні та радіаційні);

• сприяння розвитку державної системи моніторингу навколишнього природного середовища та контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;

• здійснення співробітництва з відповідними органами сусідніх країн, областей з питань цивільного захисту;

• організація і керівництво роботами по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• залучення до ліквідації наслідків НС необхідних сил та засобів;

• організація взаємодії органів центральної і місцевої виконавчої влади, громадських організацій для евакуації населення, надання потерпілим необхідної допомоги;

• організація визначення розміру шкоди, заподіяної суб'єктам господарської діяльності і населенню внаслідок НС.

Комісія ТЕБ та НС має право:

- одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали і документи, необхідні для вирішення питань своєї діяльності;

- заслуховувати керівників (представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належить до її комплектації, і давати їм відповідні доручення; і розглядати матеріали про причини виникнення і наслідки НС та вносити пропозиції щодо питання адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у виникненні надзвичайної ситуації; і застосовувати без попереднього узгодження з відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади сили і засоби, призначені виконувати завдання із запобігання НС та реагування на них (крім резервів державного матеріального резерву);

- залучати для ліквідації наслідків НС, у разі потреби, всі функціональні ланки державної системи запобігання НС та реагування на них.

Сили Цивільної оборони — війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування, призначені для захисту населення і територій, попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Правові основи створення і діяльності сил цивільної оборони складають: Конституція України, Закон і Положення про цивільну оборону України, інші закони та нормативні правові акти України.

Війська цивільної оборони України створені відповідно до Закону України "Про війська Цивільної оборони" з метою захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, великих пожеж, епідемій, епізоотій, епіфітотій, воєнних дій, в т. ч. застосування зброї масового ураження, а також проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Війська ЦО підпорядковуються Кабінету Мініст­рів України, безпосереднє керівництво ними здійснює Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення.

Крім формувань загального призначення, на об'єктах створюються: групи (ланки) зв'язку; пости радіаційного і хімічного спостереження (РХС); розвідки; сандружини; аварійно-технічні; пожежегасіння; обеззараження; охорони громадського порядку; обслуговування сховищ і укриттів; транспортні; рухомі пункти харчування, речового постачання та підвозу води.