3. Цивільна оборона в зарубіжних країнах.

Система цивільної оборони виникла під час першої світової війни. Це пов'язано зі створенням потужних видів зброї, розвитком авіації. Жахи другої світової війни і наслідки застосування ядерної зброї поставили перед урядами держав питання про створення чи удосконалення системи цивільної оборони. У більшості країн світу система цивільної оборони склалася в кінці 40-х — на початку 50-х років.

Завдання, що стоять перед цивільною обороною, практично однакові в усіх країнах світу — захист населення та економіки під час виникнення надзвичайних ситуацій, проведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт тощо. Значна увага при цьому надається питанням захисту населення від зброї масового ураження. Наприкінці 80-х років у зв'язку із закінченням періоду "холодної війни", підписанням ряду міжнародних угод з питань заборони деяких видів зброї, зокрема хімічної, обмеженням ядерного потенціалу та збільшенням загрози населенню та економіці через зростання кількості надзвичайних ситуацій природного та техногенного походження, акценти у завданнях цивільної оборони змістилися до вирішення питань забезпечення безпеки держави, захисту населення та життєво важливих секторів економіки в умовах надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

На сьогодні у більшості країн світу функціонують національні системи цивільної оборони з чіткою структурою органів, сил та засобів, організовані, як правило, за територіально-виробничим принципом.

Загальне керівництво діяльністю цивільної оборони у більшості зарубіжних країн здійснюється Міністерствами внутрішніх справ через існуючі при них управління, за винятком США, де органи цивільної оборони підпорядковані президентові, який є начальником ЦО країни; Канади - Федеральному уряду; Норвегії - Міністерству юстиції та поліції. На місцях (в округах, зонах, районах, землях, провінціях, містах, общинах тощо) функціонують адміністративно-територіальні управління з питань ЦО.

Одним із найважливіших питань організації цивільного захисту в зарубіжних країнах є взаємодія органів ЦО і збройних сил, що викликано відсутністю спеціальних формувань ЦО або необхідністю залучення додаткових сил для проведення заходів під час масштабних надзвичайних ситуацій.

Основні завдання цивільної оборони у різних країнах практично збігаються — це оповіщення, попередження надзвичайних ситуацій, проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт, забезпечення життєдіяльності потерпілого населення, підготовка керівного складу, спеціалістів у галузі ЦО, навчання населення тощо. Найбільш досконалі системи оповіщення функціонують у СІЛА, Німеччині, Канаді, Франції, Великобританії, Данії, Норвегії, Нідерландах, Бельгії.

У зарубіжних країнах підготовці фахівців з питань ЦО, керівного складу, навчанню населення приділяють велику увагу. У Канаді та Великобританії діють національні коледжі, у Німеччині - академія, у Франції Інститут цивільної оборони, у Нідерландах - вища школа ЦО, крім того, у всіх країнах функціонують мережі курсів ЦО.

Попри спільні завдання, що покладаються на цивільну оборону, її організація у кожній країні має свої особливості.

У США структури цивільної оборони, крім традиційних для ЦО, вирішують завдання забезпечення захисту і нормального функціонування федеральних та місцевих органів влади; утворення та розподілу стратегічних запасів на випадок надзвичайних ситуацій; проведення науково-дослідної роботи з питань ЦО і питання боротьби з тероризмом.

Начальником цивільної оборони США є президент, якому безпосередньо підпорядковується "Федеральне управління з дій у надзвичайних умовах" (ФЕМА), штаб-квартира — м. Вашингтон). Керівником цивільної оборони штату є начальник ЦО штату зі своїм штабом (загальна чисельність до 40 осіб). Крім того, створені місцеві штаби у графствах (3200), районах (10), незалежних містах (37), общинах та у великих містах. Усього в США функціонує 3615 "місцевих штабів цивільної оборони, у підпорядкуванні яких є сховища та протирадіаційні укриття на 242 млн. місць. На території США існує понад 54 тис. наземних постів радіаційного спостереження і дозиметричного контролю, кількість яких в умовах надзвичайного стану може бути збільшена до 150 тис.

На промислових підприємствах з кількістю працюючих більше 50 осіб, створюються комітети цивільної оборони, які за своєю структурою та завданнями подібні до системи цивільної оборони на українських підприємствах.

У США немає спеціальних формувань цивільної оборони. Для вирішення проведення рятувальних та невідкладних робіт залучаються підрозділи національної гвардії та збройних сил. Невоєнізовані формування можуть створюватися на підприємствах.

Окрім ФЕМА, у США діють також "Американська асоціація з цивільної оборони" (ТАСДА) та "Лікарі за готовність до надзвичайного стану".

В Канаді система цивільного захисту створена у 1957 році. Стратегічне керівництво здійснює прем'єр-міністр, а оперативне — міністр федерального уряду. Забезпечує функціонування системи ІДО агентство надзвичайної готовності Канади (ЕРС), яке очолює виконавчий директор. Спеціальних формувань ЦО в Канаді, як і в США, немає. До вирішення завдань ЦО залучається поліція, пожежні служби, медичні установи, військові підрозділи, громадськість.

У Нідерландах система цивільної оборони була створена у 1952 році після прийняття закону про цивільну оборону. Загальне керівництво ЦО країни здійснює міністерство внутрішніх справ через головне управління ЦО, в округах загальне керівництво покладається на комісарів провінцій, а безпосереднє — на начальників ЦО та їх штаби. Питаннями цивільного захисту у районах займаються спеціальні ради, а у общинах загальне керівництво здійснюють бургомістри, яким підпорядковуються: протипожежна, медична, поліцейська служби, служба комунальних послуг та соціального забезпечення.

У Нідерландах є спеціальні формування, що забезпечують вирішення завдань цивільної оборони, до їх складу входить рятувальна бригада, два мотопіхотних батальйони, три роти — медична, інженерна, транспортна, взвод військової поліції та санітарний загін.

Найбільш ефективною системою цивільного захисту населення та територій є цивільна оборона Німеччини. Вона має розвинуту організаційну структуру, значні сили і засоби, розгалужену систему зв'язку та оповіщення, радіаційної розвідки та дозиметричного контролю. Загальне керівництво цивільною обороною країни здійснює федеральне Міністерство внутрішніх справ, якому підпорядковується ряд служб, зокрема служба захисту від катастроф, яка нараховує, при повному розгортанні, до 600 тис. осіб, а при залученні, громадських організації і служб — до 2 млн осіб У Німеччині функціонує величезна кількість захисних споруд деякі ще з періоду другої світової війни. На її території розгорнуто 1565 стаціонарних постів спостереження за радіаційною хімічною обстановкою та іншими вражаючими факторами надзвичайних ситуацій, у т. ч. 1000 повністю автоматизованих

Цивільна оборона Росії найбільш подібна до української, адже їх основа закладалася у колишньому СРСР. Міністерство надзвичайних ситуацій Росії успішно вирішує завдання щодо захисту свого населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Структура, сили та засоби цивільної оборони Росії, за винятком незначних відмінностей такі ж, як і в системі ЦО України Підготовка кадрів для цивільної оборони Росії проводиться в спеціалізованих навчальних закладах. Наукові та конструктивні розробки в галузі техніки і технології здійснюються в науково-дослідному інституті ЦО НС. Робота з попередження стихійних лих і техногенних катастроф будується на основі моніторингу та прогнозів, що проводяться в науково-дослідних інститутах, аналітичних службах і лабораторіях, які належать до різних відомств. Відповідно до російського законодавства, МНС під час виникнення стихійних лих і катастроф має право залучити сили та засоби інших відомств - міліцію, пожежних, медиків, військові частини, будівельні та транспортні організації.