5. Правові наслідки порушення порядку пред’явлення та розгляду претензії, врегулювання розбіжностей за договорами.

Претензія має бути підписана повноважною особою підприємства, організації або їх представником. Не підлягає розгляду за встановленими правилами претензія, підписана особами, до кола повноважень яких заявлення претензій не віднесено.

У випадку, коли одна із сторін не погоджується пристати на запропонований контрагентом варіант, наприклад, акта звірки взаєморозрахунків, він підписується із мотивованими запереченнями проти необґрунтованих вимог контрагента сторони. В таких випадках важливу роль може відіграти експертиза. Однак при цьому слід мати на увазі, що експертиза є лише одним з доказів, хоча й високого рівня достовірності, але не має абсолютного характеру.

Якщо сторони не досягнуть згоди щодо зміни умов договору чи його розірвання, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк, зацікавлена сторона має право передати такий спір на вирішення господарського суду. В судовій практиці спори першої категорії розглядаються як звичайні спори з умов договору і трудностей зазвичай не викликають. Спори другої кате­горії більш складні, оскільки вони пов'язані з необхідністю встановлювати розмір збитків, яких можуть зазнати сторони.

Тема 4. Підвідомчість та підсудність справ господарським судам України План:

1. Поняття підвідомчості господарських спорів та її значення.

2. Підвідомчість господарських спорів господарським судам України. Критерії її розмежування.

3. Підсудність справ господарським судам України, види підсудності і ознаки її розмежування.

4. Передача справ за підсудністю.

1. Поняття підвідомчості господарських спорів та її значення.

Підвідомчість – це встановлена законом сукупність повноважень господарських судів по розгляданню та вирішенню справ, віднесених до їх компетенції. Згідно статті 124 Конституції України компетенція судів розподіляється на компетенцію загальних судів та судів загальної юрисдикції.

Підвідомчість господарських спорів господарським судам і відмежування її від підвідомчості інших юрисдикційних органів визначають на підставі певних ознак, про які докладніше йтиметься далі.

Значення підвідомчості полягає у тому, що певна, визначена законом категорія спорів може розглядатися виключно господарськими судами України і ніякими іншими органами влади чи їх посадовими особами.

Правильне визначення підсудності дає змогу швидко, кваліфіковано вирішити спір, захистити порушені права та охоронювані законом інтереси суб’єкта, що звернувся за таким захистом.

2. Підвідомчість господарських спорів господарським судам України. Критерії її розмежування.

Критерієм розмежування підвідомчості господарських спорів господарським судам України є розподіл за суб’єктним складом учасників спору, їх місцезнаходженням і характером спірного правовідношення.

Суб’єктивний склад учасників спору:

1. юридичні особи, що мають відокремлене майно;

2. громадяни України, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

3. в випадках, передбачених законодавством України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, які не є суб’єктами підприємництва;

4. держава, коли вона виступає учасником господарських відносин;

5. державні органи, органи місцевого самоврядування, прокурор, коли йому надане право бути учасником господарського процесу з метою захисту майнових інтересів держави та органів влади;

6. іноземні організації, організації з іноземними інвестиціями, міжнародні організації, іноземці, особи без громадянства, які займаються підприємництвом.

Види підвідомчості господарських справ господарським судам в залежності від того, одним чи декількома органами приймається рішення:

• виключна підсудність;

• множинна підсудність.

Так, справи про банкрутство відносять до виключної підсудності, а податкові спори можуть розглядатися і адміністративними органами і судами, майнові спори, наприклад, судами загальної юрисдикції, господарськими судами чи третейськими судами.

Множинна підвідомчість поділяється на:

- договірну, що визначається за загальною згодою сторін спору;

- імперативну, коли справа розглядається декількома органами у визначеній законом послідовності (коли законом встановлено досудове врегулювання спорів);

• альтернативну по вибору особи, що прагне захисту своїх прав.

Стаття 12 господарського процесуального кодексу визначає, що справами підвідомчими господарським судам є:

1. справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав передбачених у законодавстві, крім спорів що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги або виконання робіт, якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних угод, віднесено до відання інших органів;

2. справи про банкрутство;

3. справи за заявами органів Антимонопольного Комітету України, Рахункової палати, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарський спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.

Підвідомчість регулюється не лише ГПК а й іншими нормативно-правовими актами.