6. Судові процедури банкрутства, що застосовуються до боржника:

За допомогою судових процедур зважується головна задача - відновлення суб'єкта, що господарює. У процедурах зосереджуються спеціальні механізми й інструменти відносин неспроможності. Закон передбачає чотири процедури: розпорядження майном, санація, ліквідація і мирова угода.

Перші три процедури можна розглядати як стадії провадження. Мирова угода може укладатися на кожній зі стадій. Виникає багато варіантів.

Провадження по конкретній справі про банкрутство може закінчитися на першій стадії, якщо буде укладена мирова угода; по закінченні другої стадії - санації, якщо остання закінчилася успішним виконанням плану санації, затвердженого кредиторами. На цих стадіях боржник не має статусу банкрута. Він отримує такий статус після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури.

Кожна з процедур має свою специфіку і призначення. У судових процедурах сконцентровані юридичні розпорядження дозволу. Так, у процедурах розпорядження майном і ліквідації переважають юридичні розпорядження, а в санації і мировій угоді - дозволу.

Фінансове оздоровлення боржника здійснюється в двох процедурах - санації і мировій угоді.

Для українського законодавства введення розпорядження майном у процесі банкрутства є зовсім новою процедурою. Її зміст полягає в тому, що на момент прийняття господарським судом до провадження заяви про банкрутство боржника ще не ясно, чи є він фактично неспроможним, а введення розпорядження майном і обмеження повноважень його керівника дозволить установити платоспроможність боржника і зберегти його майно. Крім того, процедура розпорядження майном є розумним компромісом між дотриманням інтересів підприємства - боржника і кредиторів.(28)

Господарський суд у визначенні про прийняття заяви про визнання боржника банкрутом указує про призначення розпорядника майном (ст.13. п. 8, 9 Закону).

Розпорядження майном - це найперша судова процедура, застосовувана до боржника. Вона незастосовна лише у випадках спрощеного порядку банкрутства (ст.51, 52 Закону), у відношенні громадян-підприємців (ст.48).

Задачі процедури розпорядження складаються в:

- збереженні майнових активів боржника;

- виявленні кредиторів;

- складанні і твердженні реєстру грошових вимог кредиторів;

- проведенні перших загальних зборів кредиторів;

- ухваленні рішення про перехід на наступну стадію процедури банкрутства.

Процедура розпорядження вводиться при порушенні справи про банкрутство або на підготовчому засіданні (ст.13 п.1 Закону). Разом з тим не виключається варіант уведення такої процедури в проміжку між зазначеними етапами суду, якщо це необхідно для збереження й ефективного використання майна боржника.

Термін процедури розпорядження складає 6 місяців і може бути продовжений чи скорочений судом по клопотанню комітету кредиторів, розпорядника чи майна власника (органа, уповноваженого керувати майном (ст.13 п.7 Закону). У випадках, передбачених Законом, процедура розпорядження майном має більший термін. Так, у відношенні селянського (фермерського) господарства термін розпорядження не може перевищувати 15 місяців і може бути продовжений на один рік (ст.50 п.6 Закону).

Для досягнення мети процедури розпорядження майном Закон установлює таку міру, як мораторій.

Мораторій - це призупинення боржником грошових зобов'язань і сплати обов'язкових платежів. Дана пільга дозволяє використовувати суми, призначені для виконання грошових зобов'язань, на проведення заходів щодо поліпшення фінансового стану боржника. Припиняється виконання виконавчих документів по майнових стягненнях, за винятком виконання виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплаті винагород по авторських договорах, аліментів, а також про відшкодування шкоди, заподіяного життю і здоров'ю, що вступили в законну силу до прийняття господарським судом заяви про визнання боржника банкрутом (п.3 ст.12 Закону). Закон "Про банкрутство" 1992 р. не містив подібних обмежень, і на практиці виникали ситуації, коли кредитори забирали виконавчі листи з банків і намагалися терміново виконати їх за допомогою судових мір. У результаті таких дій зазначені кредитори, задовольняючи свої вимоги, позбавили можливості кредиторів перших чотирьох черг одержати належні їм суми. Новий закон дозволяє забезпечити справедливе задоволення вимог усіх кредиторів.

Мораторій більше грає на користь боржника, чим кредиторів. У процесі мораторію накопичуються кошти в боржника.

Мораторій закінчується, коли припиняється провадження по справі.

Закінчення процедури розпорядження майном настає за рішенням комітету кредиторів (ст.16 п.8 Закону) і вводиться процедура санації чи відкриття ліквідаційної процедури.

Санація являє собою систему мір, здійснюваних під час провадження по справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації, спрямовану на оздоровлення фінансово-господарського положення боржника, а також задоволення в повному чи обсязі частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу і (чи) зміну організаційно-правової і виробничої структури боржника (ст.1 Закону).

Метою введення санації є відновлення платоспроможності боржника шляхом передачі повноважень по керуванню боржником керуючому санацією. Санація вводиться господарським судом на підставі рішення зборів кредиторів.

Вирішуючи питання про введення санації, господарський суд аналізує майно боржника на предмет визначення його ліквідності, склад і кваліфікацію працівників боржника попит на вироблену боржником продукцію чи послуги. Враховуються і можливі соціально-економічні наслідки оголошення конкретного боржника банкрутом.

Термін проведення санації обмежений 12 місяцями і може бути продовжений по клопотанню комітету чи кредиторів керуючим санацією не більше ніж на 6 місяців.

Закон містить норми, передбачені для розробки плану проведення санації (35). Обов'язок по розробці і реалізації зазначеного документа покладається на Керуючого санацією. До нього Закон установлює визначені вимоги.

Слід зазначити, що план вважається затвердженим, якщо за нього проголосувало більш половини голосів членів комітету кредиторів.

Затверджений план і протокол засідання кредиторів представляється в господарський суд керуючим санацією не пізніше 5 днів із дня проведення засідання комітету кредиторів. Якщо протягом 6 місяців із дня винесення визначення про санацію в господарський суд не буде представлений план санації боржника, останній вправі прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкритті ліквідаційної процедури.

Аналізуючи практику застосування законодавства про банкрутство, можна виділити два види санації:

- без зміни статусу юридичної особи сануючого підприємства (така санація здійснюється звичайно для допомоги підприємству в усуненні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан розцінюється як неплатоспроможне);

- с зміною статусу юридичної особи сануючого підприємства (таку санацію називають реорганізацією підприємства. Вона вимагає здійснення ряду реорганізаційних процедур, зв'язаних зі зміною його форми власності, організаційно-правової діяльності і тому що Реорганізація здійснюється при більш глибокому кризовому стані підприємства).

Важливої (ключовий) процесуальною фігурою в процедурі санації є керуючий санацією. Він призначається господарським судом одночасно з уведенням процедури санації.

Завершальним етапом процедури санації є затвердження судом звіту керуючого санацією.

Ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення, визнаних судом, вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ця процедура є заключної в справі про банкрутство і вийти з її можна тільки одним шляхом - через мирову угоду. У процедурі ліквідації немає фінансового оздоровлення тут вже реалізується майно боржника. Вона менш ефективна, чим процедура санації, тому що при реалізації майнових активів боржника кредитори одержують у п'ять-десять разів менш їхньої балансової вартості. З іншого боку, ліквідація боржника - це крайня міра одержання заборгованості і її списання по бухгалтерській звітності.

Процедура ліквідації відкривається лише в чотирьох випадках:

1) коли кредитори, в особі комітету кредиторів, подають клопотання про введення такої процедури (п. 5 ст. 18 Закону) як підсумок розпорядження майном (ст.50 п.8 Закону);

2) коли виявилися незадовільними підсумки процедури санації (ст.18 п.6, ст.19 п.12, ст.21 п.6, 11, 15 Закону);

3) коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства (ст.51, 52 Закону);

4) у випадку банкрутства громадян-суб'єктів підприємницької діяльності 9ст.47-49 Закону).

Загальний термін ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцять (12) місяців. У разі потреби, суд може продовжити цей термін ще на шістьох (6) місяців.