- •Тема: група речовин, що ізолюються з біологічного матеріалу полярними розчинниками План лекції
- •1. Загальна характеристика групи. Фізичні і хімічні властивості речовин.
- •2. Сучасні загальні і окремі методи ізолювання речовин групи з біологічного матеріалу. Поділ групи на підгрупи.
- •3. Фактори, що впливають на ефективність ізолювання речовин.
- •Фактори, що впливають на ступінь екстракції речовин з водних витяжок органічними розчинниками:
- •4. Методи очищення витяжок від домішок і концентрування виділених речовин.
- •1. Принципова схема аналізу «лікарських» отрут
- •«Лікарської» отрути в біологічному об'єкті
- •3. Хімічні методи дослідження «лікарських» отрут.
- •4. Фізико-хімічні методи ідентифікації препаратів.
- •Максимуми поглинання деяких хромофорів:
- •Вплив замісників на положення смуг поглинання монозаміщених похідних бензолу (в етанолі):
- •Хроматографічні методи:
- •5. Фармакологічні дослідження «лікарських» отрут.
- •6. Кількісне визначення «лікарських» отрут
- •План лекції
- •1. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних саліцилової кислоти
- •4. Виявлення саліцилової кислоти по уф-спектрам.
- •2. Застосування, токсикологічна характеристика, методи, виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних барбітурової кислоти
- •Загальна формула названих барбітуратів
- •Фізико-хімічні властивості.
- •1. Реакції забарвлення.
- •2. Мікрокристалоскопічні реакції.
- •3. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних піразолону
- •Спрямований хіміко-токсикологічний аналіз похідних піразолону.
- •1. Застосування і фізико-хімічні властивості алкалоїдів
- •Головними алкалоїдами даної групи є:
- •Головними алкалоїдами даної групи є:
- •2. Токсична дія алкалоїдів.
- •3. Поведінка в організмі і метаболізм.
- •4. Спрямований хіміко-токсикологічний аналіз алкалоїдів.
- •Апоморфін к·10 –7 Атропін к·10 –4,35
- •Кодеїн к·10 –6,05
- •2. Мікрокристалокопічні реакції.
- •2. Реакції забарвлення на алкалоїди.
- •Максимуми поглинання алкалоїдів
- •План лекції
- •1. Застосування, токсикологічна характернстика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних фенотіазіну.
- •Аминазин
- •Дипразин
- •Тизерцин (левомепромазин)
- •Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні фенотіазину проводять відповідно до схеми:
- •План лекції
- •2. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних 1,4-бенздиазепіну.
- •3. Застосування, токсикологічна характеристика, методи виділення з біологічного матеріалу і методи аналізу похідних п-амінобензойної кислоти
- •2. Мікрокристалоскопічні реакції - високочутливі, специфічні:
- •3. Реакції забарвлення:
Хроматографічні методи:
Умови газохроматографічного аналізу «лікарських отрут»:
Газовий хроматограф ЛХМ-80 з термоаерозольним детектором (ТАД) чи Perkin - Elmer F-22 з безполум’яним азотно-фосфорним детектором (NPD). Колонка скляна, силанізована, довжиною 1 м, внутрішній діаметр 2-3 мм. Сорбент - 3 %-ний SE-30 на хромосорбі W (НР)-80 - 100 меш. Швидкість газу-носія - 45 мл/хв азоту для ТАД і 40 мл/хв гелію для NPD. Ефективність хроматографічних колонок по додекану при 100°С для ТАД і NPD відповідно 1200 т.т і 1350 т.т. Селективність детектування оптимзована по кофеїну і гексадекану. При цьому встановлені наступні витрати допоміжних газів: для ТАД - 18 мл/хв водню, 200 мл/хв повітря, 135 мл/хв азоту через генератор аерозолю з хлоридом рубідію при температурі генератора 5100С; для NPD з кулькою силікату рубідію - 1 мл/хв водню і 60 мл/хв повітря. Температура детектора 300°С. Температура випаровувача 250°С. Температура термостату колонки змінюється по лінійній програмі від 130 до 290°С зі швидкістю 20°С в хвилину. Витримування при кінцевій температурі займає до 15 хвилин загального часу аналізу. Об’єм проби, що вводиться - 2,5 мкл.
Умови поділу «лікарських отрут» методом високоефективної рідинної хроматографії на прикладі 1,4-бензодиазепінів:
хроматографічна колонка (62x2 мм), заповнена зворотньо-фазним сорбентом «Сепарон» С18 (5 мкм) (колонка подається з хроматографом).
як рухливу фазу (елюент) для поділу нативних бензодиазепінів (крім медазепаму) використовують суміш 0,05 М водного розчину двухзаміщеного фосфату амонію й ацетонітрилу (65:35) - рН=7,8;
детектування нативних 1,4-бензодиазепінів проводиться при довжині хвилі 230 нм;
у якості елюенту для поділу продуктів гідролітичного розщеплення нативних бензодиазепінів - бензофенонів (і медазепаму) використовується система тих же розчинників, але в співвідношенні 45:55;
детектування бензофенонів проводиться при довжині хвилі 220 нм;
швидкість потоку елююровання - 100 мкл/хв.
Ідентифікація «лікарських» отрут методами ГРХ і ВЕРХ проводиться за параметрами утримання піків.
5. Фармакологічні дослідження «лікарських» отрут.
Деякі отруйні речовини при дії на організм тварин викликають характерні фізіологічні реакції. Так, наприклад, атропін, введений в око кішки, викликає розширення зіниці. Після нанесення розчину нікотину на спинку жаби вона приймає характерну позу. Те ж стосується і стрихніну. При нанесенні його на спинку жаби з'являються титанічні судороги, а потім жаба приймає позу, характерну для дії стрихніну.
Фармакологічні іспити отруйних речовин, виділених з біологічного матеріалу і добре очищених за допомогою відповідних методів, повинні виконувати фахівці - фармакологи, що мають спеціальні пізнання в цій області і які володіють технікою експерименту.
6. Кількісне визначення «лікарських» отрут
Кількісне визначення токсичних речовин, виділених з біологічного матеріалу, є заключним етапом хіміко-токсикологічного аналізу. Кількісне визначення токсичних речовин виробляється після їхньої ідентифікації. При ідентифікації можуть бути виявлені токсичні речовини, що прийняті померлим перед смертю в терапевтичних дозах (з лікувальною метою) і не були причиною отруєння. Дозу отрути, що поступила в організм, можна оцінити тільки на підставі результатів кількісного визначення.
В хіміко-токсикологічному аналізі для кількісного визначення токсичних речовин, виділених з біологічного матеріалу й інших об'єктів, застосовуються чутливі фотоколориметричні, спектрофотометричні, газохроматографічні і деякі інші методи. Через малу чутливість гравіметричних і титриметричних методів вони практично не застосовуються в хіміко-токсикологічному аналізі. Виділені з біологічного матеріалу речовини, що піддаються кількісному визначенню, повинні бути добре очищені від білкових сполук, продуктів їхнього розкладання, які утворюються в трупному матеріалі, і від інших домішок.
Незважаючи на велике значення результатів кількісного визначення отруйних речовин, виділених з біологічного матеріалу, для розв’язку питання про отруєння в ряді випадків результати цих визначень можуть бути занижені. Це пояснюється рядом причин.
Токсичні речовини в організмі деякою мірою піддаються метаболізму. Речовини, що викликали отруєння, нерівномірно розподіляються в органах і тканинах організму. В одних органах ці речовини знаходяться в великих кількостях, ніж в інших, а в деяких органах і тканинах ці речовини можуть бути відсутні. Тому результати хіміко-токсикологічного аналізу залежать від правильного вибору органів і тканин, які направляються на дослідження. Отруйні речовини в організмі зв'язуються з білковими й іншими сполуками. Кількість речовин, які виділяються і які переходять у витяжки з біологічного матеріалу, залежить від застосовуваного методу виділення токсичних речовин з відповідних об'єктів. Кількість токсичних речовин, виділених з біологічного матеріалу, залежить і від ступеня гнильного розкладання досліджуваних об'єктів. Вплив зазначених вище факторів на виділення токсичних речовин необхідно враховувати при оцінці результатів кількісного визначення отрут, виділених з біологічного матеріалу в ході хіміко-токсикологічного аналізу.
Тема: ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ «ЛІКАРСЬКИХ»
ОТРУТ КИСЛОГО, НЕЙТРАЛЬНОГО І
СЛАБООСНОВНОГО ХАРАКТЕРУ