
- •Дослідження сечостатевої системи
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Симптоми
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Симптоми
- •Патологічні зміни
- •Симптоми
- •Симптоми
- •Патологічні зміни
- •Діагноз
- •Лікування
- •Профілактика
- •Етіологія
- •Симптоми
- •Патологічні зміни
- •Симптоми
- •Симптоми
- •Лікування
- •Профілактика
- •Профілактика
- •Профілактика
- •Профілактика і перша допомога
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Симптоми
- •Профілактика
- •Етіологія
- •Симптоми
- •Профілактика
- •Симптоми
- •Патологічні зміни
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Симптоми
- •Патологічні зміни
- •Патологічні зміни
- •Діагноз
- •3. Дослідження видимих слизових оболонок
- •4. Дослідження лімфатичних вузлів
- •5. Термометрія
- •2. Дослідження дихальної системи
- •3) Дослідження органів почуттів. Визначають стан органів зору, слуху, нюху і смаку.
- •7) Дослідження вегетативної нервової системи. Щоб виявити розлади вегетативної нервової системи, в клінічній практиці застосовують метод рефлексів.
Етіологія
Первинний гострий риніт виникає внаслідок впливу на слизову оболонку носа механічних, термічних або хімічних подразників, при утриманні тварин у холодних, сирих приміщеннях, на протягах, цементних підлогах без підстилки. На цьому фоні патогенний вплив спричиняє умовно патогенна мікрофлора — стрепто- і стафілококи, пастерелщ віруси, які викликають фібринозний, фолікулярний чи гнійний риніт. Вторинний риніт є ускладненням інфекційних, паразитарних хвороб або їхнім симптомом. У великої рогатої худоби він розвивається при парагрипі, злоякісній катаральній гарячці (ЗКГ), ринотрахеїті, у коней — при миті, ринопневмонії, контагіозній плевропневмонії, заразному катарі верхніх дихальних шляхів, грипі. У свиней буває інфекційний атрофічний риніт, кролів — інфекційний риніт або риніт як симптом при пастерельозі та міксоматозі, у собак захворювання виникає при чумі, інфекційному гепатиті. Причиною вторинного риніту є також паразитарні хвороби: у овець — естроз, коней — рінестроз, у собак — міаз, лінгатульоз.
Симптоми
При гострому серозному і катаральному ринітах загапьний стан дещо пригнічений, температура тіла може бути нормально або підвищеною на 0,5—1 °С. Із носових отворів витікає сероз-гіий, а пізніше — катаральний чи гнійний ексудат, слизова почервоніла, припухла, інколи носові отвори закупорюються засохлими кірочками ексудату. Велика рогата худоба облизує носове дзеркало губи; коні чхають, фиркають; свині, вівці, кролі та собаки труться носом об землю, годівниці, стіни чи різні предмети. Собаки труть ніс лою, дихають ротом, інколи з ексудатом виділяються крапельки крові. Дихання супроводжується сопінням, вдих і видих утруднені задишка). При хронічному катаральному риніті витікання з носа бувають слизо-гнійні, рідше — гнійні, частіше без запаху. Слизова оболонка носа бліда або сірувата з плямами, інколи на ній помітні ерозії, . внаслідок її атрофії розростається сполучна тканина і з'являються рубці. Для крупозного риніту характерні загальне пригнічення, нерідко — підвищення температури тіла, різко виражена гіперемія і набряк слизової оболонки носових ходів, наявність на ній фібринозних нашарувань, після зняття яких помітні кровоточиві ерозії. Носові витікання жовто-бурого кольору, тягучі, слизові. При фолікулярному риніті у коней на фоні дуже вираженої гіперемії й набряку через 2—3 доби на слизовій оболонці носа утворюються численні, близько розміщені вузлики округлої форми, яскраво-червоного або блідо-жовтого кольору, діаметром 2—3 мм. У подальшому вони можуть зливатися у суцільне нашарування. З носа витікає катарально-гнійний ексудат.
Діагноз
Діагноз ставлять за характерними симптомами. Для диференціації інфекційних хвороб проводять додаткові дослідження, зокрема алергічні, серологічні, бактеріо- чи вірусологічні. Інфекційні хвороби перебігають з ураженням інших систем. Наприклад, у кобил при ринопневмонії бувають аборти, у великої рогатої худоби при інфекційному ринотрахеїті можуть виникнути кон'юнктивіт, вагініт, у свиней при інфекційному атрофічному риніті — деформація кісток лицьового черепа.
Лікування
При своєчасному усуненні причин хвороби тварини видужують протягом кількох діб, часто навіть без лікування. Якщо риніт значно поширений, проводять групову терапію парою олії терпентинової, алюмінію йодиду або аерозолями інших лікарських препаратів (див. Лікування пневмоній). При утрудненому диханні носові ходи звільняють від кірочок, а слизову оболонку зрошують 1%-м розчином новокаїну з адреналіну гідрохлоридом, 2—3%-м — натрію гідрокарбонату, перекису водню чи борної кислоти, 0,1%-м — калію перманганату або 0,2%-м — етакридину лактату, 0,02%-м — фура-циліну, 0,5%-м — таніну, 2%-м розчином цинку сульфату чи ментолу в рослинній олії. Дрібним тваринам піпеткою у ніс закапують 0,1%-й розчин нафтизину, галазолін. Тваринам, хворим на гнійний, крупозний чи фолікулярний риніт, паралельно із зрошенням слизової оболонки носа призначають протягом 5—7 діб курс терапії антибіотиками. Якщо риніт є наслідком інфекційних або інвазійних хвороб, то, крім медикаментозної терапії, вживають спеціальних заходів.