5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство.

З дня винесення господарським судом постанови про ви­знання суб'єкта банкрутом, відкривається ліквідаційна про­цедура.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута через продаж майна банкрута і проведення розрахунків з його боргів, її здійснює ліквідатор. Тривалість ліквідаційної про­цедури - 12 місяців, за наявності поважних причин вона може бути продовжена господарським судом ще на 6 місяців.

Ліквідатор - фізична особа, котра згідно з рішенням господарського суду, організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, і забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж, що й до керую­чого санацією.

Дорадчим органом, який надає допомогу ліквідаторові у виконанні його повноважень, є ліквідаційна комісія, її призначає господарський суд за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. До неї входять пред­ставники комітету кредиторів, фінансових органів, органів місцевого самоврядування, державного органу з питань банкрутства Антимонопольного комітету України та ін.

Ліквідатор виконує такі повноваження:

- здійснює функції органів управління (керівника) бан­крута;

- приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;

- здійснює інвентаризацію й оцінку майна банкрута;

вживає заходи, спрямовані на виявлення та повернення майна банкрута, котре знаходиться у третіх осіб (у то му числі дебіторську заборгованість);

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (всі види майнових активів банкрута, котрі нале жать йому за правом повного господарського відання на час відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в процесі ліквідаційної процедури);

- звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;

- заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є недоплаченими;

- подає до господарського суду заяви про визнання не­дійсними угод боржника, укладених до порушення про­вадження у справі про банкрутство, не виконаних пов­ністю або частково, за наявності передбачених Зако­ном підстав (якщо: виконання договору завдає збитків боржникові; договір є довгостроковим (понад рік); ви­конання договору створює умови, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника);

- уживає заходи, спрямовані на пошук, виявлення та по­вернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- реалізує майно банкрута в установленому порядку (опо­віщення через засоби масової інформації про погодже­ний з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, зазвичай, конкурентних способів прода­жу майна; акумуляція коштів, отриманих від прода­жу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійснює інші повноваження.

Наявні й отримані під продажу майна, а також інші кош­ти банкрута спрямовуються на задоволення вимог креди­торів згідно зі встановленої законом черговості: