Тема 4. Організаційно-правові форми комерційної діяльності.

Лекція – 1 година

План

1. Підприємства: поняття і види підприємств відповідно до законо­давства України.

2. Загальна характеристика деяких видів підприємств (державне комерційне підприємство та казенне підприємство).

3. Господарські товариства: поняття і види відповідно до законо­давства України.

Самостійна робота – 3 години

План

1. Правовий статус громадянина-підприємця та інших суб'єктів господарювання (фермерське господарство, кредитна спілка, неприбуткова організація ).

2. Поняття та види кооперативів як суб'єктів комерційного права, їх правове становище, характерні риси.

3. Господарські організації (асоціація, корпорація, промислово-фінан­сова група, концерн, консор­ціум, господарські міністерства (відомства)).

1. Підприємства: поняття і види підприємств відповідно до законо­давства України.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб унаслідок систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності (ст. 62 ГК України).

Підприємства можуть створюватись, як уже згадувало­ся, для здійснення і підприємництва, і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту, є юридичною особою, має відокремлене май­но, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печат­ку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

І. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти

підприємства таких видів:

1) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юри­дичної особи);

2) підприємство, котре діє на основі колективної влас­ності (підприємство колективної власності);

3) комунальне підприємство, що діє на основі комуналь­ної власності територіальної громади;

4) державне підприємство, що діє на основі державної власності;

5) підприємство, засноване на змішаних формах власно­сті (на основі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвести­ція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, и статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, уважається іноземним підприємством.

ІІ. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства уні­тарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує згідно зі за­коном статутний фонд, не поділений на частки (паї), затвер­джує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового най­му, розв'язує питання реорганізації та ліквідації підприєм­ства. Унітарними є підприємства державні, комунальні підприємства засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності заснов­ника.

Корпоративне підприємство утворюють, зазвичай, два або більше засновники за спільним рішенням (договором). Воно діє на основі об'єднання майна та (або) підприємниць­кої чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спіль­ного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, якими вони створені, участі за­сновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків під­приємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського то­вариства, а також інші підприємства, в тому числі засно­вані на приватній власності двох або більше осіб.

ІІІ. Згідно зі ч. 7 ст. 63 ГК України, підприємства залеж­но від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працю­ючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а об­сяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суму, еквівалентну 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку Украї­ни щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1 тис. осіб, а обсяг валового до­ходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік переви­щує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним кур­сом Національного банку України щодо гривні.

Стосовно організаційної структури підприємства, то воно може складатися з

виробничих структурних підрозділів (ви­робництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабора­торій та ін.), а також

функціональних структурних підроз­ділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права й обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які за­тверджуються в порядку, визначеному статутом підприєм­ства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представниц­тва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджую­чи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в уста­новленому законодавством порядку. Такі відокремлені під­розділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підпри­ємства можуть відкривати рахунки в установах банків че­рез свої відокремлені підрозділи згідно зі законом.

Управління підприємством здійснюється згідно з його установчими документами на основі поєднання прав власни­ки щодо господарського використання свого майна і участі и управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи згідно зі статутом підприємства чи інших установчих до­кументів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призна­чає (обирає) керівника підприємства. При наймі керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в яко­му визначаються термін найму, права, обов'язки та відпові­дальність керівника, умови його матеріального забезпечен­ня, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені під­приємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організа­ціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і розв'язує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрак­том) згідно зі законом.

На всіх підприємствах, які використовують найману пра­цю, між власником або уповноваженим ним органом і тру­довим колективом або уповноваженим ним органом пови­нен укладатися колективний договір, який регулює вироб­ничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законо­давством про колективні договори.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадя­ни, які cвоєю працею беруть участь у його діяльності на ос­нові трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, які регулюють трудові відносини працівника з підприєм­ством. Статут або інші установчі документи встановлюють повноваження трудового колективу щодо його участі в управ­лінні підприємством.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, органі­заціями, громадянами в усіх сферах господарської діяль­ності здійснюються на основі договорів. Підприємства віль­ні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, які не суперечать законодавству України. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньо­економічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими згідно з ними нормативно-право­вими актами.