1. Правовий статус громадянина-підприємця та інших суб'єктів господарювання (фермерське господарство, кредитна спілка, неприбуткова організація ).

У Господарському кодексі окремі статті присвячені ін­шим суб'єктам господарювання (гл. 13), якими є:

- громадянин-підприємець (ст. 128);

- фермерське господарство (ст. 114);

- кредитна спілка (ст. 130);

- неприбуткова організація (ст. 131).

Одним із видів суб'єктів господарського права є грома­дянин-підприємець.

Це відносно новий суб'єкт господарського права, оскіль­ки підприємницька діяльність за планово-розподільчої економіки була заборонена і легалізація її в Україні відбулася згідно зі Законом України від 7 лютого 1991 р. "Про підпри­ємництво".

Громадянин-підприємець — громадянин України, інозем­ний громадянин чи особа без громадянства з повною цивіль­ною дієздатністю, не обмежений законом у правоздатно­сті, зареєстрований у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, котрий безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність без статусу юридич­ної особи та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім майном, яке належить йому за правом власності.

Водночас, закон встановлює обмеження для певних кате­горій громадян щодо можливості здійснення ними підприємни­цької діяльності.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, посадових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади й управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповнова­жених здійснювати функції держави. Особи, котрим суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здіснення відповід­ного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Реєстрація громадянина-підприємця здійснюється в за­гальному для суб'єктів підприємницької діяльності поряд­ку, тобто згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (ст. 42—45).

Громадянин-підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для цієї категорії суб'єктів.

Так, громадянин-підприємець не вправі здійснювати такі види діяльності:

- що становлять монополію держави: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних речовин, прекурсорів, пси­хотропних речовин, виготовлення і реалізація військо­вої зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охорона особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана із розробленням, випробуванням, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв, діяльність, пов'язана з технічним обслу­говуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) і супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (за деякими винятками);

- провадження яких передбачається законом у певній організаційній формі: ломбардні операції (державні підприємства чи повні товариства), страхова діяль­ність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю), банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонер­ного товариства, товариства з обмеженою відповідаль­ністю чи кооперативного банку) та ін.

Крім того, громадянин-підприємець зобов'язаний дотри­муватися вимог закону щодо:

- ліцензування певних видів господарської діяльності;

- патентування окремих видів підприємницької діяль­ності;

- подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків й інших обов'язкових платежів;

- сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- ведення обліку результатів своєї підприємницької ді­яльності згідно з вимогами законодавства;

- додержання прав і законних інтересів споживачів;

- добросовісної поведінки у сфері економічної конкурен­ції;

- забезпечення найманим працівникам (у разі застосу­вання найманої праці) умов, передбачених трудовим законодавством;

- своєчасного повідомлення реєстратора (органу держав­ної реєстрації) про зміну своєї адреси, зазначеної в ре­єстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що мають відображатися в реєстраційних документах;

- дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних та інших вимог.

Громадянин-підприємець може здійснювати підприємниць­ку діяльність самостійно (без залучення партнерів-підприємців і найманих працівників), спільно з іншими підприєм­цями (на договірних засадах), без створення юридичної осо­би чи створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товариство; традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи).

Формою підприємництва громадян є фермерське госпо­дарство. Сьогодні фермерське господарство є формою аграр­ного підприємництва громадян з метою виробництва, пе­реробки та реалізації товарної сільськогосподарської про­дукції, створене родинно-сімейним об'єднанням громадян України з правом найму працівників за трудовим договором (контрактом). Членами такого господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, за умови, що їх батьки також працюють у господарстві, інші члени сім'ї, родини, які об'єдналися для спільного ведення господарства, визнають і дотримуються положень Статуту.

Громадяни, котрі постійно проживають на території Украї­ни, можуть об'єднуватися у кредитні спілки. Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадяна­ми у встановленому законом порядку на засадах добровіль­ного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.

Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджу­ється загальними зборами членів кредитної спілки.

Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фон­дів кредитної спілки, коштів доходу й іншого майна.

Кредитна спілка не може бути засновником або учасни­ком суб'єктів підприємницької діяльності.

Юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні орга­нізації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо). Благодійною організацією ви­знається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Бла­годійні організації утворюються та діють за територіальним принципом.

Органи державної влади й органи місцевого самовряду­вання, а також державні та комунальні підприємства, уста­нови, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та (або) членами благодійної організації. Благодійна організа­ція діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є юри­дичною особою. Благодійна організація має право здійсню­вати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей і завдань. Здійснення благо­дійними організаціями діяльності у вигляді надання пев­них послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законом по­рядку.