Тема 1.1 Господарське законодавство та господарські правовідносини.

Лекція – 1 година

План.

1. Поняття господарського права та господарських правовідносин.

2. Види господарських відносин.

3. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин.

4. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

Самостійна робота – 3 години

1. Система господарського законодавства.

2. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.

Ключові поняття теми: Господарське право, предмет господарського права, господарська діяльність, господарські правовідносини, господарське законодавство, система господарського законодавства.

1. Поняття господарського права та господарських правовідносин.

Господарське право — це комплексна галузь права, яка є сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, виробництва та реалізації про­дукції, виконання робіт і надання послуг з метою одер­жання прибутку або без такої мети.

Господарське право базується на нормах цивільного права щодо правоздатності фізичних та юридичних осіб, цивільно-правових угод і кон­кретизує їх, а також містить норми адміністративного, фі­нансового, трудового права, які регулюють господарську діяльність. Господарське право і найближче до нього за зміс­том цивільне право співвідносяться як загальне і спеціальне. Цивільне право визначає загальні засади регулювання май­нових та особистих немайнових відносин, в які вступають фізичні і юридичні особи, а господарське — конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів господарської діяльності.

Предметом правового регулювання господарського права є — суспільні відносини у сфері управління еко­номікою, виробництвом і реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг з метою отримання прибутків чи без такої мети.

З цього погляду господарське право становить систему норм, які регулюють господарську діяльність, господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснен­ня господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами й іншими учасниками від­носин у сфері господарювання. Тобто, зміст предмета госпо­дарського права визначається двома поняттями: "організа­ція господарської діяльності" та "здійснення господарської діяльності".

Легальне визначення господарської діяльності подано в різ­них нормативно-правових актах:

- ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 р. "Про зов­нішньоекономічну діяльність" господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном ма­теріальних та нематеріальних благ, які виступають у формі товару;

- у Законі України від 28 грудня 1994 р. (діє в редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) "Про оподатку­вання прибутку підприємств", у п. 1.32 подано дещо інше визначення, а саме:

"Господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні пред­ставництва, філіали, відділення, інші відокремлені під­розділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені і на користь першої особи".

З урахуванням положень зазначених та інших законів ч. 1 ст. З Господарського кодексу України (далі ГК Украї­ни), визначає:

"Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розу­міється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспіль­ного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартіс­ного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, господарська діяльність - це суспільно-корисна діяльність суб'єктів господарювання на професійній основі стосовно виготовлення продукції, надання послуг, виконан­ня робіт не для власного споживання, а для задоволення потреб третіх осіб.

Зважаючи на вищезазначене, визначимо ознаки господар­ської діяльності:

- її здійснюють суб'єкти господарювання;

- вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробни­ка, а для задоволення потреб третіх осіб;

- вона здійснюється на професійних засадах;

- результати такої діяльності мають вартісний характер і реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

- ця діяльність поєднує і приватні інтереси виробника, і публічні інтереси держави та споживачів.

Господарська діяльність (господарювання), згідно зі ст. 6 ГК України здійснюється на таких загальних принципах:

1. забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

2. свобода підприємницької діяльності у межах, визна­чених законом;

3. вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

4. обмеження державного регулювання економічних про­цесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, за­хисту прав споживачів і безпеки суспільства й держави;

5. захист національного товаровиробника;

6. заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх поса­дових осіб у господарські відносини.

Залежно від мети і способу організації та здійснення гос­подарської діяльності, згідно з ч. 2 ст. З ГК України, вона є двох видів - підприємницькою (комерційною) та некомерційною господарською діяльністю. Господарська діяль­ність, котра здійснюється суб'єктами господарювання для досягнення економічних і соціальних результатів та з ме­тою одержання прибутку, — це підприємництво, а суб'єкти такої діяльності — підприємці.

Господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання без мети отримання прибутку, - некомерційна господарська діяльність. Вона здійснюється з метою задоволення соціально-економічних потреб незалежно від прибутковості.

Організація господарської діяльності становить другу складову господарських відносин. ГК України не розкриває зміст поняття "організація госпо­дарської діяльності". Кодекс визначає це поняття як систе­му заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів господарської системи певного ре­гіону (Автономної Республіки Крим, певної територіальної громади), певного суб'єкта господарювання.

До елементів гос­подарської системи відносять:

1) суб'єкти, 2) майнову базу, 3) норма­тивну й 4) інформаційну системи.