1 . Поняття та система господарського законодавства.

Господарське законодавство має складну, багатоступене­ву побудову, воно складається з великої кількості норма­тивно-правових актів різної юридичної чинності, що регу­люють господарські відносини. Ці нормативно-правові акти й становлять систему господарського законодавства.

Система господарського законодавства — це розташу­вання господарсько-правових актів, які становлять господарське законодавство, у відповідному порядку, з урахуван­ням їх зв'язків і властивостей.

Систематизувати господарське законодавство можна за різними критеріями: а) за юридичною силою актів, які ре­гулюють господарські правовідносини (вертикальна систе­матизація); б) за предметом правового регулювання: за ви­дами і характером господарської діяльності, галузями і сфе­рами народного господарства (економіки) тощо.

За юридичною силою нормативних актів система госпо­дарських нормативно-правових актів складається з:

- норм Конституції України;

- законів України;

- постанов Верховної Ради України;

- указів Президента України;

- актів Кабінету Міністрів України;

- відомчих нормативних актів, які видають компетент­ні міністерства та відомства;

- регіональних нормативних актів, які приймають орга­ни місцевого самоврядування згідно з делегованими державою повноваженнями і встановленим порядком;

- локальних нормативних актів, які приймають (укла­дають) безпосередньо суб'єкти господарювання або їх засновники.

Джерелом господарського права можуть бути і міжна­родні договори України (універсальні, міжнародних органі­зацій, двосторонні), ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою, котрі внаслідок цього стають ча­стиною національного законодавства України.

Своєрідним джерелом права є звичаї ділового обігу, в то­му числі, міжнародні торговельні звичаї.

ГК України в ст. 38 визначає основні засади застосування правил професійної етики у конкуренції, що можуть вико­ристовуватися при укладенні договорів, розробленні уста­новчих та інших документів суб'єктів господарювання.

2. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.

Для сучасного господарського законодавства України, як уже зазначалося, притаманна чимала кількість недоліків: застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що зумов­лено розвитком в Україні ринкових відносин, які ще належ­но не врегульовані законодавством. Безперечно, великим плюсом у правовому регулюванні господарських відносин було прийняття ГК України та ЦК України, проте виникла необхідність усунення колізій між їх положеннями (щодо господарських товариств, у тому числі акціонерних; право­вого режиму цінних паперів, зокрема похідних; форм влас­ності та ін.).

Ці обставини зумовлюють необхідність вдосконалення господарського законодавства, яке відбувається за чотирма основними напрямами:

- удосконалення господарського законодавства стосовно його змісту. Такий напрям передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин (у господарських організаціях корпоративного типу; холдингових компаніях;

- удосконалення господарського законодавства стосовно його правової форми. Цей напрям передбачає: а) істот­не посилення ролі закону як основного джерела регу­лювання господарських відносин, що відповідає по­ложенням Конституції України (ст. 92) та ст. 5 ГК України; б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості;

- удосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає: а) розв'язання проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та нового Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення всього масиву господарського законодавства згідно з ГК; б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм; в) консолідацію господарського законодавства (прийняття замість кількох норматив­но-правових актів, що регулюють певний вид госпо­дарських відносин, — одного, який дає змогу усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин);

- гармонізація законодавства України з найдосконалі­шими міжнародними стандартами регулювання відносин у сфері господарювання, із законодавством міжна­родних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (у тому числі й ЄС). Так, Законом України від 18 березня 2004 р. "Про Загаль­нодержавну програму адаптації законодавства Украї­ни до законодавства Європейського Союзу".

На вдосконалення господарського законодавства спрямо­вана державна регуляторна політика, що має здійснюватися згідно зі Законом України від 11 вересня 2003 р. "Про заса­ди державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Закон визначає:

- принципи державної регуляторної політики (адекват­ність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорості, і врахування громадської думки);

- основні етапи й елементи державної регуляторної по­літики (підготовка аналізу регуляторного впливу; пла­нування діяльності з підготовки проектів регулятор­них актів;

- систему та повноваження регуляторних органів — Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування;

- особливості здійснення регуляторної діяльності: а) сто­совно положень нормативних документів (стандартів, державних норм і правил, технічних умов тощо), б) в умо­вах воєнного та надзвичайного станів й оголошення зо­ни надзвичайної екологічної ситуації;

- відповідальність за порушення порядку регуляторної діяльності.

З метою вдосконалення державного регулювання госпо­дарської діяльності для забезпечення гарантування консти­туційного права кожного громадянина на підприємницьку діяльність та недопущення порушення цього права, Указом Президента України від 3 вересня 2007 р. № 816/2007 ухва­лено Концепцію вдосконалення державного регулювання господарської діяльності. Вона передбачає впродовж 2007— 2008 pp. підготовку пропозицій та забезпечення прийняття доповнень до ГК і ЦК України та інших, прийняття Подат­кового кодексу, прийняття Закону України "Про ринковий нагляд", внесення змін і доповнень до понад десяти чинних законів тощо.

Значна роль у вдосконаленні господарського законодав­ства належить господарським судам, які в процесі розгляду господарських справ:

- виявляють прогалини, колізії, застарілі норми в чин­ному господарському законодавстві;

- узагальнюють практику розгляду господарських справ (спорів);

- Вищий Господарський Суд (правонаступник Вищого Арбітражного Суду України) на підставі узагальненої судової практики видає оглядові й інформаційні лис­ти, а Президія Вищого Господарського Суду України згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про судоустрій" дає роз'яснення з питань застосування господарськи­ми судами законодавства при вирішенні господарських справ.