3. Господарські товариства: поняття і види відповідно до законо­давства України.

Господарські товариства, згідно зі ч. 1 cm. 79 ГК Украї­ни, — це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами через об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку. Як загальне правило, бо гос­подарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Правове становище господарських товариств регулюєть­ся ГК України (ст. 79—92), ЦК України (ст. 113—162), За­коном України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" з подальшими змінами і доповненнями.

З наведеного поняття можна визначити такі ознаки гос­подарського товариства:

- створення на добровільних засадах;

- створення як юридичними особами, так і громадянами;

- створення товариства, котре поєднане з об'єднанням майна осіб, які його створюють;

- господарське товариство створюється з метою отриман­ня прибутку.

Господарські товариства залежно від складу учасників, наявності або відсутності їх відповідальності за боргами товариства і згідно з ч. 1 ст. 80 ГК України і ч. 2 ст. 1 За­кону "Про господарські товариства" поділяються на п'ять видів:

- акціонерне товариство (AT);

- товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ);

- товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ);

- повні товариства (ПТ);

- командитні товариства (КТ).

Акціонерне товариство — це так зване товариство капіта­лів. Особливості його правового статусу виражає "акціонерне". Ці особливості зумовлені акціонерним спосо­бом формування і функціонування статутного фонду това­риства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, зазначимо, що в ЦК України терміну "статутний фонд" господарського товариства відповідає тер­мін "статутний капітал"), поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, й несе відповідаль­ність за зобов'язаннями лише майном товариства, а акціо­нери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю това­риства, в межах вартості належних їм акцій (ч. 2 ст. 80 ГК України).

З цього визначення випливають особливості акціонерно­го товариства, які зумовлюють специфіку його юридичного статусу.

По-перше, статутний фонд акціонерного товариства (AT) має акціонерну природу, формується внаслідок емісії та продажу акцій фізичним та (або) юридичним особам. Міні­мальний розмір статутного фонду AT встановлено в розмірі, не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення товариства.

По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товарист­ва не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від власного імені випускає ак­ції та зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Через випуск і продаж ак­цій, акціонерні товариства формують свої статутні фонди і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціо­нерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України від 23 лютого 1991 р. "Про цінні папери та фондовий ринок", іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи, котрі придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власни­ків іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів.

Права та обов'язки акціонерів визначені ст. 116, 117 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10, 11 Закону "Про господарські товариства".

По-четверте, особливою ознакою акціонерного това­риства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціо­нери відповідають (точніше - несуть ризик збитків) за зобов'язаннями товариства лише в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відпові­дальністю. Юридичний статус акціонерного товариства ха­рактерний і деякими іншими рисами. Наприклад, товари­ство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях), має право ство­рювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке на­лежить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затвер­джуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

За способом функціонування акцій і згідно з ч. 1 ст. 81 ГК України, вони можуть бути відкритими (ВАТ) та закри­тими (ЗАТ) акціонерними товариствами. Поділ їх на від­криті й закриті містить також Закон України "Про госпо­дарські товариства".

Акції відкритого акціонерного товариства можуть роз­повсюджуватися через відкриту підписку та купівлю-продаж на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства (ч. 2 ст. 81 ГК України). Однак перше роз­міщення акцій ВАТ є виключно закритим (приватним) се­ред засновників.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляють­ся між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися через підписку, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (ч. З ст. 81 ГК України).

До найпоширеніших видів господарських товариств у сфе­рі господарювання України є товариства з обмеженою від­повідальністю.

Згідно з ч. З ст. 80 ГК України, товариством із обмеже­ною відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визна­чається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями лише своїм майном. Учасники товариства, котрі повністю сплатили свої вклади, несуть ри­зик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Отже, називаючи цей вид товариства товариством "з об­меженою відповідальністю", законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта госпо­дарського права (юридичної особи) певними розмірами май­на або грошових коштів (наприклад, лише розміром ста­тутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відпові­дальності учасників товариства, котрі несуть ризик збитків у межах своїх вкладів до статутного фонду (в разі фінансо­вого краху товариства його учасники лише зазнають збит­ків у розмірі їх вкладів до статутного фонду товариства). Установчими документами товариства з обмеженою відпо­відальністю може бути передбачено, що учасники, котрі не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення товариства.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відпові­дальністю його учасники зобов'язані сплатити не менше ніж 50 відсотків суми своїх вкладів, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті впродовж першого року діяльності товариства (абз. 1 ч. З ст. 144 ЦК України).

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи в інший спосіб відступити свою частку (її частину) у статутному фонді одному або декільком учасни­кам цього товариства (ч. 1 ст. 147 ЦК України).

Відчуження учасником товариства з обмеженою відпові­дальністю своєї частки (її частини) третім особам допус­кається, якщо інше встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника, котрий її відступив, пропорційно до їх часток у статутному фонді товариства, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановле­ний інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважаючим правом упродовж місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦК України).

У випадку передачі частки (її частини) третій особі відбу­вається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, які належали учаснику, котрий відступив її повністю або частково. Частка учасника товариства може бути придбана самим товариством, що впродовж року зобов'язане реалізу­вати її іншим учасникам або третім особам у порядку, вста­новленому статутом і законом, або зменшити свій статут­ний капітал згідно зі ст. 144 ЦК України.

Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відпові­дальністю має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його ча­стці у статутному фонді. За домовленістю між учасником і товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна натурою (ч. 2 ст. 148 ЦК України).

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обме­женою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю.

Товариство з додатковою відповідальністю — це госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Воно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями влас­ним майном, а у випадку його недостатності учасники цьо­го товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами кратному розмірі пропорційно до вкладу кожного з учасників (ч. 4 ст. 80 ГК України).

Граничний розмір відповідальності учасників передбаче­но в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосову­ються положення ЦК України про товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом това­риства і законом.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобо­в'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники (вкладники) несуть відпо­відальність лише своїми вкладами.

Повним товариством, згідно з ч. 5 ст. 80 ГК України, ви­знається таке товариство, всі учасники якого згідно з укла­деним між ними договором здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства та несуть додаткову солі­дарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Повне товариство створюється та діє на підставі заснов­ницького договору (статуту цей вид товариства не має). Засновницький договір повного товариства, крім відомо­стей, загальних для всіх видів товариств, повинні визна­чати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ни­ми вкладів.

Такі вимоги випливають з особливого характеру товари­ства, зокрема з ведення його справ, яке здійснюється в по­рядку, встановленому ст. 122 ЦК України, а саме: кожен учасник повного товариства має право діяти від імені това­риства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. У разі спільного ведення учас­никами справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені това­риства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, котрим доручено ведення справ товариства.

Ст. 125 ЦК України встановлено, що зміни у складі учас­ників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

- виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;

- виведенням зі складу учасників;

- вибуттям зі складу учасників з причин, що не зале­жать від учасника.

Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються від­повідно ст. 126, 128 та 129 ЦК України, іншим законом і засновницьким договором.

Як уже зазначалося, учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на котре може бути звернене стягнення. Ме­ханізм такої відповідальності конкретизовано у ст. 124 ЦК України. Важливо те, що учасник товариства відповідає за борги останнього незалежно від того, чи виникли вони піс­ля або до його вступу до товариства.

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасни­ків, він має право звернутися з регресною вимогою у відпо­відній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капі­талі товариства.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобо­в'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники (вкладники) несуть відпо­відальність лише своїми вкладами. Тому, якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних учас­ників, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргів товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦК України, командитне товарист­во створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма повними учасни­ками.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товарист­во створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені законом для командитного това­риства (ч. З ст. 134 ЦК України).

Правовий статус командитного товариства визначається нормами ст. 133—139 ЦК України, ст. 67—74 Закону "Про господарські товариства" (ці статті закону стосуються пра­вового статусу повних товариств) з урахуванням особливостей, передбачених у спеціальних статтях (ст.78—83) Зако­ну "Про господарські товариства", безпосередньо присвячених командитним товариствам.

Оскільки правовий статус повних учасників було розгля­нуто раніше, тут доцільно зупинитися на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.

Вкладник може вступати до командитного товариства че­рез внесення грошових або матеріальних вкладів.

Згідно зі ст. 137 ЦК України, вкладник командитного товариства має право:

- одержувати частину прибутку товариства згідно з його часткою в складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморанду­мом);

- діяти від імені товариства у разі видачі йому довірено­сті та згідно з нею;

- мати перевагу перед третіми особами при набуванні від­чужуваної частки (її частину) в складеному капіталі товариства згідно з положенням ст. 147 ЦК України;

- якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними згідно з їхніми частками у складеному ка­піталі товариства;

- вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;

- ознайомлюватися з річними звітами та балансами това­риства;

- після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, встановленому зас­новницьким договором (меморандумом);

- передати свою частку (її частину) у складеному капі­талі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі при­пиняє його участь у командитному товаристві.

Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченим засновницьким договором, проте сукупний розмір їхніх часток не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожен із вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Отже, вкладники беруть участь у діяльності командитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визна­чає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.

Управління справами командитного товариства здійсню­ється лише повними учасниками. Якщо в товаристві є тіль­ки один такий учасник, управління справами здійснюється ним самостійно.

Вкладники не мають права перешкоджати діям повних учасників з управління справами товариства.

Незважаючи на те, що, за загальним правилом, відпові­дальність вкладника обмежується вкладом у майні товари­ства, в окремих випадках, передбачених законом, він також несе повну відповідальність. Наприклад, якщо вкладник чинить правочин від імені та в інтересах товариства без від­повідних повноважень і схвалення його дій командитним товариством не буде отримано, він відповідає перед третіми особами за вчинення ним правочину всім своїм майном, на яке, згідно зі законодавством, може бути звернено стягнен­ня (ч. 1 ст. 138 ЦК України).

Крім загальних підстав припинення діяльності господар­ських товариств командитне товариство припиняється також у випадку вибуття всіх вкладників. Повні учасники мають право при вибутті всіх вкладників замість ліквідації коман­дитного товариства перетворити його на повне товариство.

Самостійна робота – 3 години