4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.

Як уже зазначалося, збори кредиторів мають право прий­няти рішення про укладення мирової угоди.

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрут­ство) — це домовленість між боржником і кредиторами про відстрочку та (або) розстрочку, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін. Набирає чинності у разі затверджен­ня її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала. Може бути укладена на будь-якій стадії проваджен­ня у справі про банкрутство. Рішення про укладення миро­вої угоди приймається:

від імені кредиторів — комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги котрих забезпечені за­ставою майна боржника;

від імені боржника — керівником боржника чи арбітражним керуючим, керуючим санацією, ліквідатором, які виконують повноваження органів управ­ління та керівника боржника і підписують її.

Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.

Дуже важливим для процедури мирової угоди є поло­ження ч. 2 ст. 36 Закону, згідно з яким органи податкової служби й інші державні органи, котрі здійснюють контроль за справлянням податків і зборів, зобов'язані при укладенні мирової угоди погодитись на:

- списання податкового боргу (всієї заборгованості зі сплати податків і зборів), який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи стосовно банк­рутства;

- прощення (списання) частини заборгованості, що ви­никла впродовж трьох останніх років перед поданням заяви про порушення справи про банкрутство, або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості.

Зміст мирової угоди.

Мирова угода має містити обов'язкові положення:

- про розміри, порядок і терміни виконання зобов'язань боржника;

- про відстрочку (розстрочку) або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Мирова угода також може містити умови про:

- виконання зобов'язань боржника третіми особами;

- обмін вимог кредиторів на активи боржника чи його корпоративні права боржника;

- задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать вимогам закону.

Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банк­рута), кредиторів, вимоги котрих забезпечені заставою, кре­диторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів, згідно з умовами мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і відповідно — припинення повноважень арбітражного ке­руючого (розпорядника майна, керуючого санацією, лікві­датора).

У разі незатвердження господарським судом мирової уго­ди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону) така угода вважається неукладеною.

За заявою будь-кого з конкурсних кредиторів мирова уго­да може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, пе­редбачені цивільним законодавством України.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господар­ського суду в разі не виконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третин вимог кредиторів. При невиконанні мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою.