2. Поняття банкрутства

Термін "банкрутство" походить з італійської мови (від вапсо ротто), що в перекладі означає "розбитий банк".

На думку професора О. Вінник, інститут банкрутства в У країні запроваджено у зв'язку з ринковою орієнтацією вітчизняної економіки, основним принципом якої є принцип підприємництва: здійснення підприємницької діяльності самостійно, на власний ризик і під власну відповідальність підприємця. Інститут банкрутства забезпечує звільнення ринкової економіки від неефективних господарюючих суб'єктів, які функціонують на засадах самофінансування (з метою отримання прибутку) та несуть самостійну відповідаль­ність за власними зобов'язаннями. В юридичному розумінні банкрутство полягає в тому, що в господарюючого суб'єкта є кредитори, котрі мають визнані майнові вимоги до нього як до боржника.

Ознаки банкрутства:

1. Інститут банкрутства спрямований на застосування у сфе­рі здійснення господарської діяльності, тобто у підпри­ємництві.

2. Установлення банкрутства є виключною компетенцією господарських судів України.

3. Зміст банкрутства — неспроможність суб'єкта підпри­ємницької діяльності повністю розрахуватися зі своїми боргами (неплатоспроможність) у зв'язку з переви­щенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК України).

4. Неплатоспроможність має бути стійкою, тобто такою, що не усувається навіть після вжиття господарським судом усього комплексу можливих заходів.

Отже, банкрутство — це встановлена господарським су­дом неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для нього термін пред'явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Для порушення провадження у справі про банкрутство з ініціативи кредитора є необхідність таких умов:

1. Боржник не може виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором упродовж трьох місяців після вста­новленого для їх виконання строку.

2. Грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути безспірними (наявність неоплаченого розрахункового документа, виконавчого листа чи інших документів, які підтверджують визнання боржником вимог кре­диторів).

3. Досягнення сукупної заборгованості боржником за без­спірними вимогами кредиторів 300 мінімальних заро­бітних плат на день подання заяви до господарського суду.

Порушення справи про банкрутство можливе також з ініціативи боржника за однієї з таких умов:

1. Задоволення вимог одного або кількох кредиторів при­зведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими креди­торами.

2. Орган боржника уповноважений, згідно з установчими документами або законодавством, приймати рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду зі заявою про порушення справи про банкрутство.

3. При ліквідації боржника (не у зв'язку з процедурою банкрутства) встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

4. В інших випадках, передбачених п. 5 ст. 7 Закону України в редакції від 30 червня 1999 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом".

За наявності таких умов боржник зобов'язаний в місяч­ний строк звернутися до господарського суду зі заявою про порушення справи про банкрутство.

Самостійна робота – 3 години