Тема 9. Правове регулювання цін і ціноутворення.

Лекція – 1 година

План

1. Поняття та функції ціни.

2. Політика ціноутворення.

Самостійна робота – 3 години

План

1. Види цін і порядок їх встановлення. Договірні ціни.

2. Контроль за додержанням дисципліни цін і відповідальність за їх порушення.

1. Поняття та функції ціни.

У загальноприйнятому порядку ціна є економічною кате­горією. Основу ціни становить вартість товару, величина котрої визначається суспільне необхідними затратами пра­ці. Ціна виробленого товару визначається сукупністю за­трат на його виробництво, котрі дають змогу виробити не­обхідну кількість товару належної якості.

Згідно зі ст. 189 ГК України, — ціна (тариф) є формою і грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна у ринкових відносинах виконує декілька функцій:

1. Функцію обліку та виміру затрат суспільної праці. Ви­конуючи її, ціна виступає одним з найважливіших по­казників народногосподарського виробництва, є орієн­тиром для прийняття господарських рішень.

2. Функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробниц­твом і споживанням, пропозицією і попитом. В умовах пропорційного розподілу засобів виробництва та пра­ці між галузями рівновага на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільне необхідним затратам.

3. Стимулюючу функцію. В народному господарстві ціни можуть сприяти або перешкоджати збільшенню виробництва і споживання тих чи інших товарів. Наприклад,

занижені ціни, котрі не забезпечують нормальну peнтабельність або завдають збитків, не зацікавлюють підприємства у нарощуванні обсягів виробництва. Водно час завищені ціни, які дають змогу отримати надмірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї та можуть викликати розширення виробництва, що не відповідає суспільним потребам. 4. Розподільну функцію, пов'язану з можливістю відхилення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну продукцію (товар) дає змогу державі перерозподіляти кошти через установлення дотацій на інші товари (послуги).

У цьому разі спостерігаємо недооцінку державного та су­спільного інтересу, ігнорується цінова політика держави щодо забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін (абз. З, 5 ч. 1 ст. 10 ГК України).

2. Політика ціноутворення

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної та соціальної політики, її забезпечення, згідно з ч. З ст. 116 Конституції України, покладено на Ка­бінет Міністрів України. Вона спрямована на встановлення таких пріоритетів:

- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;

- збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

- протидії монопольним тенденціям виготовлювачів про­дукції, товарів і послуг;

- об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує екві­валентність обміну;

- розширення сфери застосування вільних цін;

- підвищення якості продукції;

- стабільності оптових і роздрібних цін;

- соціальних гарантій передусім для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, у тому числі систе­ми компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

- створення необхідних економічних гарантій для вироб­ників;

- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

У галузі ціноутворення важлива роль належить централь­ному органу виконавчої влади — Кабінету Міністрів Украї­ни, котрий:

- забезпечує здійснення державної політики цін;

- визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затвер­джуються відповідними органами державного управ­ління, крім сфери телекомунікацій;

- визначає повноваження органів державного управлін­ня в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також контролю за цінами (тарифами).

Органи державної влади й управління України послідов­но проводять у життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, насамперед, низькооплачуваних і мало­забезпечених громадян, через введення компенсації втрат у зв'язку з підвищенням цін і тарифів, а також унаслідок індексації доходів стосовно соціально-економічних груп на­селення.

У разі виникнення заборгованості з виплати заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплат забо­роняється до погашення такої заборгованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги гро­мадського транспорту, що надаються громадянам України.

Громадяни мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів, підприємств та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів і послуг з порушенням вимог законодавства щодо цін.

Самостійна робота – 3 години