36. Міжсоюзницькі конференції сша і Англії в 1942-43 рр.

 

В 1943 р. між Англією й США відбувався активний переговорний процес щодо відкриття другого фронту.

В січні пройшла зустріч Рузвельта й Черчілля в Касаблан­ці. Черчілль наполягав, щоб другий фронт у Європі був від­критий на Балканах. «Балканський варіант» потрібен був Черчіллю, щоб зупинити просування Червоної Армії в Цен­тральну й Західну Європу. Рузвельт заперечував проти цього. В Касабланці прийнято два головних рішення:

        а) приступити до здійснення операції «Хаскі» — ви­садження в Сицилії. Після відповідної підготовки союзні війська, не наражаючись на серйозний опір, 10 липня по­чали наступ у Сицилії, потім перейшли на континент. 8 вересня 1943 р. Італія капітулювала, але бої з німецькими військами тривали;

        б) Рузвельт і Черчілль домовилися вести воєнні дії проти Німеччини до її беззастережної капітуляції.

 

2. В травні відбулися переговори Рузвельта й Черчілля у Ва­шингтоні, на яких вони прийшли до двох головних рішень:

        а) продовжити просування союзних військ на північ Іта­лії, призначити висадження в Західній Європі на 1 травня 1944 р. Отже, свої попередні обіцянки щодо відкриття дру­гого фронту ні США, ні Англія не виконали. Сталін у по­сланні до Черчілля 24 червня різко протестував проти тако­го сепаратного рішення союзних держав. «Ідеться,— писав Сталін, — не просто про розчарування Радянського уряду, а про збереження його довіри до союзників». Більше того, справа була навіть не в довірі до союзників. «Не можна за­бувати того, — зазначалося у посланні Сталіна, — що мова йде про врятування мільйонів людей в окупованих районах Західної Європи й Росії, про скорочення колосальних жертв радянських армій, в порівнянні з якими жертви анг­ло-американських військ становлять незначну величину»;

        б) посилити масові бомбардування Німеччини. Пізні­ше в пресі повідомлялося, що США планували скинути першу атомну бомбу на Дрезден у 1945 р., тільки не встигли до закінчення війни в Європі.

 

3. В серпні відбулася Квебецька конференція Рузвельта й Черчілля, де прийнято основні рішення:

        а) надати абсолютний пріоритет операції «Оверлорд» — висадці союзних військ у Нормандії не пізніше за І травня 1944 р.(цей термін знову не був виконаний). Ра­зом з тим затверджено резервну операцію «Ренкін» — термінове вторгнення в Німеччину, щоб захопити Берлін раніше, ніж радянські війська. Цей амбіційний задум був відверто нереальним — союзні війська не могли б цього зробити, якби навіть захотіли: вони розміщувалися надто далеко від Німеччини;

        б) домовлено про спільні воєнні дії проти Японії;

        в) сторони таємно обговорили питання про організа­цію роботи над створенням атомної бомби. Вирішили об'єднати зусилля обох держав, сконцентрувати дослі­дження в США, зокрема вирядити туди відповідних фа­хівців — англійських та полонених німецьких учених.

39. Московська конференція міністрів іноземних справ сша, срср і Англії.

 

19-30 жовтня 1943 р. в Москві відбулася конференція союзних держав. Брали участь В. М. Молотов, К. Хелл і А. Іден, які розглянули найважливіші питання, що стояли в той час перед союзними держава­ми, і прийняли відповідні рішення.

1. Головне питання становило прискорення закінчення війни й у зв'язку з цим — зобов'язання урядів Великобрита­нії та США забезпечити вторгнення їхніх армій у Північну Францію весною 1944 р. Британський військовий представ­ник генерал Г. Л. Ізмей заявив міністрам, що вторгнення бу­де здійснене, якщо «кліматичні умови в районі Ла-Маншу стануть сприятливими», а «німецькі резерви у Франції в мо­мент вторгнення не перевищуватимуть 12 дивізій». Якби та­кі умови ставив Генеральний штаб Радянського Союзу, дов­го довелося б чекати перемоги над Німеччиною.

Радянській делегації так і не вдалося на цій конфере­нції домогтися від союзників остаточного визначення да­ти вторгнення в Західну Європу. Союзники дали лише загальне зобов'язання почати операцію «Оверлорд» вес­ною 1944 р. Делегація СРСР запропонувала зафіксувати в таємному протоколі конференції, що радянський уряд «бере до відома» заяви союзників із цього питання й вис­ловлює надію на здійснення у строк «плану вторгнення англо-американських військ у Північну Францію весною 1944 р.»

З інших питань порядку денного конференції була до­сягнута цілковита згода її учасників.

2. Основний документ, вироблений конференцією, становила «Декларація чотирьох держав про загальну без­пеку» (приєднався посол Китаю в Москві за дорученням свого уряду):

а) сторони твердо домовилися продовжувати воєнні дії проти Німеччини та її союзників до їхньої беззастережної капітуляції;

б) вирішено створити нову міжнародну організацію — Організацію Об'єднаних Націй, розпочати спільну ро­боту чотирьох держав над виробленням проекту Статуту ООН;

в) міністри підтвердили рішучість своїх урядів зміцню­вати єдність і співробітництво держав як під час війни, так і після неї.

3. Щодо післявоєнного устрою Німеччини США й Англія висували плани розчленування країни на п'ять або три окремі держави. Радянський міністр виступив проти, зазначивши: «Гітлери приходять і зникають, а народ ні­мецький, держава німецька залишаються». Вирішено пе­редати це питання для вивчення в Європейську Консуль­тативну Комісію в Лондоні. Створити таку комісію запро­понував Радянський Союз.

4. Прийнято «Декларацію про Австрію». Оголошено аншлюс її гітлерівською Німеччиною «неіснуючим і не­дійсним». Сторони домовилися, що союзники забезпе­чать «відновлення вільної та незалежної Австрії». Разом з тим зазначено, що вона несе відповідальність за участь у війні на боці Німеччини.

5. «Декларація про Італію» підтверджувала рішення союзників про знищення фашизму, створення в країні демократичного режиму. Вирішено створити Консульта­тивну Раду з питань Італії з метою визначення її після­воєнного устрою.

6. Прийнято декларацію про відповідальність гітлерівців за здійснювані звірства. «Велика трійка» — Й. В. Сталін, Ф. Д. Рузвельт і У. Черчілль — від імені 32 (на той час) Об'єднаних націй підписали цю декларацію, вима­гаючи суду над гітлерівськими воєнними злочинцями в тих країнах, де вони вчиняли свої звірства.

7. Міністри домовилися про підготовку Тегеранської конференції глав урядів їхніх країн.

Оцінюючи роботу Московської конференції, Рузвельт підкреслив, що «рішення конференції є видатним досяг­ненням». «Нас, — відзначив Черчілль, — запалюють ре­зультати конференції в Москві».

Московська конференція стала першою офіційною зустріччю міністрів закордонних справ СРСР, США та Ан­глії. Вона підтвердила єдність і міць антигітлерівської коа­ліції. Після конференції вищий командний склад армії США став рішуче вимагати від уряду виконати свою обі­цянку про відкриття другого фронту у Франції. Оперативне управління штабу армії США в доповіді Рузвельту 8 листо­пада 1943 р. зазначило: «Відмову від угод не можна більше терпіти... Етап балаканини закінчено, — треба, як каже ан­глійське прислів'я, або тягти рибу, або різати принаду».