6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.

Офіційний перехід Русі від язичництва до християнства – один із справжніх переворотів в руській історії – має дивну історіографічну долю. Зафіксований у багатьох давніх пам’ятках, він залишається доволі невидимим і невідчутним для історичного значення. І це при тому, що «Повість временних літ» не обділила увагою духовне переродження Володимира.

Літописна оповідь про офіційне запровадження християнства князем Володимиром вміщена відповідно у дві частини тексту ПВЛ: 1) «вибір віри» (989-987 рр.); 2) «Корсунська легенда » (988 р.).

Об’єктивні сюжети моменту вибору Володимира такі: східні слов’яни у системі господарства, способі життя, віруваннях і в язичницький період належали до європейської цивілізації; Русь мала історично з Візантією стійкі економічні зв’язки та воєнно-політичні взаємовідносини;

Суб’єктивний фактор, що зумовив вибір візантійського християнства Володимиром – безсумнівний талант руського князя у вирішенні складних політичних, ідеологічних і культурно-етичних проблем. Адже у свідомості «варварських» правителів тієї доби візантійська модель християнства пов’язувалася насамперед з уявленням про вищу світську владу (главою східної церкви був не лише патріарх, а й візантійський імператор). Натомість така модель церкви якнайкраще відповідала системі політичного устрою Київської Русі.

Охрещення Володимира Святославовича і навернення у християнство підданих його країни літописцем пов’язувалося з військовими походом київського князя на місто Корсунь (Херсонес), що викладено у «Корсунській легенді» під 988 р.

Літописна «корсунська легенда», створена більш як через сто років після справжніх подій, поєднала цілком певні факти з легендарними мотивами. Проте необхідно визнати, що перебіг подій, точне їх датування, місце хрещення руського князя все ще залишаються предметом дискусії. Моделювання історичної ситуації 987 – 988 рр. та фінальна картина охрещення князя Володимира істориками напряму залежить від порядку та способу розташування літописних сюжетів і інших давніх джерел. У спеціальній літературі сьогодні можна знайти різні наукові версії та гіпотези. Так, з точки зору польського дослідника А. Поппе, Володимир прилучився до християнства у Києві 6 січня 988 р. – день Богоявлення Господня. Масове охрещення киян у Дніпрі відбулося, вірогідно, на п’ятидесятницю 988 р. Весною чи літом 988 р. шеститисячна армія русів прибула до Візантії і у битві при Хрисополі та Абідосі (13 квітня 989 р.) проти заколотників допомогла Василю ІІ втримати трон. Не пізніше осені 988 р. руська флотилія на чолі з Володимиром, виконуючи статті воєнно-пролітичної угоди, підійшла до Корсуня з боку моря та взяла місто в облогу, оскільки його населення підтримувало узурпаторів. Взяття Корсуня руським князем сталося навесні 989 р.

Отже, за версією А. Поппе, корсунська експедиція була наслідком русько-візантійської угоди, реалізації якої перебувало заручення Володимира з Анною Порфірородною та охрещеня влітку 988 р. киян.

Загальний погляд на проблеми з точки зору російського дослідника О. Рапова дозволяє відновити хід подій таким чином. У кінці 987 р. чи на початку 988 р. Візантія звернулася за допомогою до Володимира. Було укладено русько-візантійський трактат, змістом якого стали воєнна допомога та шлюб князя з принцесою за умови охрещення. Руське військо влітку 988 р. взяло участь у битві під Хрисополем, а 13 квітня 989 р. – під Абідосом. Оскільки Анна не прибула (Володимир чекав на неї біля Дніпровських порогів між травнем – червнем 989 р.), постільки руський князь у кінці літа 989 р. взяв в облогу Корсунь і після дев’ятитимісячної облоги завоював місто у квітні (чи травні) 990 р. Лише літом того ж року Анна прибула у Херсонес, де й взяла шлюб з Володимиром. Після того руська дружина повернулася у Київ, де не пізніше кінця літа 990 р. відбулося масове охрещення киян.

Таким чином, офіційне запровадження християнства на Русі за князя Володимира Святославовича мало багатогранне й далекосяжне значення:

• Всебічний розвиток руської культури, освіти, моралі. За літописом Володимир поклав початок шкільній – «книжній» освіті та вишколу «книжкових людей»;

• Охрещення Русі дало прямий початок до розповсюдження слов’янської версії письменної культури;

• Християнізація сприяла формуванню у давньоруського населення високих морально-етичних цінностей, усвідомленню сенсу життя та об’єднанню сил Добра боротьбі зі Злом;

• Прийняття християнства на Русі як монотеїстичної релігії органічно відповідало суспільно-політичній та соціально-економічній моделі ранньофеодальної монархії;

• Охрещення Русі відкрило шлях до міжнародного визнання за Київською державою самостійного місця у тогочасному європейському світі.

У некролозі на смерть князя Володимира Великого, вміщеному в ПВЛ під 1015 роком, літописець чітко усвідомлював, «скільки добра він зробив у Руській землі, охрестивши її, і до бога привів її …».