- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
Суть конституційного процесу:
- в широкому значенні - забезпечення становлення і розвитку правової системи держави, утвердження законності й правопорядку в суспільстві, виховання правової свідомості та формування політичної культури населення.
- в вузькому значенні – процес розробки та прийняття Конституції України - основного закону, що визначає державний та суспільний лад, правову систему держави, проголошує й закріплює основні права та обов'язки громадян, окреслює компетенції й повноваження законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.
Політико-правовою основою концепції розроблення і прийняття нової Конституції України стали Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України.
У 1992-1993 рр. було розроблено два варіанти Конституції України. Однак Верховна Рада не затвердила жодного. Причини:
- Гостре ідеологічне протистояння політичних сил навколо прийняття нового законодавства.
- Опір певних політичних сил, незацікавлених в чіткій визначеності й регламентації суспільних відносин.
- Відсутність єдиної концепції реформування та науково обґрунтованої моделі майбутнього суспільного і державного устрою.
Влітку 1995 р. законодавча та виконавча гілки влади спромоглися дійти компромісу, що було зафіксовано в Конституційному договорі — угоді між Верховною Радою та Президентом України про розподіл повноважень - "Про основні засади організації та функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття Конституції України", укладеній 8 червня 1995 р.
Цей договір:
1. Створив умови для активізації та пожвавлення конституційного процесу.
2. Створив належне правове поле для діяльності органів виконавчої влади, президентської адміністрації.
3. Значно розширив коло повноважень Президента та його вплив на економічні та суспільні процеси.
Одночасно з дією цього договору тривала робота Конституційної комісії над Конституцією, до якої було залучено кращі наукові сили. У лютому 1996 р. Конституційна комісія передала проект Основного закону на розгляд парламенту. Проект розглядався майже три місяці. Найбільш спірними виявились такі питання:
- про розподіл повноважень між гілками влади; - про приватну власність;
- про державну символіку; - про статус російської мови; - про статус Автономної Республіки Крим і т.п.
Після тривалих дискусій у Верховній Раді було створено спеціальну депутатську комісію на чолі з депутатом М. Сиротою, яка, долаючи величезні труднощі, узгоджуючи думки різних фракцій і партій у кожній суперечливій статті Конституції, винесла узгоджений проект нової Конституції на затвердження.
28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла Конституцію України («за» проголосувало 315 депутатів). З 1996 р. 28 червня в Україні відзначається як державне свято.
Після 1996 р. конституційний процес розвивається в двох напрямах:
1. Впорядкування законодавства згідно нової Конституції. (Прийняття нових кодексів, законів, що конкретизують положення та принципи Конституції.)
2. Внесення до Конституції змін, які відображають нові суспільно-політичні та соціальні реалії.
Значні корективи в форму і зміст Конституційної реформи були внесені після Помаранчевої революції 2004 р. 8 грудня 2004 р. після тривалого протистояння в парламенті т.з «пактним голосуванням» було прийнято цілу низку поправок до Конституції, які суттєво змінили політичну систему України. Найважливіші серед них:
1. Уряд призначається Верховною Радою.
2. Президент вносить на затвердження парламенту кандидатури прем’єр-міністра, міністрів оборони та закордонних справ, решту членів уряду пропонує для затвердження прем’єр-міністр.
3. Запровадження імперативного мандату, за яким обрані від партій депутати, втрачають мандат в разі виходу з партійної фракції.
4. Запровадження пропорційної системи виборів до Верховної Ради.
Зазначені зміни повинні були вступити в дію протягом 2005-2006 рр.
Таким чином поправки значно обмежили повноваження Президента особливо стосовно кадрової політики у виконавчій владі. І навпаки значні повноваження отримали Верховна Рада та уряд.
Конституційний процес в Україні став надзвичайно важливим чинником політичного життя держави та суспільства. З одного боку, це мало наслідком усвідомлення суспільством важливості забезпечення законності та правопорядку в державі, з іншого – вкрай ускладнило і уповільнило цей процес, зробило його предметом відкритої боротьби різних політичних сил.